2. Визначення жирнокислотного складу олій методом газорідинної хроматографії

Жирнокислотний склад рослинних олій (%)

Жирні кислоти/Олія	Олія з насіння граната
Пальмітинова С16:0	3,991
Олеїнова С18:0	2,636
цис-Олеїнова С18:1	6,785
Лінолева С18:2	5,223
Ліноленова С18:3	0,616
Гранатова	80,761

3. Визначення вітамінного складу шкірки і соку граната.

Для дослідження використовували воднівитяжки та екстракти органічними розчинниками (етиловий спирт 50%, хлороформ) шкірок ті соку граната.

	А	D	Е	К	В1	В2	В6	Р	РР	С
Шкірка граната	-	-	+	-	+	-	-	-	-	-
Сік	+	-	+	+	-	+	+	-	+	+

Висновки

1. Методом екстракції гексаном отримали олії з насіння гранату. Вихід олій становить 32%;

2. Визначено фізико-хімічні параметри, а саме: густина, показник заломлення, число омилення, кислотне, пероксидне, ефірне та йодне числа;

3. Методом газорідинної хроматографії встановлено, що олія з насіння гранату містить пальмітинової кислоти – 3,991%, стеаринової кислоти – 2,636%, олеїнової кислоти – 6,773%, лінолевої кислоти – 5,223%, ліноленової кислоти – 0,616%, гранатовой кислоти – 80,761%.

4. Визначено наявність і сокові гранату таки вітаміни: Вітамін А, Вітамін Е, Вітамін К, Вітамін В_2, Вітамін В_6, Вітамін РР, Вітамін С; а в шкірці граната: Вітамін Е, Вітамін К, Вітамін В₁.

Список використаної літератури

1. Брехман И. И. Человек и биологически активные вещества. — М., 1980;

2. Борисова А. Г. Род 921. Гранат — Punica // Флора СССР. В 30 т / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XV. — С. 553. — 742 с.

3. Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь: Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 183. — ISBN 5-06-000085-0

4. Каркищенко Н. Н. Клиническая и экологическая фармакология в терминах и понятиях. — М., 1995;

5. Мецлер Д. Биохимия.– М.: Мир, 1980

6. Гудвин Т., Мерсер Э. Введение в биохимию растений. В 2 т. — М., 1986

7.  Пархоменко Ю.М., Донченко Г.В. Вітаміни в здоров’ї людини. – Київ: Академперіодика, 2006. – 182 с., 3 с.

8. Орехов А.П. Химия алкалоидов. — М., 1955; Химическая энциклопедия.

9. Юнусов М.С. Алкалоиды. — Ташкент, 1981.

10. Химическая энциклопедия.­ В5m.­ М., 1990; Губський Ю. І.:4

11. Биологический енциклопедический словар.­М.: Большая российская энциклопедия,1995.­634с.

12. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с

13. ДСТУ 4569: 2006 Жири тваринні і рослинні та олії. . Методи визначення йодного числа. Національний стандарт України . Київ. Держспоживстандарт.2007

14. Плахоткін І.В. « Теоретичні основи Технологій харчових виробництв»/ Плахоткін І.В., Тихікова І., Хомич Г. ­ К.:,2006 ­ 606с.

15. Государственная фармакопедия СССР. М.: Медицина. ­ 1968.-258с.

16. ГОСТ 1129 ­ 73 Метод определения жирнокислого состава. Межгосударственный стандарт. Минск. Межгосударственный совет по стандартизации, метрологи и сертификации.