49. Створення і розвиток грошової системи України.

Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи. Це дає можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим обігом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховою Радою України 20 березня 1991 р. До перших практичних заходів щодо створення власної грошової системи відноситься випуск 10 січня 1992 р. українського купоно-карбованця. Він був багаторазового користування і одночасно доповнював рубльову грошову масу, якою користувалася Україна в перші роки незалежності.

Паралельне використання двох валют в цей період було зумовлене такими обставинами:

а) центральний банк Російської Федерації з вересня 1991 р. припинив надсилати в Україну готівку грошей рублями. Це супроводжувалося значними ускладненнями в забезпеченні потреб обігу в готівці грошей;

б) на межі 1991–1992 рр. Україна стала на шлях лібералізації цін. Внаслідок цього рівень цін виріс в 10 разів. Це вимагало збільшення грошової маси для забезпечення грошового обігу;

в) Україна не мала власної бази для виготовлення грошових знаків. Водночас фінансове становище держави обмежувало можливості зробити замовлення на виготовлення грошей в іншій державі. Згідно з указом Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні», з 2 по 16 вересня цього ж року з обігу було вилучено купоно-карбованець і введена постійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка. Зараз відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України. Зокрема, передбачаються зміни купюри грошей за формою і дизайном. Вони будуть близькі за розміром до євро, розробляється нова система їх захисту. Заміна грошових знаків має відбутися протягом певного часу.

50. Методи прямого регулювання грошового обороту і грошового ринку.

Регулювання грошового обігу — сукупність заходів, що відбуваються в сфері грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу.

Основними інструментами прямого впливу на грошовий оборот і грошовий ринок є:

- заходи фіскально бюджетної політики;

- заходи, що регулюють безготівкові платежі(платіжні системи);

- заходи, що регулюють готівкові платежі;

- заходи грошово-кредитної політики;

- заходи валютної політики.

Фіскально бюджетна політика полягає у вилучанні в економічних суб’єктів частини їх грошових доходів до централізованих фондів та фінансування з цих фондів витрат держави. Заходами цієї політики є оподаткування, обов’язкові платежі до позабюджетних фондів, фінансування з державного бюджету та позабюджетних фондів.

Платіжна система - це законодавчо визначена сукупність принципів, норм, правил, процедур інструментів та механізмів, на підставі яких здійснюється організація безготівкових платежів у країні. Платіжної система ставить усіх учасників платежів в певні організаційні та правові норми.

Готівкові платежі здійснюються поза банками, обіг готівки робить її зручною для обслуговування незаконних операцій та видів діяльності. Тому держава вдається до регламентації і контролю операцій з готівкою. Ці заходи обмежують право власності особи на її грошові кошти.

Грошово-кредитна політика — це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які проводить держава.

До заходів прямої дії належать:

- пряме регулювання центральним банком процентних ставок комерційних банків (може здійснюватися у вигляді фіксації центральним банком абсолютного рівня ставок за депозитами і позичками комерц банків, рівня маржі або верхнього чи нижнього рівня відхилення %-х ставок від облікової ставки ЦБ);

- селективна політика адресного рефінансування (зводиться до амін розподілу ЦБ-ом кредитних ресурсів для цільового рефінансування комерц банків);

- законодавчо-нормативні обмеження чи заборона окремих видів діяльності комерц банків (застосовується ЦБ в певні періоди з метою убезпечення їх від негативного впливу надмірних ризиків обо для запобігання негативним наслідкам для монетарної сфери). Більшість інструментів при заходах валютної політики мають хар-р валютних обмежень. Валютні обмеження – це визначені законодавчими обо нормативними актами вимоги щодо регламентування, лімітування чи заборони операцій з валютою і валютними цінностями, які проводять резиденти і нерезиденти на території країни.