18.Фольклористична діяльність в.Гнатюка

Володи́мир Гнатю́к(19-20) ще студентом першого курсу філософського факультету Львівського університету зацікавився фольклором лемків південних схилів Карпат. «Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. ін. про лірників повіту Бучацького» надруковано 1896,шеститомник «Етнографічні матеріали з Угорської Русі»,збірник «Матеріали до української етнології». Видав ряд наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів:«Руські в Бачці» ,«Русини в Угорщині» ,«Русини Пряшівської єпархії і їх говори» (1900),«Словаки чи русини» .Зібрані матеріали відзначаються точністю запису і мають велике значення для дальшого вивчення культури і побуту українців, зокрема лемків. Створив регулярну мережу для збору етнографічних та фольклористичних матеріалів. Численні праці з порівняльної етнографії, мовознавства, літературної критики, упорядкування та видання фольклористичних матеріалів. «Коломийки» (3 т.; 1905-07),«Гаївки» (1909),«Народні оповідання про опришків» (1910),«Колядки і щедрівки» (1914),«Українські народні байки» (2 т.; 1916),«Національне відродження австро-угорських українців» (1916),«Народні новели» (1917),«Народні байки» (1918),«Як повставав світ: Народні легенди з історії природи й людського побуту» (1926).«Паленє та купанє відьом на Галичині» Яценко М. Фольклористична спадщина В. М. Гнатюка / М. Яценко // Вибрані статті про народну творчість / В. М. Гнатюк. – К. : Наук. думка, 1966. – С. 5-36.

19.Збирання та видання коломийок гнатюком

Зміна громадського устрою, суспільних відносин, важливі історичні події, естетичні уподобання призводять до активного продукування й поширення нових пісенних жанрів. Саме такими виявилися коломийки. Походження назви жанру від “коло”, яке стало назвою танцю, подібного до української танцювальної коломийки. «Коротенькі пісні, що складаються переважно з одного або двох куплетів найрізноманітнішого змісту,бувають і інші: три-, чотири-, п’ять-, шість-куплетні; деколи зростає число куплетів аж до десяти.Се буває, одначе, лиш виїмково і більше куплетні коломийки являються звичайно стягненням кількох менше-куплетних в одну”. Підсумком багаторічної діяльності фольклориста стало перше найбільше зібрання коломийок у трьох томах (1905 – 1907 рр.), які містять близько 9000 зразків жанру (четвертий том залишився незавершеним). Безпосередньо з уст оповідача чи співака. Паспортизація і співвіднесеність із публікаціями попередників збільшують наукову вагу цього збірника. Варто зазначити, що дослідник звертав увагу на різноманітні мелодії коломийок. У тритомному збірнику він подав зразки з 213 сіл. Укладаючи збірники, Володимир Гнатюк розділив тексти коломийок за такими рубриками: “Нації і племена”, “Географічні назви”, “Хресні імена”, “Музика”, “Танці”, “Співи”, “Ноша”, “Строї”, “Військо”, “Природа”, “Любов і подружжя”, “Родинне життя”, “Громадське життя”. Попри всю розмаїтість матеріалу вченому вдалося окреслити основні тематичні цикли, всередині яких групування велося за опорними словами.Гнатюк В. Переднє слово до збірника “Коломийки” // Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. – К.: Наук. думка, 1966. – С. 151-173.

20.ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РАДЯНСЬОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

?

21.ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РИЛЬСЬКОГО

22.ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕЯ

Олексій Дей —1970 академічний збірник новин "Співанки-хроніки. Новини" . Він групує хроніки за історико-тематичним принципом, залишаючи поза увагою величезний пласт ліро-епіки, яка стосувалася національно-визвольних змагань ХХ ст. три розділи: твори з історичною основою, соціально-побутові пісні-хроніки та побутові новини. У другій половині 1960 років до вивчення співанок-новин звертається Олексій Дей, який у статті "Принципи жанрової класифікації народних пісень" , вводить у науковий обіг термін на означення жанру "співанка-хроніка". 1969 року О.Дей надрукував статтю "Пісня правдою не поступається" , де проаналізував пісню-хроніку про трагедію Марійки та Михайла. У публікації звернено увагу на зв'язок реальної події зі змістом фольклорного твору, місце і значення художнього домислу у ньому. Також актуалізовано проблеми поширення варіантів хроніки та авторства. Також О.Дей розробив класифікацію хронік, згрупувавши їх за тематико-історичним принципом. 1973 року О.Дей у співавторстві з Софією Грицою підготували доповідь, яку було виголошено на VII Міжнародному з'їзді славістів "Сучасні українські співанки-хроніки і пісенна епіка Карпатського регіону"