- •Тема 6 режим роботи еом.
- •Загальна характеристика режимів роботи еом
- •2. Технологія клієнт-сервер.
- •1. Пакетний режим оброблення статистичної інформації.
- •2. Режим телеоброблення інформації.
- •3. Діалоговий та інтерактивний режими оброблення інформації.
- •4. Режим реального часу.
- •5. Режим розподілу часу.
- •2. Технологія клієнт-сервер.
- •Тема 7 створення і функціонування інформаційних систем.
- •Типова структура та склад інформаційних систем
- •Організаційні компоненти (персонал) Компоненти системи опрацювання даних (сод) Функціональні компоненти
- •Моделі життєвого циклу інформаційних систем підприємств та його основні етапи.
- •Етап тестування та комплексного відлагодження.
- •Каскадна модель життєвого циклу іс
- •4. Документація на розробку інформаційних систем
- •5. Сучасні підходи до створення інформаційних систем на підприємствах.
5. Сучасні підходи до створення інформаційних систем на підприємствах.
Сучасні концепції створення ІС різного призначення ґрунтуються, в основному, на 3-х підходах: об’єктно-орієнтована технологія, CASE-технологія та заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія.
Об’єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) стосується, насамперед, створення програмного забезпечення ІС.
Вона заснована на об’єктній декомпозиції предметної області, що подається у вигляді сукупності об’єктів, які взаємодіють між собою за допомогою передачі повідомлень. При об’єктно-орієнтованому аналізі для моделювання структури і поведінки самих об’єктів використовуються фрагменти методологій структурного аналізу.
Як об’єкти предметної області можуть розглядатися конкретні предмети, а також абстрактні або реальні сутності (клієнт, замовлення, п-во). Кожний об’єкт характеризується своїм станом (набором атрибутів, значення яких визначають стан), а також набором операцій для перевірки і зміни цього стану. Кожний об’єкт є представником певного класу однотипних об’єктів, що визначає їхні загальні властивості. Усі представники одного і того самого класу мають один і той самий набір операцій і можуть реагувати на одні й ті самі повідомлення. Об’єкти і класи організуються з дотриманням таких принципів:
Принцип інкапсуляції (приховування інформації). Відповідно до цього внутрішня структура об’єкта прихована від користувача, а будь-яка його дія ініціюється зовнішнім повідомленням, що зумовлює виконання відповідної операції.
Принцип успадкування декларує створення нових класів – від загального до конкретного. Такі нові класи зберігають усі властивості класів-батьків і при цьому містять додаткові атрибути й операції, що характеризують їхню специфіку.
Принцип поліморфозу декларує можливість роботи з об’єктом без інформації про конкретний клас, представником якого він є. Кожний об’єкт може вибирати операцію на основі типів даних, що приймаються в повідомленні, тобто реагувати індивідуально на це повідомлення.
Отже об’єктно-орієнтований підхід полягає в поданні системи, що моделюється, у вигляді сукупності класів і об’єктів предметної області.
Головними недоліками об’єктно-орієнтованих методологій є такі:
відсутність стандартизації в галузі програмотехніки, що розглядається;
відсутність методу, що однаково добре реалізує етапи аналізу вимог і проектування
Компонентами об’єктно-орієнтованої технології є об’єктно-орієнтований аналіз, об’єктно-орієнтоване проектування і об’єктно-орієнтоване програмування. Ця технологія стала підгрунтям CASE-технології.
CASE (Computer-Aided Software / System Engineering) технологія – сукупність технологічних та інструментальних засобів, що дозволяють максимально систематизувати і автоматизувати всі етапи створення програмного забезпечення ІС та інших ділових та комерційних програмних продуктів.
Одним із етапів використання CASE- технології для створення ІС є етап прототипування систем. Суть прототипування полягає в тому, що розробник спочатку створює макет (прототип) системи, який має основні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розробника і користувача цей зразок доводиться до кінцевої стадії.
Заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія передбачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прикладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації і природної мови для створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, котрі містять у собі елементи штучного інтелекту, називаються інтелектуальними ІС.
Останніми роками створено нові засоби інформаційної технології, зокрема OLAP, сховища даних, програмні агенти, які застосовуються як самостійно, так і в компонентах інформаційних систем.
