83. Механізм впливу нбу на грошову базу через активні й пасивні операції.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк - тільки безготівкові.

Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.

Для визначення механізму впливу НБУ на грошову базу слід ознайомитися з його балансом.

Баланс НБУ складається з активів, пасивів. Активи НБУ — це вкладання коштів, якими розпоряджається банк, за певним призна­ченням: золотовалютні резерви, кредити банкам та ін. Пасиви НБУ — це джерела надходження в розпорядження НБУ коштів, за рахунок яких формуються його активи: випуск в обіг банкнот та монет, кошти комерційних банків, що зберігаються в НБУ, власний капітал та ін.

Розглядаючи механізм поповнення маси грошей в обороті, не­обхідно простежити вплив ефекту грошово-кредитного мультиплі­катора.

Грошовий мультиплікатор — це процес створення нових бан­ківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та ін­вестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резе­рвів.

Грошову мультиплікацію можна розглядати за трьома напря­мами:

1) простий мультиплікатор депозитів — це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання ЦБ у банківську систему додаткових ре­зервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. У цьому випадку вплив НБУ проявляється у визначені об­сягу рефінансування комерційних банків та у встановлені норми обов'язкових резервів. Вплив комерційних банків полягає в опера­тивному та повному розміщенні вільних резервів, що з'явилися в їх обороті, у підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеа­льному стані.

2) трансформація простого мультиплікатора депозитів під впли­вом коефіцієнта Рв/Д (Рв — вільні резерви, Д — банківські депози­ти). Цей показник виражає зусилля комерційних банків (без участі центрального банку) щодо зміни обсягів резервів. Якщо зусиллями банків коефіцієнт Рв/Д зростатиме, це свідчитиме про стимулюван­ня процесу мультиплікації депозитів завдяки збільшенню зберіган­ня банками своїх ресурсів у грошовій формі (резервів) без трансфо­рмації їх у позички. І навпаки, зниження цього коефіцієнта свідчитиме, що банки позитивно впливають на мультиплікатор де­позитів.

3) трансформація простого мультиплікатора депозитів під впли­вом коефіцієнта Го/Д (Го — готівка в обігу, Д — банківські депо­зити). Цей показник відображає вплив небанківських інституцій, тобто клієнтів банку на зростання пропозиції грошей. Такий вплив ґрунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) складається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).

Власниками обох елементів є небанківські інституції і вони ви­рішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій фо­рмі, і яку в безготівковій. Тобто, якщо зростатиме частка Го, відпо­відно зменшуватиметься Дп. Як наслідок знизиться і зменшиться пропозиція грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рів­нем мультиплікації і пропозиції грошей існує обернена залежність. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Го і Дп є такі явища і процеси в економіці: накопичення багат­ства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інфор­маційна вартість, перевага анонімності.

Таким чином, формування пропозиції грошей — процес, що по­требує розробки та застосування певних заходів, які проводить держава через центральний банк тобто проведення грошово- кредитної політики.

Грошово-кредитна політика — комплекс взаємозв'язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулюван­ня грошового ринку, що їх проводить держава через свій централь­ний банк.