161, Сутність, призначення та цілі грошово-кредитної політики.

Cутніcть: вузько — як урядова політика впливу на кількість грошей в обороті (механізм грош-кредит політики обмежується лише впливом на кіль­кість грошей і збіднюються його регулятивні можливості); розширено — один із секторів ек політики вищих органів держ влади (не визначено її специфічного х-ру, відмінностей від ін секторів ек політики, особливого механізму впливу на економічні процеси).

Сутність - комплекс взаємозв'язаних, скоординова­них на досягнення визначених ек та соц цілей, заходів щодо регулюв грош ринку, які здійснює Д через ЦБ.

Об'єктами є змінні грошового ринку: —пропозиція (маса) грошей; —ставка %; —валютний курс; — швидкість обігу грошей та ін фінансові змінні.

Суб'єкти монетарної політики. В Укр гол суб'єк­том є НБУ. У виробленні грош-кредит політики беруть участь — Мінфі­н, Мін ек, уряд, ВР.

Проміжні цілі: зміна ек процесів, які сприятимуть досягненю стра­тегічних цілей.

Поточні (тактичні) цілі — це оперативні завдання ЦБ щодо визначення тих ек змінних, які піддаються його безпосередньому впливу і забезпечують досягнення проміжних цілей: обсяг банк резервів, облікова ставка та ставки рефінансування, валютний курс.

Характерні ознаки поточ цілей: короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами ЦБ, багатоаспектність та певна суперечливість.

Групи інструментів грош-кредитної політики:

— інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси: операції на відкритому ринку, ре­гулювання норми обов'язкових резервів, облік політика, ре­фінансування комерц банків, регулювання курсу нац валюти.;

—інструменти прямого впливу: установлення прямих обмежень на здійснення КБ емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування ЦБ; установ­лення обмежень чи заборони на пряме кредитування ЦБ потреб бюджету; прямий розподіл кредит ресурсів,

Опосередкований вплив: створення умов, за яких посилюються чи послаб стимули ек суб'єктів до певної поведінки, в міру визрівання в країні ринк відносин за­стос інструментів опосередкованої дії розши­р, а прямої дії — скорочується.

Операції па відкритому ринку: купуючи ЦП на ринку, ЦБ додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і цим збільшує бан­ківські резерви, внаслідок чого збільшується і заг ма­са грошей в обороті.

Операції на відкритому ринку: динамічні й захисні. Динамічні для збільшення чи змен­шення заг пропозиції грошей за умови, що ін чинники не впливають на масу грошей. Захисні: підтримання заг пропозиції грошей на незмінному рівні в ум впливу на масу грошей ін чинників.

Регулятивного ефекту можна досягти купівлею-продажем ЦП на відкрит ринку. ЦБ обмежуються операціями з держ ЦП. Це пояснюється:

• можливістю зіткнення корпоративних інтересів на ринках, якщо ЦБ продасть чи купить ЦП однієї корпорації, а другої— ні;

• ЦБ за своїм статусом є фін уповно­важеними урядів, розміщують їх ЦП на первинному ри­нку і своїми операціями з ними на вторинному ринку сприяють підвищенню їх рейтингу та попиту на них, значить і доходів бюджету від їх продажу;

• Уряд-найбільший емітент ЦП, а ринок їх — найбільший сектор заг ринку ЦП. Операції на відкритому ринку можуть проводитися як у формі прямої купівлі-продажу, так і на умовах зворотного викупу (РЕПО) - переважно як захисні.

В ум високорозвин ринку ЦП цей ін­струмент монетарної політики має переваги.

1. Висока оперативність і чіткість дії. Якщо ЦБ вирішив збільшити чи зменшити пропозицію грошей та її розмір- може дати розпорядження своїм дилерам купити чи продати ЦП на відповідну суму, і проблема вирішена швидко.

2. На дію цього інструменту не можуть впливати ніякі ін суб'єкти ринку, крім ЦБ, що робить його регу­люючий вплив досить значним, точним і ефективним.

3. Цей інструмент має властивість «гальмування» Недолік: для ефективного використ потрібне не тільки бажання ЦБ, а й згода його контрагентів на відкритому ринку (продати чи ку­питии ЦП).

Регулювання норми обов'язкових резервів. Механізм: ЦБ установлює для всіх банків норму обов'язк резервування залучених коштів зі зберіганням відносної суми їх на кор рах чи в касах без права використання і без виплати процентів по них. Збі­льшуючи норму обов'язкового резервування, ЦБ скорочує обсяг надлишкових резервів банків, зменшує їх кредитну спроможність, знижує рівень мультиплікації депозитів. -зменшується заг обсяг пропозиції грошей. Перевага: цей інструмент однаково впливає на всі банки, змінюючи пропозицію грошей не­гайно і досить потужно. Недоліки:

1)підвищення норми обов'язкового резервування мо­же привести всі банки з невеликими надлишковими резервами в неліквідний стан, підірвати їх стан на ринку.

2)підвищення норми резервування негативно познача­ється на фінансах банків:обмежує їх доходи за актив­ними операціями.

3)якщо потрібно змінити пропозицію грошей на ко­роткий строк і в невеликих обсягах, то цей інструмент не годиться, - зміна норми резервування на 1 % може дати значно більшу зміну пропозиції, ніж потрібно.

Механізм Облікової політики(м'який інструмент грош – кредитної): ЦБ установлює ставки %% за пози­чками, які він надає КБ у порядку їх рефінансу­вання. Для Укр най> типовою % ставкою ЦБ є облікова ставка НБУ. Збільшуючи рівень облік ставки, НБУ досягає регулятивних наслідків:

—стримує попит КБ на свої позички, гальмує зрос їх вільних резервів та стримує мультиплікацію депози­тів і зростання пропозиції грошей;

—сигналізує ек суб'єктам про свій намір «здорожчити» гроші, що спонукає ек суб'єктів до більш обережної поведінки і зумовлює падіння ринкової кон'юнктури.

Зниження ЦБ облікової ставки має протилежні наслідки — збільшує попит КБ на позички та їх надлишкові резерви, що спричинює зростання пропозиції грошей.

Недоліки %% політики: вплив на пропозицію грошей не досить чіткий і опе­ративний. Для КБ та ін ек суб'­єктів важлива незміна облікової ставки, а зміна її співвід­ношення з ринк %% ставками, за якими вони одержують позички в ін кредиторів і самі надають позички.

Рефінансування КБ — інструмент, що за­стос в поєднанні з % політикою. Крім зміни облікової ставки, ЦБ може регулювати по­пит на свої позички з боку КБ зміною ін умов надання цих позичок — зміною їх асортименту, обмежен­ням цільового призначення, лімітуванням обсягів окремих пози­чок та встановленням % ставок по кожній з них. Такими заходами ЦБ може більш чітко і цілеспря­мовано впливати на зміну банк резервів, а отже, і на про­позицію грошей. Переваги перед обліковою політикою. Для широкого застос не завжди є достатні передумови, в портфелях КБ немає достатніх запасів векселів чи ін ЦБ, які слугували б забезпеченням позичок рефінансування. Актуальною була ця обставина для укр банків у пере­хідний період, коли вексельний обіг та ринок ЦП тільки починали формуватися. Тому інструмент рефінансування застосовувався обмежено в Україні.