13.5 Договір ренти

Чинне цивільне законодавство України передбачає можливість відчуження майна за договором ренти (Глава 56 ЦКУ). Згідно із ч. 1 ст.731 ЦКУ за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Договором ренти може бути встановлений обов'язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку (ст. 731 ЦКУ).

До відносин ренти можуть застосовуватися правила про купівлю-продаж (якщо майно передається у власність платника ренти за плату) або дарування (якщо майно передається безоплатно) – ч. 2 ст. 734 ЦКУ. ЦКУ встановлюються правила про забезпечення виплати ренти (ст. 735 кодексу).

Отже, договір ренти є реальним, тому що, крім надання йому відповідної форми для його укладення, потрібна ще передача певного майна платникові ренти, після якої одержувач ренти не несе за договором ніяких обов'язків, а має лише права. Тому договір ренти є одностороннім.

Договір ренти укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Договором ренти може бути установлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно.

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. Якщо під виплату ренти надається житло чи інша нерухомість, то при заставі мова завжди йде про іпотеку, що обумовлюється особливістю предмета договору.

Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

Виплата ренти може бути забезпечена встановленням обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти відсотки.

Рента може виплачуватися у грошовій формі або переданням речей, виконанням робіт чи наданням послуг. Форма виплати ренти та її розмір установлюються договором.

Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти (ст. 739 ЦКУ). Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у випадках, визначених ст. 740 ЦКУ та в інших випадках, установлених договором ренти.

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату, чи безоплатно.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти, врегульовано ст. 742, ст. 743 ЦКУ.