148. Комісійно-посередницькі операції банків.

До комісійно-посередницьких операцій відносять такі дії банківських установ на замовлення клієнтів, які в момент їх здійснення не пов’язані із залученням банком додаткових ресурсів. Вони виконуються за рахунок наявних коштів клієнта-замовника (наприклад розрахунково-платіжні чи касові операції) або ж для цього взагалі не потрібні грошові кошти (наприклад, надання консультацій, зберігання цінностей у депозитарії банку тощо).

Така специфіка цих операцій зумовлює цілу низку відмінностей їх від активних і пасивних операцій:

• Сформовані на їх основі послуги мають не процентну форму ціни та доходу від їх реалізації, а форму комісії, гонорару тарифу і т.п.;

• У переважній більшості ці операції не відображаються на балансі банку, а обліковуються поза балансом;

• У переважній більшості ці операції не несуть у собі будь-якого, крім операційного, ризику для активів банку, а тому супроводжуються створенням страхових резервів;

• Їх проведення не потребує процентних витрат на залучення грошових ресурсів, що зумовлює високу дешевизну цих операцій, економічність та вигідність для банку. Будь-який розвиток цих операцій та послуг є надійним шляхом розвитку бізнесу для тих банків, рівень капіталізації яких не дає змоги далі нарощувати свої дохідні активи і збільшувати процентні доходи. Тому найкращим вважаються конкурентні позиції на ринку тих банків, які мають найвищу частину доходів від комісійно-посередницьких послуг.

За рівнем регульованості їх поділяють на ліцензовані і неліцензовані. До ліцензованих належать такі послуги, для надання яких банки повинні одержати ліцензію центрального банку (наприклад, послуги, пов’язані з організацією грошового обороту: розрахункові, касові інкасації та перевезення цінностей; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінностями за дорученням клієнтів та ін.)

За формою ціни відповідної послуги їх поділяють на комісійні, гонорарні, тарифні. Комісійні послуги передбачають стягнення з клієнта плати у вигляді комісії. Це збереження цінностей у банківському сейфі (депозитарії), ведення реєстрів власників цінних паперів емітента, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтом тощо. Гонорарними називають послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату-гонорар. Це консультаційні, трастові, лізингові та інші послуги.

За рівнем ризиковості їх поділяють на чисті і сурогатні. Чисті послуги – це послуги, що не несуть у собі будь-якого ризику для банку та його клієнта, крім ризику операційної помилки. Це зокрема, інкасація готівки, розрахунково-платіжні операції, інкасація чеків і векселів та ін. Сурогатними називаються послуги, які в кінцевому підсумку можуть зумовити значний ризик для банку і негативно вплинути на його баланс, хоч на момент здійснення операції такого впливу не було. Це гарантії, поручительства, аваль векселя, підтвердження акредитива, продаж кредиту та ін. Загроза ризику від таких операцій є цілком реальною і повинна враховуватися в практиці банківського менеджменту.