3. Функції культури, їх зміст та значення в життєдіяльності особистості й суспільства.

Пізнавальна – полягає у пізнанні людиною оточуючої дійсності і створення на підставі цього загальної картини світу, що уособлює в собі як реальне так і фантастичне зоображення реальності.

Інформативна – полягає у передачі інформації по історичній вертикалі – передача цінностей з покоління у покоління, або засвоєння цінностей по горизонтам; по вертикалям – взаємообмін між народами.

Акціологічна – виражає якісний стан культури.

Регулятивна – полягає у формуванні культ. норм і цінностей.

Людинотворча (виховна) –

Світоглядна – фрмування людиною усвідомлення навк. світу та утворення в ній морального духу країни і власної думки. Впливає на загальний соціокультурний простір.

4. Цінності, їх походження, зміст і типологія.

Ценности - общепринятые убеждения относительно целей, к которым человек должен стремиться, они составляют основу нравственных принципов. Важнейшие компоненты человеческой культуры наряду с нормами и идеалами. Это свойство определенного предмета или явления удовлетворять потребности, желания, интересы индивида, группы людей, общества в целом. С помощью этого понятия характеризуется личностный смысл для отдельного человека и социально-историческое значение для общества определенных предметов и явлений действительности.

5. Основні закономірності розвитку культури.

Культура, не може залишатися в застиглому положенні, вона завжди знаходиться в розвитку. Трансформуючись, вона передається, немов по естафеті, від одного покоління іншому. Історія культури вважалася б колосальною безглуздістю, якби кожне наступне покоління начисто відкидав досягнення попереднього. У культурній спадщині необхідно вдумливо відокремлювати те, що належить майбутньому, від того, що вже відійшло в минуле.

Динаміка культури поліциклічності. Виділяються ритми середньострокові (10-20 років), коли відбувається зміна поколінь людей і техніки, спостерігаються цикли економічної активності. Довгострокові цикли тривають в середньому півстоліття, за цей час змінюються панівні наукові та художні школи. І нарешті, сверхдолгосрочние (цивілізаційні) цикли охоплюють від декількох століть до декількох тисячоліть, коли створюються духовні передумови та основи зміни панівних технологічних та економічних способів виробництва, соціально-економічних систем. Всі ці цикли накладаються один на одного. У циклічній динаміці культури можна виділити складні ланцюги внутрішніх і зовнішніх взаємодій: підйоми і кризи в розвитку культури синхронізуються з демографічними, технологічними, економічними, соціально-політичними циклами.

Так, перший сверхдолгосрочний цикл в динаміці світової культури тривав два-три тисячоліття і ознаменувався появою писемності, міст, ремесла та сільського господарства. Пік його припав на VII - VI тис. до н. е., через нього в різний час пройшли локальні цивілізації в початковий період їх становлення.

Другий сверхдолгосрочний цикл - раннеклассовое суспільство - приніс з собою великий суспільний поділ праці, від фізичної праці відбрунькувався розумову працю. Збільшений рівень продуктивності праці, що ускладнилися потреби правителів держав, правлячої еліти, жерців призвели до появи цілої гами нових професій: архітекторів, скульпторів, живописців, танцюристів, музикантів, поетів і т.п. Своєї вершини цей цикл культури досяг у III - II тис. до н. е.. в країнах східного і південно-східного Середземномор'я, Індії, Персії та Китаї.

Справжній розквіт культури спостерігається в третьому сверхдолгосрочном циклі, в епоху античної цивілізації. У VI - III ст. до н. е.. в Древній Греції, в Олександрійський період, в століття розквіту Римської імперії, в індійській і китайській цивілізаціях естетичні потреби людини та їх задоволення піднялися до небувалих висот. На мистецтво в ті часи витрачалася значно більша, ніж у наш час, частка суспільної праці. Зліт античної культури визначив її подальший розвиток на всі наступні епохи.

Четвертий сверхдолгосрочний цикл відноситься до середньовічного суспільства, пік його в Європі припадає на XI - XII ст., А в Китаї, Індії, арабському світі - трохи раніше. Культура середньовічного суспільства перебувала під домінуючим впливом світових релігій, які визначали основний зміст творів мистецтва, багато в чому впливали на вибір художніх стилів, були основою світогляду людей і всього способу життя.

Епіцентром п'ятого циклу стала Західна Європа епохи Відродження, прединдустріальная цивілізація. Це був період першої глобальної наукової революції, бурхливого розквіту мистецтва, спроб звільнення з-під влади релігії, він заклав основи сучасного нам світу.

Шостий цивілізаційний цикл охоплює період становлення, розвитку і занепаду індустріального суспільства (з середини XVIII до останньої чверті XX ст.). Він почався з подальшого прориву у всіх сферах науки, який перетворив її в потужну продуктивну силу індустріального суспільства. Також значно розширилася сфера освіти, поступово охопила всі верстви населення, почалося використання індустріальних засобів при поширенні творів художньої культури, релігія продовжувала втрачати свої позиції. Але при цьому відбулося ослаблення гуманістичних тенденцій, духовна сфера західного світу, помітно додавши в широті поширення, втратила в глибині змін. Машинний дух все більше панував над духовною сферою, прагнучи до стандартизації і уніфікації цієї сфери та її продуктів, які все частіше ставали товаром, об'єктом комерційної діяльності. Важкі втрати понесли стародавні культури Сходу і Африки.

Криза духовного світу індустріального суспільства охопила всі сторони його життя, досягнувши свого апогею в останній чверті XX ст. Але одночасно зароджуються духовні передумови нового, постіндустріального, суспільства. Починається відлік сьомого сверхдолгосрочного циклу розвитку культури, вершина якого буде досягнута в другій половині - XXI ст. Це суспільство зуміє подолати задушливу силу індустріальної машини, відродить гуманізм, проголосить пріоритет духовних цінностей, розквіт творчих сил особистості.