30. Необхідність та шляхи ремонетизації економіки України.

Українська дійсність доводить, що демонетизація економіки спричинена глибокою інфляцією, внаслідок якої різко скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропозиція грошей. Тому ремонетизувати економіку не можливо нагнітанням пропозиції грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток попиту на гроші. І лише в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до інфляції, бо додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін понад запланований рівень.Для збільшення попиту на гроші, як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно:

- перейти до політики економічного зростання, яка забезпечить тривале збільшення виробництва реального валового внутрішнього продукту;- подолати бартер у відносинах між господарюючими суб'єктами;- підвищити стабільність національних грошей та банківської системи, довіру до них усіх економічних суб'єктів;- підтримувати на належному рівні реальну ставку депозитного процента;

- забезпечити високий рівень розвитку ринку цінних паперів і та валютного ринку.

31. Сутність, особливості та інструменти грошового ринку. Дискусії щодо співвідношення грошового та фінансового ринків.

Грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля і продаж грошей, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Суб'єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Перші – головний власник тимчасово вільних коштів, другі – позичальники цих коштів. Передання грошей від одного суб’єкта до іншого здійснюється у формі прямої позички під забов’язання повернути кошти в установлений строк, або у формі купівлі-продажу особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів тощо). На грош. ринку процедура купівлі- продажу є умовною, бо має зворотний х-р. Власник гр. при передачі їх покупцеві не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядж. на певних умовах. Відповідно покупець одержує право на розпорядження грошей на певний період. На грош. ринку статус грош. та цілі їх купівлі-продажу є іншими, ніж на товарному Продавець грошей прагне одержати додатковий дохід (процент), як плату за тимчасову відмову від користування цими грошима. Покупець має намір одержати додатковий дохід від розширення виробнчої чи комерційної діяльності. За своїм характером усі інструменти гр.р є певними зобов’язаннями покупців перед продавцями. Їх можна поділити на неборгові (де за продавцем грошей зберігається право власності, та певною мірою право розпоряджатися грошима) та боргові (де покупець грошей забов’язується повернути суму та сплатити по ній дохід). Боргові зобов’язання поділяються на депозитні та позичкові. За зовнішніми ознаками інструменти грошового ринку діляться на такі групи: кредитні угоди ,які включають і депозитні, на основі яких здійсн. взаємовідносини між банками та їх клієнтами щодо формування та розміщення кредитних ресурсів; цінні папери, з допомогою яких реаліз. прямі відносини між покупцями та продавцями грошей; валютні цінності, які використ. у взаємовідносинах між власниками двох різних валют. У західній літ-рі грошовий ринок нерідко ототожнюють з фінансовим ринком, проте більш логічною є позиція де грошовий ринок визначають самостійним економ явищем. Професор Р.Г.Габбард показав розмежування грошового та фін ринків на конкретному прикладі облігацій.

Хар-ки	Фін.ринок	Грош.ринок
1.Обєкти купівлі-продажу	Облігації	Грош.кошти
2.Інструменти купівлі-продажу	Гроші	Облігації
3.Покупці	Покупець, що купує облігації	Позичальник, що продає облігації
4.Продавці	Позичальник, що продає облігації	Позикодавець, що купує облігації
5.Ціна	Ціна блігацій	% ставка