Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе.

Відкрита економіка - економіка, що пов'язана з економіками інших країн інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари і послуги.

Економічні блага - блага, кількісно обмежені порівняно з людськими потребами. Тому вони розподіляються через установлення ціни.

Інверсія економіки – докорінна зміна функціональних засад економіки, зокрема видів і форм власності, управління, розподілу, вибору виду діяльності, ціноутворення, економічних відносин загалом.

Змішана економіка - економіка, яка ґрунтується на ринковій організації та державному регулюванні макроекономічних процесів.

Натуральне господарство - форма організації економічного життя, коли виготовлені продукти споживаються всередині господарства; переважало на ранніх стадіях цивілізації; у багатьох країнах збереглося досі.

Національна економіка – конституційно, економічно та організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Національна самоорганізація суспільства – конституційно і державно-самоорганізована спільнота на основі єдиної національно демократичної ідеології титульної нації і національних меншин, самодостатньої соціально орієнтованої економічної системи, сповідування принципів загальнолюдських цінностей, добробуту і захисту громадян.

Національне багатство – сукупна вартість створених і нагромаджених нацією за весь період розвитку матеріальних і духовних цінностей.

Національно-соціальний ефект – сукупність соціальних результатів, пов’язаних з формуванням свідомості національного патріотизму у громадян країни, розвитком цінностей національної, політичної демократії, загальнолюдських цінностей, розвитку сфери соціальних послуг, соціального захисту, отримання реальних грошових доходів і зростання платоспроможності всіх верств населення країни.

Недоліки ринкового механізму - неспроможність ринку здійснити розподіл ресурсів, за якого найповніше задовольняються потреби суспільства. Зокрема, на виробництво певного товару (послуги) може виділятися недостатня або надмірна кількість ресурсів чи взагалі не виділятимуться ресурси.

Споживчий підхід до управління економікою – система заходів держави, спрямованих на розподіл валового внутрішнього продукту за секторами споживання домашніх господарств, держави, капітальних вкладень, експорту.

Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки.

Власність - це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення умов та результатів виробництва.

Економічні закони – внутрішньо-необхідні, стійкі, сутнісні зв’язки між економічними явищами, процесами, елементами економічної системи.

Економічні інтереси - усвідомлення прагнення економічних суб'єктів до задоволення власних потреб, об'єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.

Економічні (матеріальні) потреби - бажання, які можна задовольнити через споживання товарів чи послуг.

Економічні стимули - чинники (ціни, прибутки, збитки), які мотивують та впливають на поведінку окремих індивідів, фірм, установ.

Економічні контрактові відносини – відносини з приводу взаєм-них юридичних зобов’язань щодо здійснення економічних операцій (купівлі-продажу товару, передання іншій особі права власності, створення товариства чи спільного підприємства).

Закон господарської (економічної) збалансованості – закон, який виражає відповідність національно-економічного мислення вимогам дії об’єктивних економічних законів, співвідношення головних ринкових пропорцій (попиту і пропозиції) та їх динаміку.

Закон товаровиробництва – виражає співвідношення вартості затрат праці, капіталу та вартості створеного продукту і частки в ньому валового (чистого) продукту.

Закон товарообміну – виражає узгодження ціни купівлі-продажу товарів між продавцем і покупцем, відповідність якісних і споживчих характеристик товару якісним і споживчим потребам покупця.

Капітал - економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що в процесі свого руху приносять дохід. Розрізняють основний (будівлі, машини, механізми) та оборотний (сировина, паливо, матеріали) капітал. Інші назви - капітальні блага, інвестиційні товари, засоби виробництва.

Кейнсіанство - один із провідних напрямів аналітичної економії у XX ст., основи якого були закладені Дж. М. Кейнсом. Центральним пунктом концепції Кейнса є положення, що ринкова економіка не може автоматично досягти рівноваги за повної зайнятості; за Кейнсом, недоліки ринкової економіки можна усунути за допомогою фіскальної й монетарної політики.

Класична школа - панівний до появи робіт Дж. М. Кейнса напрям аналітичної економії, засновником якого бум А. Сміт. Класики доводили, що природні економічні закони (конкуренція, ціни, індивідуальні егоїстичні інтереси тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспільних інтересів, розподілу ресурсів і доходів, стимулювання ефективного розвитку економіки.

Людські ресурси (людська праця) - один із головних факторів виробництва; характеризується кількістю та якістю людських зусиль, які спрямовуються на виробництво товарів і послуг.

Марксизм - система філософських, економічних, політичних та соціальних поглядів, яку в XIX ст. започаткував К. Маркс. Марксизм передрікав, що ринкова економіка, або капіталізм, неминуче загине внаслідок загострення своїх внутрішніх суперечностей.

Меркантилізм - школа в аналітичній економії (ХУ-ХУП ст.), представники якої ототожнювали багатство нації із золотом і вважали, що економічна політика має сприяти припливу до країни золота шляхом підтримання активного торговельного балансу.

Перехідна економіка – економічна система країни, яка здійснює перехід від одного способу виробництва до іншого.

Підприємець (бізнесмен) – суб’єкт, який здійснює підприємницьку діяльність, приймає основні рішення в процесі цієї діяльності, реалізує свій діловий інтерес (отримання прибутку) завдяки новаторству, запроваджує на комерційній основі нові виробничі технології.

Праця - використання фізичних і розумових здібностей людини для виробництва товарів і послуг.

Ринкова економіка - система організації національної економіки, заснована на товарно-грошових відносинах, різних формах власності, конкуренції. У ринковій економіці фірми прагнуть максимізувати прибуток; вони купують фактори виробництва і забезпечують за їх допомогою пропозицію товарів і послуг на ринку, а домогосподарства та індивіди, виходячи зі своїх доходів, - попит на них. Ціни і кількість товарів визначаються на ринку.

Трудова теорія вартості - розвинута В. Петті, А Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом економічна концепція, згідно з якою товари обмінюються відповідно до кількості витраченої на їх виробництво праці.