3. Структура норми права

Будь-яка норма права має свою внутрішню побудову (струк­туру). Структура правової норми визначає елементи, з яких складається норма права.

Питання про структуру норм права є одним із дискусійних у юридичній науці.

Найбільш поширеною є ідея про триелементну (логічну) побудову правової норми. Ця позиція ґрунтується на тому, що норма права повинна, по-перше, встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав та обов’язків суб’єктів; по-друге, визначати умови, за наявності яких суб’єкти можуть реалізовувати ці права та обов’язки, і по-третє, закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

Відповідно до цих завдань кожна норма логічно складаєть­ся з диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція визначає саме правило поведінки, виражене в правах та обов’язках суб’єктів. Ця частина норми вказує на дозволену, необхідну (обов’язкову) чи неприпустиму (за­боронену) поведінку суб’єкта.

Гіпотеза вказує на обставини та умови, за настання яких можна чи необхідно виконувати правило, яке міститься в диспозиції.

Санкція вказує на заходи державного впливу, що застосову­ються до порушника правила, яке передбачено диспозицією.

Однак на практиці частіше трапляються норми-приписи. Триелементна структура, яка є характерною для логічних норм, не відповідає структурі реальних норм-приписів та не завжди збігається зі статтею закону. Є випадки, коли в одній статті може закріплюватися кілька різних норм права, і навпаки — норма права може складатися з кількох різних статей.

Для норм-приписів характерною є двоелементна структура. Такі норми складаються: 1) з гіпотези та диспозиції; 2) з дис­позиції та санкції. В першому випадку норма є регулятивною, в другому — правоохоронною.

Структурні елементи норми права також мають свою кла­сифікацію. Так, за складом гіпотези, диспозиції та санкції можуть бути простими, складними та альтернативними.

Проста гіпотеза передбачає одну умову дії норми.

Складна гіпотеза передбачає дві чи більше умов, сукуп­ність яких необхідна для початку дії цієї норми.

Альтернативна гіпотеза передбачає кілька умов, однак для дії цієї норми достатнім є настання будь-якої (лише од­нієї) з цих умов.

Проста диспозиція включає одне правило поведінки.

Складна диспозиція передбачає кілька правил поведінки. Прикладом складної диспозиції може бути ч. 1 ст. 7 Криміналь­но-виконавчого кодексу України, в якій зазначено, що держава щодо засуджених здійснює такі напрями діяльності:

1. поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених;

2. забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресо- ціалізації;

3. забезпечує їх соціальну і правову захищеність, а також особисту безпеку.

Альтернативна диспозиція складається з кількох правил, кожне з яких може бути використано самостійно у разі на­стання умов, які зазначені у гіпотезі цієї норми.

Проста санкція включає лише один правовий наслідок. Санція ч. 1. ст. 114 Кримінального кодексу України перед- оачає один наслідок за вчинення шпигунства — позбавлення полі на певний строк.

Складна санкція передбачає застосування кількох право- иих наслідків одночасно. Наприклад, вчинення шахрайства її особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 Кримінального ісодексу України) карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Альтернативна санкція допускає вибір одного варіанта правового наслідку правопорушення з двох чи кількох мож­ливих варіантів. Наприклад, санкція ч. 1 ст. 189 Криміналь­ного кодексу України за вчинення вимагання передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Санкції також поділяються за ступенем визначеності на абсолютно визначені (чітко визначають міру заходу дер­жавного впливу, що застосовується до правопорушника) та підносно визначені (визначають лише нижчу та вищу межі заходу державного впливу на правопорушника).

Значна кількість дослідників класифікує санкції за характе­ром наслідків для правопорушника, виділяючи при цьому штраф­ні (каральні) та правовідновлювальні (компенсаційні) санкції.

Штрафні санкції передбачають позбавлення волі, штраф, догану тощо. Основне завдання цього виду санкцій полягає в загальній і індивідуальній превенції правопорушення, а також у виправленні правопорушників. Найчастіше штрафні санкції застосовуються в кримінальному та адміністративному праві.

Правовідновлювальні санкції передбачають усунення завда­ної людині шкоди і поновлення її прав (наприклад, поновлення на місці роботи, з якого особа була незаконно звільнена). їхнє основне завдання — поновлення порушеного права. Цей вид санкцій є найбільш характерним для цивільного права.

Контрольні тести

1. Норма права — це:

а) правило поведінки, яке склалося у суспільстві і виражає уявлення людей про честь і гідність, добро та зло і охоро­няється силою суспільної думки;

б) загальнообов’язкове, формально визначене правило по­ведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, скасовується та забезпечується відповідними державними органами;

в) правило поведінки, яке склалося у суспільстві внаслідок багаторазового повторення і виконується на підставі звички;

г) правило поведінки, що встановлюється громадськими ор­ганізаціями й охороняється за допомогою заходів суспільного впливу, передбачених статутом громадської організації.

2. Норми права класифікують:

а) за галузевою належністю;

б) за функціональною спрямованістю;

в) за характером правил поведінки;

г) усі варіанти правильні.

3. Моральні норми:

а) регулюють поведінку і специфічні культові дії, які за­сновані на вірі в існування Бога;

б) встановлені та охороняються громадськими організаціями;

в) склалися в суспільстві на підставі уявлень людей про добро, зло, справедливість;

г) склалися в суспільстві внаслідок їх тривалого вико­ристання.

4. Корпоративні норми:

а) регулюють поведінку і специфічні культові дії, які за­сновані на вірі в існування Бога;

б) встановлені та охороняються різними організаціями;

в) склалися в суспільстві на підставі уявлень людей про добро, зло, справедливість;

г) склалися в суспільстві внаслідок їх тривалого вико­ристання.

5. Класична структура норми права включає:

а) гіпотезу та диспозицію;

б) диспозицію та санкцію;

в) гіпотезу, диспозицію та санкцію;

г) гіпотезу та санкцію.

6. Гіпотезу правової норми визначають:

а) саме правило поведінки;

б) заходи щодо відновлення порушеного права;

в) умови, з настанням яких потрібно керуватися цією нормою;

г) міри покарання правопорушника.

7. Диспозиція — це:

а) самостійна частина системи права, сукупність право­вих норм, що регулюють визначений вид якісно однорідних підносин;

б) елемент правової норми, який містить правило поведін­ки, вказує на права та обов’язки сторін в урегульованих нормою права суспільних відносинах;

в) елемент механізму правового регулювання, що забезпе­чує перехід від ідеального, встановленого законодавцем поряд­ку до конкретної можливої або належної поведінки учасників суспільних відносин, передбаченої правовою нормою;

г) частина норми права, що вказує на фактичні обставини, за настання яких потрібно виконати правило, викладене в нормі права.

8. Санкціями, які чітко визначають міру заходу держав­ного впливу, що застосовується до правопорушника, є:

а) штрафні;

б) альтернативні;

в) абсолютно визначені;

г) відносно визначені.

9. За характером наслідків для правопорушника санкції поділяються на:

а) прості, складні та альтернативні;

б) штрафні та правовідновлювальні;

в) абсолютно визначені та відносно визначені;

г) немає правильної відповіді.