166. 1Нтеграційні процеси у світовій економіці та необхідність створення міжнародних валютно-кредитних установ.

Після 2 св.війни проявом інтернаціо­налізації стало взаємне проникнення та взаємозв'язок економік різних країн і розвиток економічної інтеграції. Інтеграція- процеси ек співробітниц­тва країн, спрямовані на поглиб поділу праці, досягнення на цій основі ек зближення країн-учасниць, оптимізацію їх взаємних ек структур з метою створення єдиного господарського механізму.

До системи світогосгюдарських зв'язків через ек ін­теграцію втягнуті всі країни. Тенден­ція до інтеграції - прогресивна, оск участь у світовому по­ділі праці дає країнам можливість використати його переваги для свого ек зростання. Альтернативою цій тенденції є посилення економічної автаркії, що може призвести до консервації економічної відсталості від країн світу.

Складовою процесів є валютна інтегра­ція як найвищий ступінь ек інтеграції. ЇЇ проявом є створення валютного союзу з єдиною валютою. Цьому рівню інтеграції має передувати шлях від зони ві­льної торгівлі та митного союзу до створення єдин ринку та надійних банк і фін систем. Цей напрям ін­теграції став у післявоєнний період провідним, але і найскладнішим. Головна проблема: забезпечити баланс інтересів окремих держав та груп держав.

Формуючи валютний союз, держави передають традиційні інструменти регулювання ек циклів, грошово-кредит ної та валютної сфер до наднац рівня. Ефективність такого передання залежить від спільності ек тенден­цій у цих країнах. Якщо їх ек розвиток синхронізова­ний, для регулювання потрібні однакові дії та інструменти, якщо асинхронізований- потрібні різні, іноді протилежні дії, тоді втрати від входження країни до союзу можуть суттєво перевищувати переваги. Найбільшу небезпеку для валютного союзу становить саме асипхронізація економіч­них циклів, яка може стати на заваді здійснення єдиної грошо­во-кредитної політики та призвести до втрати переваг уведення єдиної валюти.

Одночасно з позитивним впливом економічної, у тому числі валютної, інтеграції на світогосподарський розвиток (активізація обміну товарами, послугами, інвестиціями, інноваціями у сфері технологій і менеджменту) посилюється нерівномірність ек взаємовідносин, зростає руйнівний потенці­ал фінансових криз. Це пов'язано з появою за умови тісної взаємозалежності між країнами можливості перене­сення інфляції, циклічних криз та потрясінь у грошово-кредитній, валютно-фінансовій, збутовій та інших сферах.

Зростаючі за обсягами потоки міжнародного фін ка­піталу, швидкість та непрогноз їх переміщення в умовах взаємозалежності економік країн посилюють фінансову конкуренцію між країнами та легко створюють умови до дестабі­лізації економіки не тільки окремої країни, а й усього регіону в цілому. Посилюється вразливість нац еко­номік, особливо середньо- і слаборозвинутих країн.

З метою запобігти можливим негативним наслідкам зростаю­чого взаємозв'язку країн у процесі еволюції системи регулюван­ня міжнародних ек відносин виникла потреба у фор­муванні наднаціональних міжнародних управлінських структур, у т.ч. міжнародних і регіональних валютно-кредитних установ на базі багатосторонніх угод між державами.

Першими з таких установ у липні 1944р. на Бреттон-Вудській міжнародній валютній конференції були створені Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк. Згодом стали формува­тися міжнародні установи регіонального характеру — регіональ­ні банки розвитку. Перед цими установами були поставлені завдання — допомогти окремим країнам стабілізувати нац ек та збалансувати інтереси різних за рівнем розвитку країн (регіо­нів) світу, забезпечити еквівалентність міжнародного обміну, стабільне економічне зростання.

Фактично на них покладені функції регулювання міжнарод­них валютних відносин. Та навіть ці установи не ма­ють універсальних рецептів запобігання фін кризам, але вони мають потенційну можливість підвищити прозорість світо­вих фін ринків задля створення умов для прогнозованості руху фін капіталу, підвищення стабільності світової ва­лютної системи.

Світ банк та МВФ виявили гнучкість і високу пристосовуваність до мінливих умов розвитку міжнародних валютних відносин. МВФ створив сприятливі можливості для післявоєнного зростання й збалансо­ваності міжнародної торгівлі, поліпшення ек умов гос­подарювання в окремих країнах та стабілізації світового госпо­дарства

Сучасною тенденцією розвитку світ ек - її глоба­лізація, яка зводиться до відкритості країн, лібералізації нац режимів торгівлі та руху капіталів, формування глобально­го фінансового ринку та всесвітньої інформаційної мережі. Глобалізація — сучасний етап інтернаціоналізації господарсько­го життя.

Фінансова глобалізація найваж­ливіша складова процесу глобалізації ек, озн уніфікацію світових стандартів фін та банк про­дуктів, поширює диверсифікацію банківських послуг та стабілі­зує ціни на них; веде до підвищення ліквідності банківського ка­піталу і, як наслідок, до удосконалення управління ризиками, створює нові можливості для підвищення ефективності розмі­щення капіталу.

Вона призводить до ще більшо­го ускладнення мереж взаємодії, підвищується анонімність руху фін потоків, посилюється міжнародна ланцюгова реакція, взаємозалежність економік, зростають масштаби комплексного системного ризику.

В ум глобалізації нац та всесвітні ек від­носини поч мінятися місцями. Глобальні процеси поступово виходять на домінуючі позиції. Система спільних фінансів складається із фі­нансових систем країн.

Транснаціональні компанії (ТНК), транснаціональні банки (ТНБ) і міжнарод інвест фонди діють поза межами цієї системи, вони інтернаціональні за своєю сутністю. їх діяльність зменшує для них значення нац економік та переміщує центр ваги їх стратегій з нац на надна­ціональний рівень. Глобалізація призводить до розмивання та знецінення регулятивних функцій держави. Держава змушена враховувати поведінку та ек інтереси впливових не­держ суб'єктів зовнішньоек відносин — ТНК, ТНБ, міжнарод інвест фондів, які своїми діями мо­жуть повністю змінити очікувані наслідки економічної політики держави та дестабілізувати світову економіку. Отже, іноді може виникати конфлікт інтересів 3-х сторін: нац інтере­сів країни, з одного боку, вимог до ек політики країни-позичальника з боку міжнародних валютно-кред уста­нов, з ін боку, а також урахування ек інтересів ТНК, ТНБ, міжнарод інвест фондів. Не завжди цей конфлікт вирішується на користь нац інтересів країни-позич.

Існує необхідність формування діє­вішого механізму, за доп якого міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи в нових умовах фін глобаліза­ції зможуть реально виконувати свої функції виходячи насампе­ред з нац інтересів країн-позичальників та підвищувати ефективність свого впливу на світову ек.

Формування в Укр ринкової господарської системи зумовлюють активну участь країни в між­народних ек відносинах з метою подальшої інтеграції в систему світового господ. Успішне розв'язання цього за­вдання вимагає співробітництва Укр зі світовими та регіональними валютно-кредитними організаціями.