Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1074269_4EF1D_groshi_ta_kredit.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
10.07 Mб
Скачать

75. Платіж баланс: сутність, структура та роль у механізмі валют регулюв.

76. Звр: сутність, призначення та роль у механізмі валютного регулювання.

Золотовалютні резерви (ЗВР) це запаси іноземних фін активів та золота, які належать державі, перебувають у роз­порядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноек значення.

Призначення золотовалютних резервів (цілі накопичення ЗВР):

1) трансакційне призначення - забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим, щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями, У цьому призначенні ЗВР - запас ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світ ринку;

2) інтервенційне призначення - забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку грошей, щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію, обмінний курс та купіве­льну спроможність грошей. ЗВР, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої цінності грошей (регулятивне).

Досягнення цілей залежить від обсягу та ефективності механізму використ ЗВР.

Проблеми використання цього регу­лятивного інструменту:

  • проблема: оптимізації обсягу ЗВР; використання ЗВР; розміщення та диверсифікації резервів.

Потреби в ЗВР у їх трансакційному призначенні визнача­ються обсягами платежів за зовнішніми зобов'язаннями, пов'язаними з імпортом товарів та послуг, обслуговуванням зов­ніш боргу держави, експортом капіталу тощо.

У високорозвинутих відкритих економіках: суб'єкти для виконання своїх зовніш зобов'язань можуть самостійно формувати резерви з власних валют надходжень. До централіз фонду ЗВР звертатимуться в межах пасивного сальдо платіж балансу.

У країнах з економіками, що глибоко інтегровані у світову, ек агенти мають вільний доступ до світового валют ринку і можуть там позичити частину потрібних ліквідних кош­тів. Решту на внутріш ринку, а через нього — до централізованих ЗВР.

У країнах з перехідною ек і в тих, що розвиваються, доступ до міжнародних валютних ринків ускладнений. Попит на ліквідні рес концентрується переважно на внутрішніх ринках і потреба в централізованих резервах більша. ЗВР у таких країнах за темпами зростання і за абсо­лютними обсягами, більші, ніж у розвинутих країнах.

Чинники визначення потреби в централіз ЗВР( як запасу світ ліквід­ності):

  • обсягами платежів за зовнішніми зобов'язаннями;

  • рівень розвитку зовніш торгівлі та збалансованості платіжного балансу країни;

  • рівень інтегрованості нац ек у світову та розвиненістю доступу резидентів до міжнародних валют ринків.

Показники визначення оптимального рівня централізованих ЗВР:

«обсяг ЗВР / імпорт»; «обсяг ЗВР / обсяг усіх зов­нішніх платежів»;

«обсяг ЗВР / обсяг сальдо платіжного балан­су»;

«обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу держа­ви / сума надходжень експортної виручки»;

«обсяг ЗВР / обсяг платежів з обслуговування зовнішннього державного боргу»

Визначають рівень в осн за «ЗВР / імпорт»: відношен­ня обсягу централізованого ЗВР до річного обсягу імпорту-«коефіцієнтом достатності», оптимальний, якщо резерви ЦБ близько до 50 % заг вартості світового річного імпорту. Для окремих країн показник оптимальний на рівні, вартості 3-міс обсягу імпорту товарів та послуг.

Потреба в ЗВР в їх інтервенційному (регулятивному) призна­ченні залежить від обсягу пропозиції валюти, по­питу на неї. Попит залежить від динаміки обсягу про­позиції нац грошей. Таке використання ЗВР дає підстави говорити про оптимізацію їх обсягу відносно наявної маси грошей в обороті.

Методики розрахунку до­статності обсягу ЗВР на базі монетарних агрегатів актуальні для країн з фіксованими режимами курсоутворення, оск в них активно здійснюються валютні інтервенції, от­же, широко використовується інвалютне забезпечення нац грошей. В Укр подібна норма офіційно не встановлена.

Проблема використання ЗВР полягає у втручанні уряду та бюджетної системи в цей процес. Кошти ЗВР не по­винні використовуватися навіть на найгостріші потреби сус-ва. Такі потреби су­с-ва мають фінансуватися з держбюджету чи ін цільових фондів, і лише, якщо в процесі такого фінансув ви­никне потреба купити на світ ринках мат цінності чи послуги нерезидентів, відповідні держ структури повинні ку­пити необхідну суму інвалюти у ЗВР і здійснити оплату за кор­дон.

Завдяки такому порядку фінансування суспільних потреб будь-які витрати коштів ЗВР проходять через валютний ринок і впливають на його кон'юнктуру та рівень обмінного курсу, якщо ці операції не будуть відповідно збалансовані. Це стосується ви­трат як за трансакційним, так і за регулятивним призначенням ЗВР. ЗВР необхідно використовувати під контролем того держ органу, який відповідає за валютне регулювання та монетарне управління. В Україні - НБУ на нього покладається відповідальність за використ ЗВР.

Розміщення та диверсифікація ЗВР має велике значення для страхування їх від знецінення та для одержання додаткових доходів і збільшення обсягів. ЗВР тримають у кількох найбільш сталих валютах, що найширше використ як міжнародні платіжні засоби. Найбільша частка ЗВР припадає на ту валюту, яка найширше застос рези­дентами даної країни у розрахунках з нерезидентами.

ЦБ повинні постійно диверсифікувати свої ЗВР, щоб зменшити ризики втрат від знецінення валют. Тривале та значне знецінення певної валюти резерву може спричинити істо­тне падіння його обсягу та відчутні втрати держави.

ЗВР слід зберігати так, щоб мінімізувати ризики втрат і забез­печити високі доходи, розміщують ЗВР:

- на високодохід­них депозит рах у найнадійніших банках-нерезидентах;

- частина у високодохідні ЦП надійних емітентів: в коротко- та довгострокові зо­бов'язання урядів США та ін країн.

- незначна част резер­ву може зберігатися в готівковій формі для забезпечення поточ потреб у готівці на внутріш ринку. Ці активи не дають доходу, тому розміри їх мінімізуються.

Золота складова ЗВР — це високочисте золото (не ниж­че 995 проби) у вигляді монет, зливків чи брусків. Золото не є ліквідним активом. Щоб використати для пла­тежів за зобов'язаннями, золото слід продати за ва­люту, а це пов'язано з додатк ризиками. Зберігання золота теж не захищає резервних активів від знецінення: ціни на золото можуть знижуватися, що спричинює втрати. Цим можна пояснити тенденцію до скорочен­ня золотих запасів державами — найбільшими його власника­ми. Та ситуація на ринках золота може в будь-який час змі­нитися і ціни почнуть зростати. Це зумовлює зберігання бага­тьма країнами частини своїх резервних активів у золоті, підтримання його традиційного видобування в одних країнах та організації нового видобування в інших, як це відбувається в Україні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]