51

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

МИКОЛАЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія економічних дисциплін

ОСНОВИ тваринництва І БДЖІЛЬНИЦТВА

Методичні рекомендації

для виконання практичних завдань

студентами технолого-економічного коледжу

Миколаївського національного аграрного університету

зі спеціальності 5.09010103 – «Виробництво і переробка продукції рослинництва»

Миколаїв – 2013

УДК 636

Рекомендовано цикловою комісією Технолого-економічного коледжу Миколаївського національного аграрного університету, протокол №_____ від «_____»_______________2013 р.

Укладачі:

С. І. Таран кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри технології переробки, стандартизації і сертифікації продукції тваринництва, Миколаївський національний аграрний університет.

Рецензенти:

Г. І. Калиниченко доцент кафедри технології виробництва продукції тваринництва, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Миколаївський національний аграрний університет;

І. І. Саранчук старший науковий співробітник науково-технологічної лабораторії селекції, розведення, годівлі та технології виробництва продукції тваринництва Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ Карпатського регіону НААН, кандидат сільськогосподарських наук.

© Миколаївський національний

аграрний університет, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП	4
Модуль 1	6
Тема 1. Основи анатомії і фізіології тварин…………………………..….	6
Тема 2. Екстер’єр та конституція тварин………………………………	12
Тема 3. Облік росту і розвитку сільськогосподарських тварин………	18
Модуль 2	25
Тема 4. Класифікація, хімічний склад та поживність кормів……….…	25
Тема 5. Визначення запасу грубих та соковитих кормів………………	30
Модуль 3	36
Тема 6. Біологія бджолиної сім’ї…………………………………………	36
Тема 7. Технологія отримання плідних бджолиних маток……………	42
Модуль 4	46
Тема 8. Технологія виробництва воску на пасіці………………………	46
Тема 9. Організація пасіки і складання кормового балансу……………	49
ДОДАТКИ…………………………………………………………………	52
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………..	59

вступ

Подальший розвиток тваринництва спрямовано на підвищення продуктивності тварин, збільшення поголів’я, зміцнення кормової бази і ефективне використання кормів.

Вивчення та розробка методів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин та птиці, покращення якості тваринницької продукції базуються на знанні біологічних та господарських особливостях тварин, покращенні умов годівлі і утримання.

Збільшення посівів ентомофільних сільськогосподарських культур вимагає збільшення кількості бджолиних сімей для запилення. До 80% запилення сільськогосподарських культур належить бджолам, врожайність при цьому збільшується на 20-60%. На Україні, в зоні інтенсивного землеробства, бджільництво є «пилковим цехом рослинництва», але бджоли використовуються в основному на отримання прямої продукції.

Вивчення бджільництва у вузах дає можливість спеціалістам надавати допомогу бджолярам по догляду, поліпшенню якості, розмноження бджолиних сімей. Тим самим підвищується продуктивність сімей, рентабельність пасік і забезпечується зниження собівартості продукції бджільництва.

«Основи тваринництва і бджільництва» є однією з дисциплін для студентів агрономічних спеціальностей, яка необхідна майбутнім фахівцям для опрацювання заходів, спрямованих на підвищення врожайності ентомофільних культур за рахунок бджолозапилення.

До змісту даного курсу входять: визначення значення тваринництва в народному господарстві, пізнання шляхів розвитку та перспектив даної галузі, вивчення господарських і біологічних особливостей різних видів сільськогосподарських тварин, виробничо-зоотехнічних процесів на фермах, вивчення основних питань технології виробництва продукції бджільництва, організацію бджолиних сімей, відводків, стільникових та без стільникових бджолиних пакетів, отримання центробіжного, стільникового та секційного меду, квіткового пилку, нативного та ліферизованого маточного молочка, прополісу, бджолиної отрути, отримання плідних бджолиних маток, ефективного запилення ентомофільних культур та підвищення їх врожайності.

Дисципліна «Основи тваринництва і бджільництва» включає 23 години лекцій (0,6 зал. кредитів), 22 години практичних занять (0,6 зал. кредитів) і 59 годин самостійних робіт (1,8 зал. кредитів), які вивчається студентами на ІІ курсі, у третьому та четвертому семестрах. Дисципліна розподілена на чьотири змістовні модулі. Перший модуль містить такі теми: «Основи анатомії і фізіології тварин», «Основи розведення сільськогосподарських тварин»; другий – «Основи годівлі сільськогосподарських тварин», «Спеціальне тваринництво»; третій – «Біологія бджолиної сім’ї», «Технологія розмноження і утримання бджолиних сімей», «Бджолиний інвентар та пасічні будівлі»; четвертий – «Підготовка бджолиних сімей до медозбору та запиленню ентомофільних культур», «Бджоли – основні запилювачі ентомофільних культур», «Хвороби, хижаки та шкідники бджіл». Вивчення дисципліни закінчується складанням заліку у ІV семестрі.

Модуль 1

Тема 1. Основи анатомії і фізіології тварин

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Вивчити будову та топографію скелету, будову шлунку та кишечнику у моногастричних тварин, властивості шлункового соку.

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАНЯ. Скелети сільськогосподарських тварин, окремі кістки та їх розпили, кісткові сегменти; схеми скелетів, рисунки, посібник, анатомічний препарат багатокамерного шлунку, предметні та покривні скельця, вата, марля, рушник, гаряча вода.

ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ. Скелет сільськогосподарських тварин являє собою систему ричагів, за допомогою яких при активній участі мускулатури здійснюється пересування тіла у просторі, зміна положення його частин, фіксація тіла чи його окромих частин в певному положенні. Скелет виконує опорно-трофічні, кровотворні, електролітичні функції, бере участь у підтримці гомеостазу, депонує значну частину мінеральних речовин.

Багатокамерний шлунок жуйних тварин корови складається з рубця, сітки, книжки та власне шлунку – сичуга.

Рубець являє собою обємну зброджувальну камеру (у великої рогатої худоби 100-300 л, у дрібної – 13-25 л), де здійснюються складні перетворення поживних речовин корму (білків, жирів, вуглеводів) під дією найпростіших, мікробів та грибів.

Сітка виконує функцію своєрідної сортувальної камери. У книжці здійснюється гомогенізація химуса – перетирання та рівномірне перемішування між листовидними складками слизової оболонки, покритою ороговілими горбками. Сичуг за будовою та функціями подібний простому однокамерному шлунку.

Завдання 1. Ознайомитись з загальними закономірностями будови скелета сільськогосподарських тварин. Замалювати у зошиті схему будови скелету ВРХ, коня та свині, рис. 1, 2, 3.

Вивчення розпочати з загальног огляду скелету та його відділів. Знайти на скелеті осьовий та переферичний відділи. До осьового відділу відносять скелет голови – череп, скелет тулуба і скелет хвоста. Всі вони лежать на одній вісі. Скелет тулуба складається з хребетного стовпа, ребер та грудної кістки. Осьовий скелет тварин побудован за типом двосторонньої семетрії, тобто може бути розділений сагітальною лінією на ліву та праву симетричні половини – антиміри. У ньому чсно виражена сигментація – метамерія, тобто подібні за своєю будовою частини (хребці, ребра) розміщуються послідовно уздовж вісі скелету.

Переферичний скелет представлений двома парами кінцівок – грудним та тазовим. У скелеті кінцівок спостерігається антиметрія, оскільки вони парні, но відсутня метаметрія. Для переферичного скелету властиве розчленування на пояси – плечовий (лопатка) та тазовий (кістки тазу) – та вільні кінцівки.

Рис. 1. Скелет коня

1 – нижня щелепа; 2 – лицевий череп; З – очна ямка; 4 – мозковий череп; 5 – скронева ямка; 6 – шийні хребці; 7 – лопатковий хрящ; 8 – грудні хреб­ці; 9 – поперекові хребці; 10 – крижова кістка; 11 – таз; 12 – хвостові хреб­ці; 13 – лопатка; 14 – плечова кістка; 15 – ліктьова кістка; 16 – променева кістка; 17 – зап'ясток; 18 – п'ясток; 19 – кістки пальця кисті; 20 – грудна клітка; 21 – надколінок; 22 – стегнова кістка; 23 – великогомілкова кістка; 24 – малогомілкова кістка; 25 – кістки заплесна; 26 – кістки плесна; 27 – кістки пальця стопи.

Рис. 2. Скелет великої рогатої худоби (позначення дивись рис. 1.)

Рис. 3. Скелет свині (позначення дивись рис. 1.)

Завдання 2. Вивчити та замалювати будову та розміщення шлунку і кишечнику у моногастричних тварин і птиці. Ознайомитись з функціями органів травленя, рис. 4.

А	Б
В

Рис. 4. Напівсхеми структури шлунка у різних сільськогосподарських тварин:

А – кінь; Б – свння; В – жуйні; 1 – стравохідна беззалозиста частина шлунка; 2 – стравохід; 3 – дванадцятипала кишка; 4 – зона пілоричннх залоз; 5 – зона фун­дальних залоз; 6 – зона кардіальннх залоз; 7 – дивертикул (сліпий мішок); 8, 9 – вентральний і дорсальний мішки рубця; 10 – сітка; 11 – книжка; 12 – сичуг.

Травлення в сичугу та його особливості

Сичуг у жуйних тварин виконує функцію справжнього шлунка. Розмір його порівняно невеликий. Місткість сичу­га у корови 10-20 л, у вівці 2-3,2 л. За добу в сичугу ут­ворюється велика кількість сичужного соку: у корови 45-80 л, вівці 4-10 л, У сичугу, як і в однокамерному шлунку, розміщені травні залози. Хімічний склад сичужного соку близький до шлункового, його рН 2,17-3,15. У ньому міс­тяться такі ферменти: пепсин, хімозин, ліпаза, вільна со­ляна кислота. У великої рогатої худоби вміст соляної кис­лоти в сичужному соці 0,23-0,5%, у овець – близько 0,3%. Соляна кислота в сичугу має високу перетравлювальну силу.

Секреція сичуж­ного соку відбувається безпе­рервно. Приймання корму під­силює сичужну секрецію. За добу в сичуг корови надхо­дить близько 100-120 г інфузорій, що використовуються тваринами як високоякісний білок, повноцінніший за білок корму рослинного походження.

Мо­торика сичуга подібна до моторики однокамерного шлунка і супроводжується періодами скорочення та спокою. Пор­ції вмісту переміщуються через сичуг за 30-60 хв.

У сичугу зсідається молоко, перетравлюються білки та жири, певною мірою відбувається амілолітичне розщеплюються.

Склад і властивості підшлункового соку.

Сік підшлункової залози – це прозора безбарвна рідина лужної реакції, рН 7,4-8,4 (у коней 7,3-7,6; у великої рогатої худоби – 8,0-8,4). Лужна реакція соку зумовлюється наявністю в ньому бікарбонатів. Густина соку – 1,008-1,010. Склад підшлункового соку: 90% води і 10% сухого залишку. До складу останнього входять білкові речовини і мінеральні сполуки: двовуглекислий натрій, хлористі натрій і кальцій, фосфорнокислий натрій та ін.

У великої рогатої худоби за добу виділяється підшлункового соку 6-7 л, у свиней – 8, у собак – 200-300 мл.

Роль підшлункового соку в кишковому травленні.

Підшлунковий сік містить ферменти, які розщеплю­ють білки, вуглеводи й ліпіди: трипсин, хімотрипсин, карбоксиполіпептидазу, дипептидазу, еластазу, протаміназу, нуклеазу, амілазу, мальтазу, лактазу, інвертазу та ліпазу. Трипсин розщеплює білки до пептидів і амінокислот.

Карбоксілпептидаза діє на поліпептиди і відокрем­лює від них амінокислоти з боку вільної карбоксильної групи. Дипептидаза розщеплює дипептиди на вільні аміно­кислоти. Еластаза діє на білки сполучної тканини – ела­стин і колеган. Протаміназа розщеплює протаміни, никлеаза – нуклеїнові кислоти на мононуклеотиди і фосфорну кислоту; амілаза – крохмаль і глікоген до мальтози; мальтоза – мальтозу до глюкози; лактаза – молочний сахар на глюкозу і галактозу (особливо важливо для травлення у молодняка тварин); інвертаза – сахарозу на глюкозу і фруктозу і ліпаза – жири на гліцерин та жирні кислоти. Отже, сік підшлункової залози містить набір фер­ментів, здатних забезпечити високий рівень травлення в порожнині тонкої кишки.

Склад і роль жовчі у процесах травлення.

У порожнину дванадцятипалої кишки виділяється пе­чінковий секрет –жовч. У м’ясоїдних тварин жовч червоно-жовтого кольору, а у травоїдних — темно-зеленого, оскільки в їх жовчі є тільки один пігмент— білівердии.

Горомон холіцестокін, який утворюється в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки під впливом соляної та жирних кислот, є гуморальним подразником, що спричиняє скорочення жовчного міхура та виділення жовчі.

У коня за добу виділяється 6-7 л жовчі, у великої ргатої худоби 7-16, овець та кіз – 1-1,5, свиней 2,4-4 л.