42. Характерні особливості переказів.

Перекази — усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов´язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва — переказ).ОСОБЛИВОСТІ:достовірність,документальність,Джерело виникнення -розповіді учасників чи очевидців історичних подій минулого, які, викликавши зацікавлення слухачів, почали передаватися з уст в уста. Відштовхуючись від конкретної дійсності, у процесі побутування вони набували нових рис, набирали емоційного забарвлення, проте не відривались від реальних фактів, про які велась мова,відсутній надприродний елемент, минуле (навіть якщо доповнене новими фактами чи вигадане) змальовується правдоподібно, у межах життєвої достовірності,Сюжет одноепізодний;Класифікація за 2 принципами – тематичні(топонімічні,етимологічні, етнологічні),Хронологічні(відображ.різні історичні періоди).

43. ПРОВІДНІ ІСТОРИКО-ХРОНОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ ПЕРЕКАЗІВ.

1) перекази староруських часів і Київської Русі (княжого періоду ; Ольги, Ігор, зібравши данина) 2) перекази періоду половецьких та турецько-татарських нападів;населенні пункти та їх назви (топонімічні перекази), про боротьбу українців із завойовниками, визначальні битви і перемоги. Оповіді про турецько-татарську неволю та втечу з полону, напевно, найдраматичніші. Роксолана,Євшан-зілля. 3) перекази доби козаччини та національно-визвольної війни 1648—1654 pp.; ( стосуються боротьби проти турецько-татарських поневолювачів, Про рядових козаків, їх побут, звичаї, боротьбу з ворогами («Як виникла Запорізька Січ», «Чим займались запорожці»), Про козацьких ватажків — видатних історичних осіб. Першою постаттю в цій групі є Богдан Хмельницький, «Хмельницький і Барабаш» 4) перекази періоду Руїни національно-визвольних змагань 18 ст. (Коліївщина, Гайдамаччина, опришківський рух: суспільно-побутового характеру (про життя козаків після зруйнування Катериною II Запорізької Січі, звичаї і побут донських козаків; Історичного характеру: про визначні історичні події, великі битви і перемоги ,діячів(Залізняка, Ґонту, Кривоноса, Довбуша, Кармелюка, Кобилицю та ін..Усі перемоги герой здобуває фізичною силою, хитрістю, здатністю передбачати хід розвитку подій, життєвою мудрістю і т. п. Усе правдоподібне. 5) перекази про національно-історичні події новітньої доби (національно-визвольні армії і рухи УСС, УГА УПА; події Першої та Другої світових воєн). У західному реґіоні побутує чимало оповідей про січове стрілецтво, їх побут, принципи військової організації, діяльність УГА і УПА, методи боротьби за національну незалежність Української держави. Чимало розповідей про події світових воєн побутує в переказах безпосередніх очевидців подій та їх прямих слухачів. Це — історичні оповіді про військові дії, а також про життя в умовах окупаційних режимів, суспільно-побутові та родинні ситуації, пов´язані зі зміною влади тощо.

44.ЖАНРОВІ ОЗНАКИ НАРОДНИХ ОПОВІДАНЬ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Народні оповідання — образні розповіді про найрізноманітніші події та випадки із поточного життя, що ведуться від імені учасника чи очевидця цих подій. Згодом поняття «оповідання» розширилося за рахунок спогадів ,факти, які мали місце в житті рідних, односельців, знайомих оповідача. ОЗНАКИ:1 чи ланцюг епізодів (у спогаді), об´єднаних тематично й асоціативно;Предмети зображення-побутові, щоденні справи, події, що зачіпають інтереси певного колективу, району, регіону та всього народу»; драматично чи емоційно розказана оповідь, яка містить певні узагальнення і точку зору самого оповідача,Усність,Мінливість, імпровізація, традиційні зображальні форми і засоби мовлення,колективність,інформаційна ,виховна,моралізаторська функція,Відносно недавній або теперішній час,Строга прикріпленість до історичної реальності,Відсутність надприродних персонажів і подій.КЛАСИФІКАЦІЯ: (тематично-хронологічного принцип)1.Історичні оповідання (події відбуваються не раніше козацької доби з прямими родичами чи конкретними односельцями оповідача,,якщо ні ,то перекази): 1) оповіді доби козаччини; 2) оповіді доби національно-визвольних рухів 17—18 cт. (Коліївщина, Гайдамаччина, опришківський рух); 3) оповідання про національно-визвольні рухи першої половини 20 cm. (Січові стрільці, УГА, УПА,); 4)період встановлення на українських землях радянської влади (громадянська війна, колективізація, неп, голодомор, II світова війна); 5) оповідання післявоєнної доби (сталінсько-брежнєвські репресії, хрущовська відлига, дисидентський рух, війна в Афганістані); 6) сучасні події (перебудова, розпад СРСР, студентські страйки 90-х років, встановлення незалежності). 2) Су спільно-побутові оповідання: 1) заробітчанські (наймитські, робітничі); 2) емігрантські; 3) солдатські (рекрутські, вояцькі); 4) церковно-клерикальні; 5) з життя інтеліґенції; 6) тюремно-таборові; 7) студентські; 8) туристські та ін.. 3) Родинно-побутові: 1) про кохання, дошлюбні взаємини; 2) родинне життя; 3) фатальні випадки, життя неповних сімей (вдівство, сирітство, розлучення).

Кожна з вищеназваних груп має свою специфіку, умови і середовище побутування. Нерідко в текстах оповідань співіснують риси різних груп (напр., елементи історичні та суспільно-побутові або ж суспільно-побутові та родинні), але подібний тематичний синтез спостерігається і в інших жанрах фольклору, тому вони класифікуються за домінантною ознакою.