164. Особливості передавального механізму грош-кредит­ної політики в Укр.

У практиці монетарного регулювання кожної окремої країни не­ма потреби застосовувати всі теоретично можливі канали впливу. Адже кожний канал діє лише в певних фін і ек умовах і якщо таких умов у країні немає, то відповідний канал не дасть ефекту. Тому кожний центробанк вибирає лише ті канали, які найбільш адекватні умовам його країни. Набір таких каналів скла­дає національний передавальний механізм даної країни.

Вирішальними чинниками вибору каналів впливу грошово- кредитної політики є:

• характер фінансової системи країни, тобто що в ній пере­важає: механізм фінансового ринку у зведенні заощадників і по­зичальників чи банківський механізм;

• рівень інтеграції економіки країни у світовий економічний простір, розвиток експорту та його співвідношення з імпортом;

• рівень розвитку ринкових відносин у країні, який визначає чутливість економічних суб'єктів до інфляційних тенденцій, гну­чкість цін до зміни попиту, чутливість процентної ставки до змі­ни кон'юнктури грошового ринку, захищеність динаміки цін від монополістичного тиску.

Виходячи з цих чинників можна зробити такі оцінки щодо ви­бору передавальних каналів впливу грошово-кредитної політики в умовах України.

Фінансова система України є переважно банківською, а фін ринок розвинутий слабо. Тому пріоритетними для нас мають бути канали, що базуються на банківській діяльності:

канал банків­ського кредитування,

монетарний канал,

канал грошових потоків.

Передавальні ж канали, що базуються на зміні вартості та структури фінансових активів у портфелях активів фірм і домогосподарств у сучасних умовах використовуватися не можуть через незначну час­тку ЦП у цих портфелях. Це стосується каналів фін добробуту, балансового, зміни процентної ставки.

В Україні діє ряд чинників, які заважають повною мі­рою використати і передавальні канали банківського спрямуван­ня.

З одного боку, це низький рівень інституційного і функціона­льного розвитку банківської системи,

а з іншого — надто високий рівень інтеграції України у світове господарство. Завдя­ки цьому найбільш доступним для практики виявився канал ва­лютного курсу, який досить ефективно використовувався для стимулювання експорту і дестимулювання імпорту, що сприяло прискореному розвитку національного виробництва. Особливо наочно це проявилося після девальвації гривні в 1998—1999 рр.

У специфічних умовах України не набув належної ефективності і такий канал впливу, як зміна % ставки. Це проявилося в тому, що ринкова ставка за позичками банків знижувалася значно повільніше облікової ставки НБУ

Єдиним документом, який регламентує всі параметри грошо­во-кредитної політики в Україні, є Основні засади грошово- кредитної політики. Його розробляє і затверджує Рада НБУ на кожний наступний рік до 15 вересня поточного року, після чого подає в порядку інформування Верховній Раді та Кабінету Мініс­трів України. До реалізації завдань, визначених в Основних заса­дах, залучаються Правління й апарат НБУ.

Важливим елементом організаційного забезпечення грошово- кредитної політики є своєчасне і достовірне інформування органів влади (уряду, міністерств, відомств) та широкої громадськості, представників бізнесу про конкретні монетарні завдання, затвер­джені в Основних засадах на наступний рік, та про хід їх виконання. Для цього організується систематичний моніторинг та аналіз вико­нання затверджених монетарних завдань. За результатами моніто­рингу Рада НБУ може вносити зміни та доповнення до Основних засад грошово-кредитної політики на поточний рік та робити заяви для інформування органів влади і громадськості про стан справ з виконанням завдань грошово-кредитної політики. Це має важливе значення для формування довіри до органів монетарної влади, для попередження інфляційних очікувань у суспільстві