1. Сутність і класифікація валютних операцій комерційних банків

Банківська операція визнається як валютна за умови застосування в процесі розрахунків за цією операцією валюти, відмінної від національної.

Валютні операції комерційних банків можна класифікувати за низкою критеріїв. Зокрема, за економічним змістом операції в іноземній валюті поділяються на обмінні, кредитні, депозитні, розрахункові, інвестиційні та ін.

Залежно від суб'єкта, що ініціював операцію, валютні операції банків можуть здійснюватися:

• за рахунок клієнтів;

• з ініціативи банку.

До першої групи належать операції, пов'язані зі здійсненням розрахунків, кредитні й депозитні операції в іноземній валюті.

Операції другої групи пов'язані з придбанням цінних паперів, матеріальних цінностей за іноземну валюту, а також із придбанням іноземної валюти за кошти банку.

За термінами здійснення розрахунків розрізняють операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються негайно, у дуже короткий термін (до двох робочих днів) і в термін, що перевищує два робочі дні. Негайно розрахунки здійснюються при відкритті депозитних рахунків в іноземній валюті, здійсненні готівкових обмінних операцій, надання валютних кредитів, кошти за якими перераховуються на користь позичальника.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладення відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.

Суб'єкти валютних операцій комерційних банків класифікуються за ознакою резидентності.

Резиденти - це:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, зокрема й ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;

• юридичні особи з місцем перебування на території України, які здійснюють

• свою діяльність на підставі законодавства України.

Нерезиденти - це:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, зокрема й ті, котрі тимчасово перебувають на території України;

• юридичні особи з місцем перебування за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.

Порядок здійснення валютних операцій з резидентами і нерезидентами, а отже, і методика їх обліку, є дещо відмінними.

2. Основи побудови обліку валютних операцій

Методика обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Мультивалютність Плану рахунків полягає в тому, що операції в різних валютах (як в іноземних, так і в національній) обліковуються за одними й тими ж балансовими рахунками.

Мультивалютність притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютними є рахунки лише першого - четвертого та дев'ятого класів. Облік за рахунками п'ятого, шостого і сьомого класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків ведеться тільки в національній валюті.

Порядок обліку операцій за мультивалютними рахунками передбачає розмежування облікових записів за видами валют на аналітичному рівні. Тож валюта операції є параметром аналітичного обліку. У номері аналітичного рахунка код валюти представлений як три останні знаки зазначеного номера.

Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

В особовому валютному рахунку вказуються обидві зазначені суми. У балансі комерційного банку за мультивалютними балансовими рахунками залишки показуються в гривневому еквіваленті в такому розрізі: національна валюта; вільно конвертована валюта; неконвертована валюта.

Балансова вартість іноземної валюти - це вартість іноземної валюти у грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

При здійсненні операцій з іноземною валютою розрізняють три часові категорії: дату операції, дату валютування і дату розрахунку.

Дата операції - дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з яким банк бере на себе такі зобов'язання: купити актив - і на цю дату у нього виникав право отримати від контрагента куплений актив і зобов'язання його оплатити;

продати актив - і на цю дату в нього виникає зобов'язання передати контрагентові

проданий актив і право одержати передбачену

Дата валютування - обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту і виконує своє

зобов'язання щодо

передання

контрагентові проданої валюти.

Дата розрахунку - дата фактичного

проведення

розрахунку, в

результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

договором оплату.

За датою операції в бухгалтерському обліку виконуються записи за позабалансовими рахунками.

Проведення за балансовими рахунками здійснюється за датою валютування. Найчастіше дата розрахунку і дата валютування збігаються. Різниця між цими датами виникає у випадку передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку і дата валютування не збігаються, то для відображення в бухгалтерському обліку операцій з купівлї-продажу іноземної валюти від дати розрахунку до дати валютування або навпаки, від дати валютування до дати розрахунку, використовуються такі рахунки:

2800 А «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

3540 А «Дебіторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 П «Кредиторська заборгованість із придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».