Загальна характеристика інституціоналізму. Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм (емпірико-прогностична течія інституціоналізму – теорії у-к. Мітчелла).

Інституціоналізм — своєрідний напрям в економічній науці. Його своєрідність полягає насамперед у тім, що прихильники інституціоналізму в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а зв'язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо.

Інституціоналізм не має якихось загальних теоретичних засад. Економісти, котрі належать до цього напряму, суттєво різняться як щодо теоретичних принципів, так і щодо досліджуваних проблем.

Одні узалежнюють економічні процеси від психології, біології, антропології, інші — від права, кон'юнктури або математичних розрахунків. 

інституціоналістів методологія і критичне ставлення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорії. Ця критика була спрямована передовсім проти соціально-філософських і методологічних засад неокласиків.  Усупереч поза історичним, абстрактно-теоретичним концепціям неокласиків інституціоналісти вдаються до історичних та описово-статистичних методів дослідження. Історичний метод дав змогу досліджувати економічні явища в їхньому історичному розвитку, у динаміці, відтак проголошуючи ідеї еволюції капіталістичної економіки. Описово-статистичний метод визначив практичну прагматичну орієнтацію інституціоналізму.

- Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм (Мітчелл)

Єдиним механізмом подолання протиріч, що виникають у різних фазах ділових циклів, є державне регулювання в сфері кредитно-грошового і фондового ринків у поєднанні з вирішенням соціально-культурних проблем.

Норма як базовий елемент інститутів та як підґрунтя раціонального вибору.

Норма — базовый регулятор взаимодействий людей. Нормой определяется, как должен себя вести индивид в различных ситуациях, при атом выполнение предписания носит добровольный характер либо основывается на санкциях (социальных, экономических» юридических).

Элементы, из которых конструируются нормы, таковы:

•    атрибуты, они определяют группу людей, на которую распространяется норма;

•    фактор долженствования (может, должен или не должен);

•    цель;

•    условия, при которых действует норма;

•    санкции.

7. Теорія суспільного вибору в інституційній економіці.

Теория общественного выбора изучает прежде всего юридические нормы, отражающие результат политического выбора и фиксируемые в праве. Для объяснения юридических норм используется неоклассическая модель рационального выбора. В частности, предполагается, что «политика — это сложный институциональный процесс, на основе которого люди выбирают различные альтернативы, сопоставляя их со своими ценностями, подобно тому, как они на рынке выбирают товар, руководствуясь лишь собственными предпочтениями»6. Иными словами, нормы и правила появляются

в результате взаимодействия индивидов на политическом рынке

Теорія ігор та моделювання взаємодії в інституційній економіці

Теорія ігор у достатній мірі узгоджується з

основними припущеннями інституціоналізму:

 займається аналізом ситуацій, у яких поведінка індивідів взаємо-

обумовлена;

 не вимагає повної раціональності індивідів;

 передбачає існування кількох варіантів рівноваги.

У теорії ігор розглядаються задачі, у яких рішення приймаються

кількома учасниками. Оптимальне значення цільової функції кожного

залежить від того, яке рішення буде прийнято іншим контрагентом.

Гра являє собою сукупність правил, які визначають можливі виграші

гравців. Ігри можна класифікувати за різними критеріями:

 залежно від кількості учасників: з двома і більше (в останньому

випадку можливе створення коаліцій);

 за кількістю стратегій: скінченні та нескінченні ігри (ми

розглядатимемо дві-три можливі стратегії);

 за властивостями платіжної функції: ігри з нульовою сумою

(виграш одного дорівнює програшу іншого) та ігри з ненульовою

сумою;

 залежно від характеру попередньої домовленості: кооперативні,

некооперативні;

 за описом: ігри в розгорнутій формі (відомо, які ходи можуть

робити гравці, які варіанти можуть обирати, які можливі виграші)

та ігри в нормальній формі (опис полягає в тому, що розглядаються

всі можливі стратегії гравців та визначаються платежі, що

відповідають кожному набору стратегій);

 за інформаційним забезпеченням: ігри з повною інформацією

(учасникам відомі попередні ходи) і з неповною інформацією.