130.Банки як провідні інституції фінансового посередництва.

За своїми функціональним призначенням банки можуть займати провідне місце на грошовому ринку взагалі та у фінансовому посередництві зокрема. Завдяки функціональній універсальності банки можуть надавати економічним агентам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях. Крім того банки беруть активну участь у формуванні пропозицій грошей і тим самим впливають на кон’юктуру грошового ринку, а отже на стан фінансового посередництва. Можливості такого впливу на

кон’юктуру грошового ринку і стан фінансового посередництва у небанківських посередників дуже обмежені. Незважаючи на такі сприятливі можливості банків бути провідними центрами грошового ринку і фінансового посередництва, справжня їх роль в окремих країнах помітно відхиляється від можливої і залежить від чинного законодавства кожної конкретної держави, яке регулює банківську діяльність. Якщо це закон-тво жорстко обмежує банківську діяльність, то це послаблює конкурентні позиції банків ,порівняно з небанківськими фінансовими посередниками.

У такій ситуації опинилась банківська система США після прийняття закону Гласа-Стігала (1933), яким були введені жорсткі обмеження на діяльність комерційних банків- їм заборонялось займатись інвестиційною діяльностю, виплачувати проценти за поточними вкладами, для банків –членів ФРС дозволялося установлювати «стелю» %-них виплат за строковими вкладами. У США також діє ціла низка інших жорстких обмежень для банків. І хоч у 1980 році у них значно послабили обмеження банківської діяльності, ще й зараз місце комерційних банків у фінансовій системі значно скромніше ніж в європейських країнах, в яких не було таких відчутних обмежень. В Україні структура ближча до європейської (на кінець 2003 р. банківські активи становили 90,3% всіх активів фінансових посередників)

У нас відсутні значні правові обмеження на діяльність банків, тому більшість із них розвивається як універсальні і має сприятливі умови для конкуренції з іншими фінансовими посередниками.

Але співвідношення між фінансовим ринком і фінансовим посередництвом в Україні поки що більше нагадує американське. На кінець 2003р. співвідношення обсягів грошових коштів, перерозподілених через фінансовий ринок і через фінансових посередників наближається до 50% :50%. (європейські країни 20-30% : 70-80%)

Ми можемо зробити висновок, що фінансове посередництво в Україні формується з урахуванням кращого світового досвіду, накопиченого в країнах Північної Америки (активний розвиток і широке застосування на грошовому ринку як фінансового посередництва так і прямого фінансування через фінансовий ринок) і Західної Європи (пріоритетний розвиток банківського сектору в структурі фінансового посередництва).

131. Поняття та роль банків. Дискусії навколо сутності банку.

Правильне визначення поняття «банк» є надзвичайно актуальним. В США, наприклад, визнано, що банком є будь-яка установа, яка застрахована Федеральною корпорацією страхування вкладів, або виконує одну з двох операцій: приймає вклади до запитання чи переказні рахунки або надає комерційні кредити. У ,Німеччині до банківської діяльності може бути допущений і одержати статус банку будь-який фінансовий посередник, що виконує кілька операцій, віднесених законом до банківських.

У першому ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (1991) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. У 1993 р. у закон були внесені уточнення, що забороняли небанківським установам відкривати рахунки, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування.

В усіх підходах до визначення банку можна найти дещо спільне і визначити банк у правовому аспекті як фінансового посередника, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності. Недоліком цього підходу до визначення сутності банку є відсутність у ньому економічних критеріїв віднесення тих чи інших операцій до сфери банківської діяльності.

Аналіз світової історії банківської справи дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

-приймати грошові вклади від клієнтів та повертати вклади

-надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби

-здійснювати розрахунки між клієнтами

Виконання цього комплексу операції можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі (як центрального так і комерційного)

Отже комплекс із трьох базових операцій – депозитних, кредитних і розрахунково-касових- створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс є банком в економічному розумінні.

Банківські посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових операцій. Такі банки називають універсальними.Якщо фінансовий посередник виконує не всі базові операції, а тільки одну чи дві з них, то такі банки називають спеціалізованими. Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, він належить до небанківських інституцій. У літературі тривалий час дискутується питання, чим є банк-посередником між заощадниками і позичальниками чи звичайним підприємством,яке виробляє фінансові продукти і продає їх на грошовому ринку. Але між цими підходами немає великої суперечності.Якщо розглядати банк з макроекономічних позицій коли він є учасником руху капіталу в процесі суспільного відтворення, він неминуче буде зведений до посередника фінансового ринку.Якщо з мікроекономічних, коли банк аналізується як комерційна структура, один з багатьох конкуруючих суб’єктів ринку, то тут банк опиняється в ролі продавця своїх продуктів, а значить і їх продуцента, тобто підприємства.