16. Внесок м.І. Туган-Барановського у розвиток кількісної теорії грошей.

Подібна критика класичної кількісної теорії зовсім не означала відкидання цієї теорії як такої. Навпаки, дона підштовхнула Туган-Барановського до її вдосконалення, і він зробив істотний внесок у її розвиток.По-перше, він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними. Цей висновок мав не тільки теоретичну значущість, а й практичну цінність, бо розширював фронт пошуків при дослідженні таких явищ, як інфляція, монетарна політика, інструменти впливу на рівень цін тощо.По-друге, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися не за одним, а за трьома різними за характером напрямами:

1) через зміну суспільного попиту на товари;

2) через зміну дисконтного процента;

3) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей. У першому випадку значне збільшення кількості грошей прямо зумовлює зростання цін через зростання доходів і попиту на товари. У другому випадку збільшення кількості грошей приводить до збільшення вкладів у банках, що викликає зниження облікового процента, розширення кредитування економіки і збільшення попиту на ринках.По-третє, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. По-четверте, Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей у країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у зворотному відносно дії фактора кількості напряму, нейтралізуючи дію останнього.

17. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.

Досить помітний науковий внесо у розвиток кількісної теорії грошей зробив один з найвідоміших економістів минулого століття Джон Мейнард Кейнс (1883—1946).Аналізуючи погляди Кейнса на теорію грошей, необхідно наголосити на його визначальних зауваженнях.

1. Дослідження Кейнса не стосувалося кардинальних проблем теорії грошей, тобто їх суті та вартості. Щодо цих питань він відстоював традиційну кількісну теорію грошей номіналістичного спрямування. Кейнс вважав, що гроші — це наслідок діяльності держави, а їх вартість визначав, як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті. Він також відмічав, що за незмінності впливу всіх інших факторів на рівень цін, зміни кількості грошей прямо впливають на їх рівень, хоч такий вплив не є прямо пропорційним.

2. Визначальні дослідницькі зусилля Кейнса в теорії грошей стосувалися ролі і місця грошей у відтворювальному процесі. Тут він цілком дотримувався методології монетарної теорії грошей, згідно з якою головним об’єктом наукових досліджень мають бути питання щодо практичного використання грошей у розвитку економіки, зокрема подолання спаду виробництва і безробіття.

У своїх дослідженнях Кейнс використовував позитивні напрацю-вання попередників. Ключовим аспектом його теорії виявилися ідеї Туган-Барановського про вплив кількості грошей на ціни виробництва через механізм дисконтного відсотка, а через його відсоток на інвестиції. Кейнс конкретизував передавальний механізм впливу на економічні процеси Туган-Барановського шляхом упровадження в нього механізму відсотка та інвестиції. Водночас Кейнс не виключав можливостей руйнівного впливу інфляції за надмірного зростання пропозиції грошей. Він вважав, що її нарощування може досягти такого рівня, за якого відсоткова ставка знижується до критичної межі.