Тема 8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.

Демократія – система відносин у країні щодо формування влади і уряду з обраних народом представників.

Збалансованість – стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Економічна свобода – широта економічної поведінки суб’єк­тів господарювання при виборі форм власності та сфери докладання своїх зусиль, здібностей, знань, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ.

Економічний стимул – усвідомлені суб’єктом предмет чи явище, здатні збудити в нього інтерес до них, спонукати до певних дій з метою їх отримання і задоволення певних потреб.

Лібералізація – спосіб організації економічної системи, який передбачає вільний рух праці, капіталу, цін, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності, заснований на принципах рівноправного партнерства суб’єктів ринку та обмеженого втручання держави.

Національна демократія – політико-ідеологічна система, побудована на принципах створення правової держави, соціально орієнтованої економічної системи за національними ознаками титульної нації країни і рівних конституційних прав розвитку національних меншин.

Соціал-демократія – система політичних принципів, яка передбачає побудову соціалізму як економічну і політичну форми людського суспільства завдяки виробленням демократичних засад співжиття.

Соціалізм - економічна та політична система, головними ознаками якої є: зосередження частини ресурсів (навіть їх більшості) в руках держави, перерозподіл доходів через державний бюджет.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки.

Акціонування – правова процедура перетворення державного підприємства на акціонерне товариство, яка передбачає поділ власності підприємства на велику кількість частин (акцій) відповідно до закону та їх розподіл між працівниками чи продаж населенню.

Бюджетно-податкова політика - система регулювання, пов'язана з регулюванням державних фінансів, формування державного бюджету та державними витратами і спрямована на реалізацію цілей соціального-економічного розвитку країни.

Вертикальна промислова політика – правові, організаційні, економічні заходи уряду країни щодо управління і регулювання економіки від вищої інстанції до нижчої; управлінські рішення мають директивний характер і обов’язкові до виконання нижчою інстанцією.

Горизонтальна промислова політика – правові, організаційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнесменів, встановлення між ними взаємовигідних виробничих, фінансових, торговельних зв’язків.

Структурне безробіття - безробіття, спричинене змінами у структурі попиту на споживчі товари і в технологіях виробництва.

Структурна перебудова – зміна політичного, державного, економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні та економіці, капіталі та його розміщенні на території країни та отримання обсягу і структури національного продукту, адекватного внутрішнім потребам і міжнаціональному товарообміну.

Технічний прогрес - запровадження нових методів виробництва, які скорочують витрати, отже, підвищують продуктивність економіки, що розширює межі виробничих можливостей.