5)Регламентація готівкового грошового обороту;

6) регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями (використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти) ;

7) регламентація режиму банківського проценту (забезпечує регулювання ціни грошей на грошовому ринку, з метою впливу на їх масу в обороті, а отже – на сталість грошей ) ;

8) державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства (НБУ, Кабмін, Мінекономіки, Мінфін) .

48. Еволюція грошових систем, характеристика основних видів грошових систем.

Грошові системи класифікуюються:

1) залежно від форми в якій функціонують гроші є :

Система металевого обігу (полягає у тому, що грошовий товар безпосередньо обертається і виконує п'ять функцій, гроші і банкноти обмінюються на дійсні гроші) та система паперово-кредитного обігу (становлять грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості).

За системи металевого грошового обігу розрізняють два види грошових систем: Біметалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента закріплюється за двома металами – золотом і сріблом.

Формами біметалізму є:

- система паралельної валюти, коли співвідношення між золотом і сріблом встановлюється стихійно на ринковій основі;

- система подвійної валюти, за якою співвідношення між металами визначається державою;

- система «кульгаючої валюти», коли один із видів монет карбується у закритому порядку. Монометалізм – це грошова система, за якої один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розмінні на золото і срібло.

Форми монометалізму:

— золотомонетний стандарт (передбачав безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових знаків (банкнот) на золото);

— золотозлитковий стандарт (згідно з яким монети в обіг не випускались, але забезпечувався обмін банкнот на стандартні золоті злитки);

— золотодевізний стандарт (національні грошові одиниці обмінювалися на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото).

2) залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими.

Неринкові грошові системи полягають у тому, що вирішальна роль належить уряду, який визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями, їх роль підпорядкована урядові. Є значне обмеження у функціонуванні грошей (талони, картки та ін.).

Ринкові грошові системи характеризуються тим, що до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк.

3) за характером регулювання національної валютної системи:

Закриті грошові системи передбачають використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. Валютні обмеження виявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу.

Відкриті грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин усередині країни, що виражається у нерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу.