143. Банківська діяльність як галузь економіки. Банківські проценти та участь банків у створенні ввп.

Аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

• Приймати грошові вклади від клієнтів та повертати вклади;

• Надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

• Здійснювати розрахунки між клієнтами.

Банківництво є самостійним видом господарської діяльності, який можна розглядати як окрему галузь економіки. Для цього воно має всі необхідні атрибути: займає значну кількість робочої сили, на нього припадає відчутна частка суспільного капіталу та значна кількість фірм (банків), має свій особливий сегмент ринку, на якому реалізує свою продукцію, створює додаткову вартість і бере участь у виробництві ВВП, сплачує податки до бюджету та ін.. Більшість цих атрибутів є очевидними і не потребують додаткових пояснень, а деякі є досить суперечливими.

Центральним серед цих суперечливих питань є визначення продукту банківської діяльності. Були спроби звести цей продукт до створення банками додаткової маси платіжних засобів через механізм мультиплікації. Але такий підхід є хибним, оскільки не враховує принципової відмінності між грошима і негрошовими благами, що є продуктами діяльності виробничих (небанківських) фірм. Тому буде грубою помилкою додавати до обсягу ВВП, створеного у виробничій сфері, суму грошей вироблених банками в процесі їхньої діяльності. А без цього немає підстав визнавати за банками участь у створенні додаткової вартості, у збільшенні ВВП, тобто говорити про їхню продуктивну діяльність.

Більш логічним є трактування банківського продукту як сукупності послуг, які надають банки своїм клієнтам та обсягу грошей, створених банками в процесі їх обслуговування. Але тут теж не враховується специфічний характер грошей, завдяки якому вони взагалі не можуть розглядатися як продукт діяльності окремого банку і враховуватися в обсязі ВВП. Також не розкривається сутність банківських послуг і механізму формування їх вартості, а обмежуються лише переліком певних послуг, що надаються банками.

У практиці аналізу й оцінки банківської діяльності застосовується кілька показників:

• Обсяг грошових ресурсів, наданих банками у користування чи прийнятих від клієнтів на зберігання;

• Обсяг доходу, одержаного банками від наданих послуг (процентного і комісійного);

• Обсяг прибутку та маржі, одержаних банками від діяльності в цілому та за окремими видами послуг.

При наданні позичкових та інвестиційних послуг (ресурсних послуг) оцінити створену в їх процесі вартість можливо лише через обсяг маржі (маржа – це різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси), що припадає на кредитні та інвестиційні послуги банку.

Вартість послуг, для надання яких банкам не потрібно залучати додаткових коштів і нести процентні витрати (комісійно-посередницькі), реально виражає загальний обсяг комісійного доходу, одержаного від надання таких послуг. Але якщо для їх надання банку потрібно самому одержувати послуги зі сторони й оплачувати їх, то на суми цих витрат зменшується обсяг вартості послуг, наданих самим банком.

За такого підходу визначення ціни всіх видів послуг – і ресурсних, і комісійно-посередницьких – ставиться на однакову вартісну основу і дає можливість усвідомити їхню єдину сутність як специфічного продукту суспільної праці в банківській галузі.

Процент – це ціна грошей як позичкового капіталу, яку вони набувають на грошовому ринку. Банківський процент – узагальнена назва процентів за банківським операціями банків. Процент збільшує доходи банків, покриваючи їх витрати на ведення банківської справи і сприяючи зміцненню їх стійкості, а також отримання дивідендів на інвестований у банки капітал їх учасниками (акціонерами чи пайовиками). Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність», банки крім комплексу із трьох посередницьких операцій згаданих вище, мають право здійснювати також діяльність щодо: інвестицій, випуску цінних паперів, випуску, розповсюдження та проведення лотерей; зберігання цінностей або надання в оренду індивідуального банківського сейфа, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, ведення реєстрів власників цінних паперів (крім власних акцій), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Також згідно зазначеного закону банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже, асортимент банківських послуг є досить широким, кількість банків в нашій країні значна, й відповідно створювана ними вартість, що бере участь у формуванні ВВП – досить висока.