§ 36. Дієслово must

Дієслово must виражає необхідність, обов’язок, наказ або категоричне прохання:

І must do this exercise. Я повинен (мені потрібно) зробити цю вправу.

You must consult a doctor. Тобі (Вам) потрібно порадитись з лікарем.

You must do it. Ти повинен (Ви повинні) це зробити.

У заперечних реченнях must виражає заборону (не повинен, не можна):

You must not go there. Вам (тобі) не можна йти туди.

Оскільки must не має форми минулого і майбутнього часів, замість нього вживається дієслово to have у від­повідних часових формах з наступним інфінітивом з част­кою to:

І had to wait for him. Я повинен був на нього почекати. (Я мав на нього по­ чекати.) І shall (will) have to go there. Я маю (повинен буду) піти туди.

Зверніть увагу на те, що в українській мові дієслово мати також може виражати необхідність, обов'язок:

Я маю (повинен) це зробити. І must (have to) do it.

Я мав це зробити, але не зробив. I had to do it, but I have not done.

§ 37. Дієслово ought

Дієслово ought у сполученні з інфінітивом основного дієслова виражає моральний о б о в' я з о к, бажа­ність дії. На українську мову перекладається словами повинен, слід, слід було. Після ought інфінітив вживається з часткою to:

Не ought to help his friend. Він повинен (йому слід було) допомогти своєму другові

You ought to be more careful. Вам слід було бути обережнішим.

§ 38. Неособові форми дієслова (Non-Finite Forms of the Verb)

У § 13 зазначалось, що неособові форми дієслова ви­ражають дію без зазначення особи, числа і способу, не мають звичайних дієслівних часових форм, а лише вка­зують на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі. Неособові форми дієслова ніко­ли не бувають присудком у реченні (тому й називаються ще непредикативними), а виконують функції ін­ших членів речення. Це такі форми: інфінітив (The Infinitive), герундій (the Gerund) і дієприкмет­ник (the Participle). Інфінітив вживається для утворення часових форм групи Indefinite (див. §§ 16, 18, 20, 21) та наказового способу (див. § 31).

Дієприкметник теперішнього часу (the Present Partici­ple) вживається для утворення часових форм групи Con­tinuous (див. §§ 23, 24). Дієприкметник минулого часу (the Past Participle) вживається для утворення форм доконаних часів (див. §§ 26, 27) та дієслів пасивного стану (див. § 28). Але неособові форми дієслів мають і самостійні функ­ції. У цьому разі вони поєднують свої дієслівні властивості з властивостями інших частин мови і виконують у реченні їхні синтаксичні функції. Так, інфінітив і герундій, поєд­нуючи властивості дієслова та іменника, виконують функ­ції іменника, тобто вживаються в ролі підмета, іменної частини присудка, додатка, означення і обставини. Дієпри­кметники, поєднуючи властивості дієслова і прикметника або прислівника, вживаються в ролі означення і обста­вини:

То read is useful (інфінітив Читати корисно.

у ролі підмета).

І am fond of reading (герундій у Я люблю читати.

ролі додатка).

The lamp standing on the desk Лампа, що стоїть на столі, нова.

is new (дієприкметник у ролі

означення).

She stood there thinking (діє- Вона стояла там задумавшись.

прикметник у ролі обставини)

Особливості утворення та вживання інфінітива, герун­дія і дієприкметника ми розглянемо у наступних параграфах.