67. Зміст та використання реального валютного курсу.

Реальний валютний курс — це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах. Інакше кажучи, він показує, в якому співвідношенні товариоднієї країни можна обміняти на товари іншої. Реальний обмінний курснерідко називають умовами торгівлі.

Поняття реал. вал. курс ураховує співвіднош. рівнів цін у країнах, валюти яких порівнюються. Показником реал. вал. курсу користуються нац органи валют регулюв-ня, ЦБ для оцінювання та регулювання заходів валютно-курсової політики.

Розрахувати Рв.к. можна кількома методами:

- метод журналу The Economist на базі бутерброду Біг-Мак;

- метод, прийнятий у програмах міжнародних та європейських порівнянь;

- метод Українсько-Європейського консультативного центру.

Ці методи різняться набором товарів, за якими здійснюється порівняння цін.

Реальний валютний курс (ВКр) визначається за формулою:

ВКр = ВКн*Рн/Рі,

де ВКн – номінальний валютний курс;

Рн – рівень цін нац товарів у нац валюті,

Рі – рівень цін тих самих товарів в іноземній країні.

Для регулятивної практики в країні важливо знати, як співвідносяться рівні ВКр та ВКн. Якщо ВКр більше ВКн, то продавати вітчизняні товари вигідніше на зовнішньому ринку, ніж на внутрішньому, що стимулює зростання експорту. Якщо ВКр меньшеВКн: вигідно стає імпортувати товари та послуги і не вигідно – експортувати та розвивати внутрішнє виробництво.

Співвідношення між ВКр та ВКн може змінюватися під впливом двох груп чинників: 1)таках, що впливають на динаміку номінального курсу;

2) таких, що впливають на паритет купівельної спроможності.

68. Характеристика плаваючого та фіксованого валютних курсів.

Залежно від ступеня урегульованості номінальний валютний курс може бути:

- плаваючим, який у свою чергу, може бути вільно плаваючим та регульовано плаваючим;

- фіксованим.

Плаваючим називають валютний курс, рівень якого вільно коливається (змінюється) під впливом зміни попиту і пропозиції на валютному ринку. Таким валютний курс може бути за умови, що орган валютного регулювання (НБУ) на втручається в процеси, які відбуваються на валютному риноку.

Вільно плаваючий валютний курс може успішно діяти в країнах з високо розвинутими, добре структурованими економіками, що забезпечують виску збалансованість платіжних балансів та зрівноваженість попиту і пропозиції на валютних ринках. Більшість країн застосовують режим ругульваного плаваючого курсу, за якого плавання курсу контролюється і регулюється залежно від зміни економічної ситуації в країні. Зокрема, ЦБ може встановити «стелі» для коливання курсу, може об’явити проорітетний напрям динаміки курсу на певну перспективу тощо.

Фіксованим називають валютний курс, рівень якого центральні банки тривалий час підтримують на незмінному, заздалегідь оголошеному рівні.

Така підтримка можлива за двосторонньої чи багатосторонньої домовленості країн і здійснюється засобами прямого чи опосередкованого втручання регулятивних органів у ситуацію на валютних ринках чи в зовнішньоекономічні, монетарні та фіскальні сфери. Вибір інструментів та напрямів такого втручання залежить переважно від стану платіжного балансу. Якщо сальдо його тривалий час позитивне, що дало можливість накопичити значний золотовалютний резерв, обо ж коли позитивне сальдо періодично змінюється таким самим за обсягом негативним за умови наявності в країні значного золотовалютного резерву, то підтримувати фіксований курс можна лише за допомогою валютної інтервенції. Якщо ж платіжний баланс країни тривалий час дефіцитний і проведення валютної інтервенції обмежене або взагалі не можливе, то для підтримання фіксованого курсу застосовуються складніші інструменти впливу – аж до адміністративних обмежень валютних операцій.