1. Поняття і елементи договору купівлі –продажу

У сфері товарно-грошового обігу договір купівлі-продажу слугує однією з найпоширеніших правових форм, що опосередковують передачу майна в якості товару у власність.

Основним джерелом правового регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем є ЦК України і перш за все гл.54 (ст.655-716). У ст.655 ЦК збережено традиційне визначення договору купівлі-продажу: “За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму”.

На підставі цього легального визначення можна зробити висновки стосовно юридичної характеристики цього договору.

Договір купвілі-продажу є відплатним, оскільки продавець за виконання своїх обов’язків з передачі майна покупцеві повинен отримати від останнього зустрічне надання у вигляді оплати отриманого товару, чим він відрізняється від договору міни в якому роль еквівалента відіграють не гроші, а певне майно.

Договір купівлі-продажу є двостороннім, оскільки кожна з сторін цього договору несе обов’язки на користь іншої сторони і вважається її боржником у тому, що зобов’язана зробити на її користь, і одночасно її кредитором у тому, що має право від неї вимагати.

Договір купівлі продажу є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за його істотними умовами, а момент набрання чинності договору не пов’язується з передачею товару покупцеві.

В залежності від предмета договору, момент передачі товару інколи співпадає з моментом укладення договору. Це зовсім не означає РЕАЛЬНІСТЬ такого договору. Згадаємо загальну частину ЦП: реальним вважається договір, в якому крім досягнутої обопільної згоди щодо всіх істотних умов обов’язково необхідна передача товару.

Тому у випадках, коли момент набрання чинності договору співпадає з фактичною передачею товару, слід говорити про особливий порядок укладання цього правочину і про те, що він виконується в момент укладання, але ні в якому разі про його реальний характер.

Наприклад, у роздрібній купівлі-продажі виставлення у місцях продажу (на прилавках, вітринах і т.д.) товарів, демонстрація їх зразків або ж надання відомостей стосовно товару, що продається визнаються публічною офертою; договір роздрібної купівлі-продажу, за загальним правилом, вважається укладеним з моменту видачі покупцеві касового або товарного чека або ж іншого документу, який підтверджує оплату товару (наприклад, квитанції).

До числа істотних умов договору купівлі-продажу за самою його юридичною природою і відповідно з приписами закону відносяться домовленості стосовно ПРЕДМЕТА і ЦІНИ.

Інші умови (наприклад, про порядок, строки або терміни вчинення дій, форму договору), якщо сторони не придали їм своєю угодою значення істотних, відносяться до числа звичайних або випадкових. Так, наприклад строк має істотне значення при продажу товарів у кредит. Форма договору має істотне значення у випадках, зазначених у ст.208 ЦК, про що я більш докладніше скажу нижче.

Відповідно до ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний або набутий) продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги, що не носить особистого характеру.

Отже, окрім об’єктів перелічених у ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу, безумовно являються ДІЇ ПРОДАВЦЯ З ПЕРЕДАЧІ ТОВАРУ У ВЛАСНІСТЬ ПОКУПЦЯ і, відповідно, ДІЇ ПОКУПЦЯ З ПРИЙНЯТТЯ ЦЬОГО ТОВАРУ І СПЛАТИ ЗА НЬОГО ВСТАНОВЛЕНОЇ ЦІНИ.

Предметом договору може бути будь-яке майно, визнане законом об’єктом права власності, окрім вилученого з цивільного обігу. Так відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.1991 р. не можуть перебувати у власності фізичних або юридичних осіб зброя, боєприпаси (крім мисливської, спортивної і пневматичної зброї); бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; електроршокові пристрої та спеціальні засоби, що їх застосовують правоохоронні органи та ін.

Ціна у договорі купівлі-продажу – це певна грошова сума, що сплачується покупцем продавцеві за придбаний товар. Вона є істотною умовою, яка встановлюється за домовленністю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так згідно з Законом України “Про ціни і ціноутворення” N 5007-VI від 21.06.2012 (з подальшими змінами і доповненнями) у народному господарстві застосовуються ціни і тарифи, державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи. При цьому повноваження відповідних органів місцевого самоврядування у сфері регулювання цін визначаються відповідно до Постанови КМ України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 р. за № 1548. Постановление КМ от 11.03.2002 № 273

редакция действует с 11.05.2005 перевіряти дію закону.

Форма договору купівлі-продажу підпорядковується загальним правилам стосовно форми правочинів. Частіше за все це усна форма, оскільки у більшості випадків співпадають моменти укладання і виконання цього договору, наприклад на ринку чи то при роздрібній купівлі-продажі.

Форма договору має істотне значення у випадках, зазначених у ст.208 ЦК, тобто:

• коли договір укладається між юридичними особами;

• між фізичною та юридичною особою на суму, що перевищує 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім договорів, які виконуються в момент їх укладання;

• інші договори, щодо яких законом встановлена письмова форма (к-п нерухомості).

Купівля-продаж між юридичними особами, а при покупній ціні, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян потребує письмового оформлення.

Беручи до уваги, що у цивільних правовідносинах застосовується неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі 17 грн. (п.22.5 ст.22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”), договір купівлі-продажу на суму,, що перевищує 340 грн. повинен укладатися у письмовій формі.

Відповідно ж до ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, житлових будинків (квартири) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Порядок посвідчення цих об’єктів більш ретельно регулюють Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. за № 1952-IV та Інструкція „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 р. за № 20/5”

Зміст договору купівлі-продажу уявляє собою сукупність усіх його умов. В свою чергу, умовами договору встановлюються або конкретизуються права та обов’язки сторін.

В теорії права цей договір є одним із прикладів синаллагматичного договору. Від грецької „син алагма” – обмін, мінова угода. Тобто цей договір є одночасним і взаємним: до його змісту входять юридичні обов’язки продавця, яким кореспондують відповідні права покупця.

На стороні покупця у всіх випадках (за винятком договору купівлі-продажу з попередньою оплатою) лежить зустрічне виконання його зобов’язань, тобто виконання покупцем зобов’язань по оплаті товару зумовлене виконанням покупцем зобов’язань з передачі товару покупцеві.

Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

Основним обов’язком продавця є передання проданого товару покупцеві (ст.662 ЦК). Цей обов’язок вважається виконаний належним чином, якщо передання здійснене з дотриманням усіх умов договору по предмету, місцю, строку і способу передачі. За загальним правилом переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Відповідно до ст.334 ЦК до передання майна також прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Забезпечити виникнення у покупця права власності або оперативного управління на продане майно. Ст.658 ЦК України встановлює, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу (детальніше про це див. Закон України “Про виконавче провадження”) належить власникові товару.

Слід мати на увазі, що глава восьма Господарського Кодексу (ГК України) встановлює, що майно державних та комунальних унітарних підприємств перебуває у них на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Так, наприклад відповідно до ст.74 ГК майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, а ст.76 ГК закріплює за майном казенного підприємства на праві оперативного управління. Відповідно до ст.136 ГК право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Правом оперативного управління у ст.137 ГК визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах встановлених власником або законом.

Продавець зобов’язаний попередити покупця про права третіх осіб на товар. Так наприклад, існування прав третіх осіб на майно може бути пов’язане з користування цим майном на підставі договору оренди, найму, права на заставу тощо, не зважаючи на що, це не позбавляє власника права на його відчуження. Однак зобов’язання продавця за цими договорами можуть в силу самого продажу речі перейти до покупця і стати суттєвими обмеженнями можливостей нового власника по володінню користуванню та розпорядженню річчю. Через що і необхідно, щоб він в момент укладання договору знав про існуючі обтяження. З цим обов’язком продавця пов’язаний наступний обов’язок – вступити у справу на стороні покупця, у випадку коли до нього буде пред’явлений позов про витребування товару третьою особою (ст.660 ЦК). Цей обов’язок лежить на продавцеві як у тому випадку, коли заперечується саме право власності покупця на продану річ, так і тоді, коли позов про вилучення речі пред’явлено на іншій підставі, наприклад тому, що продана річ є предметом застави. Продавець в такому разі зобов’язаний за клопотанням покупця виступати у судовому процесі третьою особою на стороні покупця без заявлення самостійних вимог. Таке процесуальне положення продавця викликане тим, що у разі задоволення позову покупець матиме право на пред’явлення регресного позову до продавця.

Продавець зобов’язаний зберігати проданий товар у випадках, коли право власності до покупця переходить до його передачі продавцем. У даному випадку маються на увазі ті ситуації, коли на виняток із загального правила диспозитивної норми ч.1 ст.334 ЦК право власності у відповідності з укладеним договором переходить до покупця не в момент передання речі, а раніше. До передачі речі продавець зобов’язаний забезпечити її зберігання і не допускати її погіршення незалежно від того, чи обумовлений цей обов’язок угодою сторін. Покупець в свою чергу у відповідності до ст.667 ЦК зобов’язаний відшкодувати продавцеві необхідні витратипо забезпеченню збереження речі, якщо інше не встановлено договором.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в обумовленій кількості (ст.669 ЦК). Кількість товарів, які підлягають передачі покупцеві, повинна визначатися у договорі у відповідних одиницях виміру або у грошовому еквіваленті. Разом з тим допускається можливість погодження сторонами в договорі порядку визначення цієї кількості (ч.2 ст.669 ЦК), що має важливе значення, коли кількість товарі відноситься до істотних умов договору і відсутність цієї умови в ньому тягне за собою визнання останнього недійсним.

Договором купівлі-продажу може бути передбачено, що переданню підлягають товари у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент). За таким договором продавець зобов’язаний передати покупцеві товари у асортименті, погодженому сторонами (ст.671 ЦК).

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, якість якого повинна відповідати вимогам договору (ст.673 ЦК). У разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо річ має недоліки всупереч умовам договору або звичайно встановленим вимогам до цього товару, продавець зобов’язаний інформувати покупці про ці дефекти. Важливе значення мають норми стосовно гарантії якості товару (ст.675 ЦК). З цього приводу необхідно розрізняти законну (нормативну) і договірну гарантії якості товару.

Законна гарантія існує у всіх випадках, якщо іншу не пердбачено у договорі. Сутність законної гарантії полягає в тому, що товар повинен відповідати вимогам, що пред’являються до його якості, в момент передачі покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не передбачено договором, і в межах розумного строку повинен бути придатним для цілі, задля якої товари такого роду використовуються.

Так, відповідно до ст.16 Закону України “Про захист прав покупців сільськогосподарських машин” від 05.06.2003 р. за № 900-IV редакція від

02.12.2012 гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на машини, закінчується одночасно із закінченням гарантійного строку на машини і не може бути меншим 12 місяців.

У випадку, коли надання продавцем гарантії якості товару передбачено договором, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який повинен відповідати вимогам, які пред’являються до його якості, протягом певного періоду часу, встановленого договором (гарантійного строку).

За загальним правилом ст.676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, але договором може бути встановлений і інший строк, наприклад з моменту введення в експлуатацію складного обладнання, монтаж якого провадиться продавцем. Слід зазначити, що в деяких нормативних актах встановлюються вимоги до обчислення гарантійного строку. Так, відповідно до Постанови КМ України “Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»” від 19.03.1994 р. № 172 у додатку 1 встановлено, що для сезонних товарів гарантійні строки обчислюються з моменту настання сезону:

з 1 квітня – весняно-літнього асортименту;

з 1 жовтня – осінньо-зимового асортименту;

Для взуття зимового асортименту – з 15 листопада до 15 березня; весняно-осіннього асортименту – з 15 березня до 15 листопада; літнього асортименту – з 15 травня до 15 вересня.

Від гарантії якості товару слід відрізняти строк придатності товару, тобто визначений законами, іншими нормативними актами, державними стандартами або іншими обов’язковими правилами період часу, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням. Так наприклад відповідно до розділу другого Правил продажу продовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства Зовнішніх економічних зв’язків України № 237 від 28.12.1994 р., можуть перебувати у продажу (при t не менше 6 градусів Цельсія і вологості 75%) після витягнення з печі не більше:

36 годин – хліб з житньої та житньо-пшеничної висівкової муки, та житньої обдирної муки, а також із суміші пшеничної і житньої сортової муки;

24 години – хліб з пшенично-житньої муки і пшеничної звичайної муки, хліб та хлібобулочні вироби масою понад 200 гр. з сортів пшеничної або житньої висіяної муки;

16 годин – дрібноштучні вироби масою не більше 200 гр. (включаючи бублики).

Зі спливом цих строків відповідно до абз.1-2 п.1.7 Правил продаж хлібу та хлібобулочних виробів забороняється, а самі ці вироби підлягають вилученню з продажу.

Строк придатності товару вираховується двома способами: а) з дня його виготовлення і до дати, проти якої він може бути придатним для використання; і б) терміном (датою), до настання яких товар є придатним для використання. Наприклад ст.26 Закону України “Про питну виду та питне водопостачання” від 10.01.2002 р. за № 2918-ІІІ передбачено, що для виробництва фасованої питної води використовується вода підземних джерел питного водопостачання або питна вода централізованого питного водопостачання, додатково оброблена з метою поліпшення її якості.

На упаковці (тарі) фасованої питної води повинні зазначатися: дата виготовлення; строк придатності до споживання чи дата закінчення строку придатності до споживання. Очевидно, також, що у договорі не може бути встановлений гарантійний строк, який перевищує строк придатності товару.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності (ст.682 ЦК). Комплектність товару означає наявність кількох речей, які утворюють одне ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням (складна річ), а також наявність усіх складових частин речі, які не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Наприклад, якщо предметом договору купівлі-продажу є автомобіль, то порушенням буде вважатися його передання без двигуна, оскільки без цього агрегату автомобіль не можна належним чином експлуатувати, проте якщо у договорі буде обумовлено, що автомобіль передається без певних деталей, це не суперечитиме законодавству. Договором може бути передбачений обов’язок продавця передати покупцеві певний набір товарів у комплекті. Комплект товару – це узгоджений сторонами набір окремих, які хоч і обумовлені єдністю застосування, проте можуть бути використані окремо один від одного (наприклад домашній кінотеатр, в який входять окремі види предметів, які можна використовувати і самі по собі окремо – телевізор, DVD програвач, ресівер, абажуракустика тощо).

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, за винятком товару, який за своїм характером їх не потребує. Інше може бути передбачено договором купівлі-продажу або витікати із сутності зобов’язання (ст.685 ЦК).

Тарою, як правило, вважають зовнішню упаковку товару (ящики, картонні, дерев’яні чи пластикові коробки, бочки, контейнери тощо). Упаковкою товару вважають внутрішню упаковку, яка, як правило, є невід’ємною від товару. Здебільшого внутрішня і зовнішня упаковка (тара) переходять у власність покупця одночасно із товаром. В протилежному випадку, наприклад взаємовідносини відправників та одержувачів продукції і товарів щодо застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання регулюються “Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні”, затвердженими відповідно до постанови КМ України від 04.04.1992 р. №174 наказом Міндержресурсів України від 16.06. 1992 р. №15. В деяких випадках допускається передача проданого товару без тари і упаковки.

По-перше, якщо звільнення продавця від обов’язку затарювання або пакування товару прямо передбачено умовами договору.

По-друге, передача проданого товару покупцеві без тари і упаковки може витікати із сутності самого зобов’язання (наприклад, якщо об’єктом купівлі-продажу є майно, яке було раніше передане покупцеві в оренду). По-третє, деякі товари за своїм характером не потребують, а ні тарування, а ні пакування (наприклад, пісок, вугілля, щебень, що перевозяться насипом, земельні ділянки, будинки тощо).

Обов’язки покупця. Основним обов’язком покупця як боржника у зобов’язанні полягає в тому, що він повинен оплатити товар за встановленою ціною (ст.691 ЦК). Зобов’язання покупця сплатити ціну може містити в собі також прийняття ним таких заходів і дотримання таких формальностей, які можуть бути необхідними у відповідності з договором або законодавством, щоб зробити можливим здійснення платежу (відкриття передбаченого договором акредитиву, надання банківської гарантії тощо).

Другий обов’язок покупця, який є за своєю суттю кредиторським, зводиться до того, що він повинен прийняти товар, крім випадків, коли покупець має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору (ст.689 ЦК).

Правові наслідки порушення умов договору купівлі-продажу. Законом встановлені різні санкції за порушення умов договору купівлі-продажу, одні з яких (перед усім відшкодування заподіяних збитків) відносяться до міри відповідальності а, отже, застосовуються за наявності вини сторони, яка порушила договір; інші ж є мірою захисту цивільних прав та інтересів сторони, яка потерпіла від порушення і застосовуються незалежно від вини контрагента.

Наслідки невиконання продавцем обов’язку передати річ, які встановлені ст.665 ЦК, застосовуються за загальним правилом за умови, що покупець виконав свій обов’язок по оплаті товару. Якщо продавець не виконує свого обов’язку щодо передачі товару, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі продажу. Така відмова від договору є підставою для його припинення, але це не означає, що продавець буде звільнений від відповідальності за порушення зобов’язання. Відповідно до ст.611 ЦК він може вимагати від продавця сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.622 ЦК боржник, який навіть і сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, у разі невиконання продавцем обов’язку передати товар покупцеві, останній згідно ст.622 ЦК має право вимагати відібрання цього майна у продавця в примусовому порядку і передання йому товару зі стягненням з продавця зазначених збитків. При цьому необхідно мати на увазі, що покупець втрачає право на витребування у продавця речі визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або користування.

Наслідки непопередження продавцем покупця про права третіх осіб на продану річ (ст.659 ЦК), а також невиконання продавцем обов’язку зі збереження товару полягають в праві покупця на власний вибір вимагати або зменшення покупної ціни, або розірвання договору, а за наявності вини продавця – також і відшкодування збитків.

Наслідки відсудження товару у покупця. Якщо рішенням суду проданий товар буде вилучено у покупця на підставах, що виникли до продажу товару, продавець зобов’язаний відшкодувати збитки покупцеві, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ч.1 ст.661).

Правові наслідки невиконання продавцем обов’язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару полягають в тому, що перед усім покупець повинен встановити для продавця розумний строк для їх передачі, якщо ж після встановлення цього строку останній не здійснить передачу зазначених об’єктів, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар (ст.667 ЦК), але за рахунок продавця, оскільки саме останній порушив свої зобов’язанні щодо передачі документів.

Наслідки продажу речі неналежної якості (ст.678 ЦК). Покупець, якому продано товар неналежної якості, вправі за своїм вибором вимагати:

а) пропорційного зменшення ціни;

б) безоплатного усунення недоліків товару;

в) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (наприклад, виявлення недоліків, які не можна усунути) покупець має право:

а) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

б) вимагати заміни товару.

Покупець вправі пред’явити одну з названих вимог за умови, що ці недоліки не були обумовлені продавцем при укладанні договору.

Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, його асортименту. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі, коли продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. У випадку, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін (ст.670 ЦК).

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі, коли продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. У випадку коли продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару (ст.672 ЦК).

Правові наслідки передання некомплектного товару (ст684 ЦК). У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої

грошової суми.

Правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку (686 ЦК). Якщо продавець передав покупцеві товар без тари або упаковки чи в неналежних тарі чи упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та упаковці або заміни неналежних тари чи упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст.678 ЦК).