13. Охарактеризуйте педагогічні засади та методи керування процесом сприйняття та аналізу музичних творів учнями початкових класів

Сприйняття повноцінне, глибоке, осмислене можливе лише за умов правильного педагогічного керівництва.

Метою педагогічного керівництва процесу сприйняття музики, є виховання любові до музики та навчання дітей й підлітків слухати, сприймати музику не як абстрактні звукові орнаменти, безпосереднє зображення почуттів, думок і бажань, а як своєрідну інтонаційну мову, глибоко емоційний, по своїй природі, динамічний потік звуків і, на кінець, мистецтво мислити звуками.

Завданням педагогічного керівництва є формування інтересу до високохудожніх музичних творів, розвиток уваги та вміння сприймати чисто слуховий, звукообразний ряд, а не зоровий чи словесно - понятійний, що сприятиме формуванню адекватної критичної оцінки музичних творів, вдосконалювати і розвивати музичні смаки дітей.

Музичний смак - це певний рівень музично - поетичних уявлень, який дає змогу відмічати і цінувати прекрасне в музиці, тобто змістовність, правдивість та щирість почуттів, яскравість та переконливість музичних образів та всіх засобів музичної виразності твору.

Молодші школярі проявляють зацікавленість до запропонованих учителем творів.

Взаємодія педагога з дітьми повинна мати характер суб'єктивно - об'єктивних відносин і базуватись на взаємоповазі, взаємодовірі та врахуванні музичних смаків, інтонаційного досвіду, особливостей сприйняття музики, їх інтелектуального та емоційного розвитку. У зв'язку з цим, вчителю, необхідно ретельно продумати те, який матеріал запропонувати для слухання а також в якому порядку подати його. Не рекомендується подавати матеріал в історичному викладі. Дітям окремі моменти, явища з історії музики, можуть бути цікаві епізодично.

Готувати дітей до сприйняття складних творів потрібно заздалегідь. Дуже важливо навчити дітей відчувати інтонаційну природу музики, яка служить образною та виразно - смисловою її основою. Підготовка до сприйняття складних творів - глибинне дослідження морального сенсу життя й емпіричне накопичення певних фактів, вражень, інтонаційного досвіду. Готуючи до сприйняття певного твору, необхідне включення іншої музики даного композитора з метою привчання дітей до її стильових особливостей, а також робота вчителя й дітей над глибоким образним розкриттям життєвих проблем, висвітлених у даних творах та творах інших композиторів. Це повинно забезпечити поступове "визрівання" в душі дитини розуміння і відчуття проблеми й відношення до неї. А оскільки психологія сприйняття музики індивідуальна, то робота над розвитком сприйняття на певному етапі кількісного накопичення обов'язково повинна перейти в якість і забезпечити розуміння музики, перетворити музику в невід'ємну частину духовної суті особистості, причому до кожної дитини це розуміння приходить індивідуально.

Після достатнього накопичення емпіричного досвіду і перед переходом до безпосереднього сприйняття певного твору необхідно створити певний емоційний настрій. Слід сміливіше звертатися до особистості композитора, використовуючи для цього, необхідні відомості про епоху, біографічні матеріали, спогади сучасників, епістолярну спадщину - все, що допоможе більш глибоко вжитися в інтонаційний стрій музики. Для того, щоб викликати більш яскраві емоційні асоціації, можна скористатися засобами суміжних видів мистецтв. Саме на цьому етапі необхідно організувати всі умови для активного сприйняття музики. Під активним сприйняттям музики розуміється музичне переживання, тобто здатність співпереживати, пройнятись настроями та почуттями, вираженими композитором в музиці з наступною естетичною оцінкою, а також осмисленням як характеру переживання, так і виразних засобів, необхідних для втілення художнього образу. Активному, більш повноцінному і глибокому сприйняттю складного музичного твору сприятиме також попереднє прослуховування окремих тем, епізодів цього твору. Але слід застерегти педагогів від мозаїчної подачі матеріалу. Необхідно, щоб діти цілісно сприймали твір, мали змогу отримати від сприйняття твору певне емоційне враження. І взагалі, при організації активного сприйняття завжди потрібно йти від загального враження до осмислення та аналізу.

Що стосується саме аналізу музичного твору, то це справа дуже тонка і складна, особливо через суб'єктивність сприйняття та наявність в музичній мові таких специфічних елементів, які неможливо перевести на мову понять чи зображальних засобів. Головне те, що методи аналізу музики повинні співпасти з принципами сприйняття цілісністю, опорою на інтонаційний досвід, зацікавлено-особистісним осягненням музики. Об'єктивні знання потрібно поєднати з художнім досвідом особистості, щоб ці знання допомогли розкрити слухачеві творчість, вивільнити глибинні пласти його світовідчуття. При цьому зростає роль знань про змістовний світ музики, історико-культурні фактори, що стосуються соціальної обстановки, проблем, які хвилювали суспільство і митця. Ні в якому разі не потрібно "пояснювати" дітям зміст твору, не можна нав'язувати власних чи загальноприйнятих інтерпретацій.

Необхідно створити атмосферу одухотвореного інтересу до високого мистецтва. Таку атмосферу можуть створити лише суб'єктивно сприйняті, а не академічно гладкі, трактування. Адже в кінцевому результаті музика слухається з метою пізнання життя. Так вона і повинна аналізуватися. Не потрібно боятися варіативності трактувань твору - варіанти окреслюють логіку в цілому. Важливе зростання суб'єктивно - особистісного початку, усвідомлення особистісного змісту твору, як засобу здійснення справжнього духовного контакту дитини та підлітка з музикою. Аналізуючи твори, необхідно виходити на стан душі, різні відтінки цього стану, різні почуття, які пробуджує музика, відчути в музиці відношення людини до світу. В процесі аналізу потрібно сміливіше та повніше опиратись на інтонаційне мислення, відмовитись від його заміни зайвим раціоналізмом. Значно більше виявляти довіри до механізмів чуттєвого мислення, що дозволить вийти на більш високі рівні інтерпретацій, тісніше пов'язати аналіз із життям. При аналізі необхідно фіксувати увагу учнів на окремих сторонах музичного твору, на його художніх образах, на засобах музичної виразності. Це сприятиме більш глибокому осмисленню музичного твору.

Активне звертання до художніх асоціацій в результаті співставлення творів різних видів мистецтва, збагачує розуміння музичного твору. Але пошуки асоціативного художнього ряду справа дуже кропітка, адже необхідно уникнути схематичної ілюстративності, здатної послабити сприйняття музичного мистецтва, зашкодити індивідуальному осягненню художнього образу. Наприклад, неправильно підібраний зоровий ряд може зашкодити сприйняттю задуму композитора, реалізованого в музиці та зруйнувати силу впливу музики. Динамічність і поступовість інтонаційного розвитку музики часто вступають у протиріччя з абсолютною статичністю зорового ряду, перетвореного в примітивну ілюстрацію до музики. Тому при аналізі краще співставляти самі музичні твори по принципу схожості і контрасту, порівнювати різні редакції, ескізи, варіанти одного й того ж твору, використовувати прийом руйнування чи заміни одного або кількох засобів художньої виразності.

Кращому засвоєнню музичного матеріалу сприяє також дотримання принципу повторності, а також власне виконання голосом чи на інструменті окремих тем, партій музичного твору. Крім цього слід використовувати пластичне інтонування як безсловесний аналіз "проживання" музичного образу, перевтілення в нього. В процесі пластичного інтонування необхідно застосовувати природні для цього віку форми пластичного інтонування: жест, міміку, пантоміму. Такий спосіб аналізу музики є не раціонально - теоретичним, а чуттєво - наповненим, що дає змогу відчути музичний твір у безпосередньому внутрішньому інтонуванні. Дуже дієвим прийомом при організації сприйняття музики є моделювання процесу творчості, що ґрунтується на основі периферичної теорії емоцій, створеній психологами У. Джемсом та К. Ланге. Згідно з цією теорією емоції та супроводжуючі їх прояви (рух, сльози, міміка) нерозривно пов'язані. При цьому не лише емоції викликають прояв, а й навпаки. Це дає змогу оволодіти способом вираження емоцій через входження в рух, відповідний до зовнішніх проявів цієї емоції стосується і пластичного інтонування.

Моделювання процесу творчості - це проходження шляху народження музики, відтворення його. Цей принцип яскраво реалізується при вивченні народних музично - поетичних творів фольклорного плану. При слуханні інструментальної музики вчитель, в процесі діалогу не надокучливо наштовхує дітей на відкриття все нових і нових граней образу, задаючи певну програму переживанням, впроваджуючи в життя ті музичні інтонації, з допомогою яких можна передати ці переживання. У цьому випадку музика виникає як вираження того, що діти відчувають. Але такий процес може відбутися лише тоді, коли матеріал, який вони сприймають, носить зацікавлено - особистісний характер. Так, діти (особливо сільські), проявляють велику зацікавленість до народної музики. Адже народна творчість насичена надзвичайно яскравими, святковими хвилюючими враженнями, близькими та доступними дітям. Тому необхідно їм пропонувати для сприйняття, поряд з іншою, народну музику.

Підсумовуючи вище сказане, можна відмітити, що повноцінне сприйняття музичних творів дітьми можливе за умов:

1. об'єднання дітей в групи з урахуванням їх музичного розвитку, наявних музичних навиків, ступеня сформованості психічних процесів;

1. підбору музичного репертуару з урахуванням музичних смаків та інтересів дітей, їх потреб, інтелектуального та емоційного розвитку;

2. єдності музикування дітей на уроках та в позаурочний час, а також його змістом;

3. якісного викладання вчителем, врахування ним нових умов життя, бажань та запитів дітей.

Звичайно, все це легше реалізувати в позаурочний час. Тому, поряд з уроком музики великого значення у розвитку сприйняття музичних творів дітьми та підлітками як умови формування музичної культури у них набуває позаурочна діяльність.