Значення страв з борошна

 

Українська народна кухня багата стравами та різноманітними виробами з борошна, до яких можна віднести – вареники, пельмені, млинці, налисники, оладки. Рідко який обід в Україні обходиться без вареників. Знамениті українські вареники походять від турецької страви дюш-вара, що найбільше на­гадує пельмені.          Одна із найспецифічніших ук­раїнських страв, оспівана в гоголівській «Ночі перед Різдвом», широко відома в усьому світі - і все це про вареники! Готувати їх нескладно й навіть приємно, потрібно лише ретельно до­тримуватися всіх тонкощів.

Варіантів цієї традицій­ної страви існує безліч — від традицій­них, із сиром або м'ясом, до вишуканих, з на­чинкою з вишні й полуниці.

У давнину ця страва наділялася певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує Місяць, йому в народі приписували відповідні функції Місяця – сприяти добробуту і зміцненню здоров’я людини.

У щоденному меню українського селянина вареники траплялися не часто, вони були окрасою недільного і святкового столу. Їх подавали також на весіллях, хрестинах, поминках, на гостинах, присвячених храмовим святам, варили на толоку й обжинки. Вареники були обов'язковою стравою, яку несли дівчата породіллі на родини. Вручаючи цей нехитрий дарунок молодій матері, подруги примовляли: "Щоб повна була завжди, як вареник". У цих випадках вареники неоднозначно символізували продовження роду.

Начинка могла бути пісною або скоромною, залежно від релігійного календаря. Як начинку, використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені і товчені сухофрукти, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу і навіть борошно. Начинки для вареників мали також особливі прикмети. Так, начинки з бобових, маку повинні були сприяти родючості землі і розмноженню людського роду. Тому не випадково на весілля подавали вареники, начинені бобами, вареною квасолею і запареним пшоном, пшоняною кашею, яка була символом єднання задля подальшого життя.

Дуже любили українці вареники з сиром. Вони займали важливе місце в українських  обрядах. Вважалося, що ними можна задобрити духів: добрих – щоб допомагали, злих — щоб не шкодили.

З тією ж метою готували вареники з сиром на весілля, на хрестини, ними частували матір після народження дитини, пригощали на толоці, обжинках і обов'язково  -  на масляну (Сиропуст).

Майже так само знамениті традиційні га­лушки — варене, нарізане невеликими шма­точками тісто з борошна, круп, сиру, картоплі й м'ясної суміші, їх подають до борщу, їдять як самостійну страву, рясно поливаючи соусом, сметаною або незмінним для української кухні салом, підсмаженим з цибулею.

Галушки – дуже поширена страва, що поряд з борщем стала символом української народної кухні.

Галушки готували майже щодня, здебільшого на вечерю. Ця страва була досить легкою у приготуванні, надзвичайно поживною і дуже смакувала селянам, особливо після тяжкої виснажливої праці у посівну, косовицю чи жнива. Говорили: «Галушки та лемішки, а хлібу перемішка».

Рецепти приготування галушок передаються з покоління в покоління й досить рідко згаду­ються в кулінарних книгах — бо надто нехитра ця страва! Але саме простота приготування галушок забезпечила їм щиру прихильність вдячних гурманів.

Страви з борошна висококалорійні, смачні, мають привабливий зовнішній вигляд і аромат; їх можна використовувати як самостійні страви, а також можна подавати до борщів, прозорих бульйонів.

Страви з борошна готують у борошняних цехах або організовують універсальні робочі місця в гарячому цеху. Робочі місця або цехи мають бути обладнанні тістомісильними, тісторозкачувальними і збивальними машинами, робочими столами з дерев'яним покриттям, а також каструлями, сковорідками, листами, ситами, качалками, різцями для тіста, пристроями для розкачування тіста й приготування локшини, ступками, вінчиками, кондитерськими лопатками.