3. Головні ознаки мережевих структур та їх відмінності від інших типів

Мережеві структури, що засновані на горизонтальних взаємних зв’язках, створюють ефект синергії, стимулюючи творчу взаємодію ланок, що входять у мережу. Головні переваги мережевої форми – креативність, гнучкість і мультиплікативний ефект. До появи сучасних інформаційних технологій такого роду взаємодія могла бути досягнута переважно шляхом особистого спілкування, що обмежувало розміри мережевих структур. Інформаційна революція дала змогу різко розширити масштаби мережевої взаємодії, надати їй транснаціонального і навіть глобального характеру. Мережі перетворилися в каркас глобалізації. Вони охоплюють усі найважливіші сфери суспільної діяльності – інформаційну, виробничу, фінансову, ідеологічну, політичну – і функціонують на різних рівнях [7].

Проте, як і будь-яка інша форма організації економічної діяльності, міжфірмові мережі мають свої переваги та недоліки, аналіз яких відіграє важливу роль для ефективної побудови мережі та її успішного функціонування. (Додаток Д)

До переваг мережної форми організації діяльності можна віднести наступні:

- зростання довіри знижує трансакційні витрати і невизначеність, збільшує передбачуваність у формі відомих очікувань;

- інтенсивний інформаційний потік збільшує виникнення нових можливостей в бізнесі: доступ до нових технологій, розширення ринків збуту;

- добровільне і довготривале співробітництво забезпечує компаніям гнучкість, посилює їх сприйнятливість до інновацій і орієнтованість на кінцевого споживача;

- взаємний вільний доступ до ресурсів, які перебувають у власності учасників мережі;

- можливе скорочення витрат виробництва і реалізації продукції;

- стратегічні партнерства можуть замінити процеси злиття і поглинання, які є більш витратною і ризикованою моделлю розвитку.

До негативних наслідків розбудови мереж міжфірмової взаємодії між суб’єктами господарювання можна віднести наступні:

- зростання монополізму та зменшення конкуренції на ринку;

- зниження ефективності діяльності при відсутності чіткої консолідації цілей учасників мережі та уповільнення процедур прийняття рішень при її значному розширенні;

- зростання залежності, обмеження дій окремих суб'єктів і надалі втрата підприємством самостійності;

- зниження гнучкості управління;

- розмивання меж між організаціями за рахунок ускладнення зв'язків між учасниками мережі;

- зростання трансакційних витрат як результат зростання інвестицій у підтримку і розвиток міжфірмових відносин, які можуть виявитися неефективними.

Проаналізувавши можливі переваги та недоліки створення та функціонування мережевих структур, можна виділити основні умови ефективного формування міжфірмових взаємовідносин, а саме: визначення та узгодження цілей партнерів, розробки в процесі інтерактивної взаємодії стратегії формування та розвитку взаєминами, організації контролю та моніторингу ефективності взаємовідносин.

ВИСНОВКИ

На сучасному розвитку науки управління в Україні визначено нові види організацій: едхократичні (на першому місті компетентність та відповідальність кожного за свої дії), багатомірні (поєднує в собі декілька автономних груп, які самостійно відповідають за весь цикл виробничого процесу),партисипативні (участь працівників в прийняття рішень, право виступати з пропозиціями та ідеями), підприємницькі (орієнтовані на швидке зростання та прибуток, сітьова структура, функція контролю у керівництва замінюється на всебічну підтримку зусиль працівників.

Мережеві організації є однією з найефективніших форм організації господарської діяльності с умовах сьогодення та мають ряд особливостей та переваг над звичайними організаційними. Мережеві організації використовують загальні активи кількох фірм, які працюють у різних ланках ціннісного ланцюга, на відміну від старих організаційних структур, які намагаються максимально одноосібно утримувати контроль над ресурсами. У мережевих фірмах значно краще налагоджений рух інформаційних потоків між учасниками мережі, вони кооперуються один з одним, поставляють продукцію для того, щоб утримувати певне місце у ціннісному ланцюзі

Таким чином, визначено, що вид організації визначає мету, завдання, норми та правила діяльності, стиль керівництва та характер управління. Крім того, представлені характеристики організацій визначають характер діяльності в ній кожного співробітника, коло його професійних та соціальних обов’язків. Безумовно всі ці компоненти значною мірою впливають на поведінку персоналу в тій чи іншій організації. Але, слід зауважити, що кожну організацію не можна віднести лише до одного з представлених видів. Найчастіше, відповідні характеристики доповнюють одна одну

Список використаних джерел

1. Шведюк О. Визначення мережевої структури як сучасної форми координації економічної діяльності // актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5 (107). – с.22-29.

2. Уильямсон О. Вертикальная интеграция производства: соображения по поводу неудач рынка // Вехи  кономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В.М. Гальперина. – СПб: Экономическая школа, 2000. – Т. 2. – С. 33-53.

3. Кірдіна О.Г. Позитивні та негативні аспекти між фірмових відносин на ринку // Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. Серія «Економічні науки»

4. Радаев В. В. Основные направления развития современной экономической социологии // Экономическая социология: новые подходы к институциональному и сетевому анализу / сост. и науч. ред. В. В. Радаев, пер. М. С. Добряковой и др. – М.: РОССПЭН, 2002. – С. 3-18.

5. Катенев В. И. Сетевой подход к организации взаимодействия предпринимательских структур / Владимир Иванович Катенев – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2007. – 217 с.

6. Мазіна Н.Є. Мережеві відносини у господарчій діяльності підприємств:  інституціональний аспект // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу суспільства. – 2009. – №15 – с.250-253.

7. Иванов Н. Глобализация и общество: проблемы управления // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. – № 4. – С. 3–15.