2.2 Схема електрична принципова верстату та порядок її дії

Перед початком роботи необхідно електричну його частину підключили до цехової мережі за допомогою автоматичного QF1. Пуск головного електродвигуна здійснюється натисканням кнопки "Пуск" SB 3, яка замикає ланцюг котушки магнітного пускача КМ 1.

При цьому силові контакти KM1 підключають головний двигун М1 до мережі, а живлення котушки магнітного пускача здійснюється через замкнений блок - контакт КМ1. Остання виключає подальше натиснення кнопки "Пуск". Для обмеження холостого ходу головного двигуна в схемі є реле часу КТ.

При середньому положенні рукоятки фрикціону (шпиндель не обертається) замикається нормально відкритий контакт кінцевого вимикача SQ і включається реле часу КТ яке через встановлену витримку часу відключить своїм контактом КТ головний електродвигун.

Зупинка головного двигуна М1 здійснюється натисканням кнопки "Стоп" SB1. Пуск електронасоса М2 здійснюється поворотом рукоятки рубильника SA1 у положення "Ввімкнено".

Останнє можливо тільки після пуску двигуна М1. Зупинка електродвигуна насоса охолодження М2 здійснюється поворотом рукоятки рубильника SA1 у положення "Вимкнено", а також при відключенні головного двигуна М1. Управління двигунами швидкого ходу М4 здійснюється натисканням кнопки SB 2 "Швидкий хід". Ввімкнення місцевого освітлення здійснюється поворотом рукоятки рубильника SA2 у положення "Ввімкнено". При цьому через знижувальний трансформатор TV1 лампа ЕL отримує живлення.

Вимкнення здійснюється поворотом рукоятки SA2 у положення "Вимкнено".

Вимикання верстата здійснюється перекладом рукоятки автоматичного вимикача QF1 у положення "Вимкнено".

На пульті шафи білою крапкою позначено ввімкнуте положення рубильника, червоною – положення "Вимкнено".

У верстаті є амперметр, який вимірює навантаження головного електродвигуна. Амперметр має три шкали: дві білих і чорну.

Біла ліворуч показує недовантаження верстата, чорна - навантаження від 85 до 100%, біла праворуч показує перевантаження.

Електродвигун гідравліки М3 підключається за допомогою штепсельної розетки. Працює одночасно з головним електродвигуном.

Захист від струмів коротких замикань здійснюється плавкими запобіжниками (FU1 – FU9).

Захист електродвигунів від перевантажень здійснюється тепловим реле (КК1 – КК3).

Нульовий захист електродвигунив здійснюється котушками пускачів, які при зниженні напруги до 85% від номинального автоматично вимикають електродвигуни від живлення.

2.3 Призначення, будова, монтаж та технічне обслуговування силового електроустаткування

До силового електроустаткування відносять:

Електричні машини; Трансформатори; Випрямлячі.

Електричні машини.

Електричні машини широко застосовують на електричних станціях, у промисловості, на транспорті, в авіації, в системах автоматичного регулювання та керування, у побуті. Вони перетворюють механічну енергію в електричну і, навпаки, електричну енергію в механічну. Машина, що перетворює механічну енергію в електричну, називається генератором. Перетворення електричної енергії в механічну здійснюється двигуном.

Будь-яку електричну машину можна використати як генератор і як двигун. Ця її властивість змінювати напрямок перетворюваної енергії називається оборотністю машини, її можна також використати для перетворення електричної енергії одного роду струму (частоти, кількості фаз змінного струму, напруги постійного струму) в енергію іншого роду струму. Такі електричні машини називаються перетворювачами.

Електричні машини залежно від роду струму електроустановки, в якій вони мають працювати, поділяються на машини постійного і машини змінного струму. Машини змінного струму можуть бути одно та багатофазними. Найширше застосовуються трифазні синхронні та асинхронні машини, а також колекторні машини змінного струму, які дають змогу здійснювати економічне регулювання частоти обертання в широких межах.

Найпоширенішим з електричних двигунів є трифазний асинхронний двигун, вперше сконструйований відомим російським електриком М. О. Доліво-Добровольським.

Асинхронний двигун відзначається простотою конструкції та нескладністю обслуговування. Як і будь-яка машина змінного струму, асинхронний двигун складається з двох основних частин — статора і ротора. Статором називається нерухома частина машини, ротором — її обертова частина. Властивістю асинхронної машини є її оборотність, тобто вона може бути використана в режимі генератора і в режимі двигуна. Через ряд суттєвих недоліків асинхронні генератори майже не застосовуються, в той час як асинхронні двигуни набули великого поширення.