
- •Розділ і. Законодавство про нерухомість
- •1. Загальні принципи та визначення основних правових термінів
- •1.1. Поняття законодавства та системи права в області нерухомості
- •1.2 Загальна характеристика цивільного законодавства
- •1.2.1 Поняття й структура цивільного законодавства
- •1.2.2 Дія цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб
- •1.2.3. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •1.2.4 Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •1.2.5 Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків
- •1.2.6 Захист цивільних прав і інтересів
- •2. Цивільне законодавство закордонних країн
- •2.1 Основні риси права з нерухомості (цивільного права) зарубіжних країн
- •2.1.1 Основні цивільно-правові системи сучасності
- •2.1.2. Романо-германська (континентальна) система
- •2.1.3. Англо-американська система
- •2.1.4. Загальна характеристика інших цивільно-правових систем
- •2.2 Порівняльне право з нерухомості (цивільне право) зарубіжних країн відповідно до цивільно-правових інститутів
- •2.2.1 Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві закордонних країн
- •2.2.2 Право власності та речові права
- •2.2.3 Договірне (контрактне) право
- •3. Цивільні правовідносини в області нерухомості
- •3.1. Поняття й особливості цивільних правовідносин
- •3.2. Здійснення цивільних прав
- •3.3. Захист цивільних прав
- •3.4. Відповідальність у цивільному праві
- •4. Суб'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •4.1. Поняття суб'єктів цивільних прав та їх класифікація
- •4.2. Фізичні особи як суб’єкти прав на нерухомість
- •4.2.1. Правоздатність і дієздатність фізичної особи
- •4.2.2. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності
- •4.3. Юридичні особи як суб'єкти прав на нерухомість
- •4.3.1. Види юридичних осіб
- •4.3.2. Правоздатність та дієздатність юридичної особи
- •4.3.3. Філії та представництва юридичних осіб
- •4.3.4. Порядок припинення юридичної особи
- •4.4. Держава і територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин
- •4.4.1. Поняття й ознаки держави й територіальних громад як суб'єктів цивільних прав
- •4.4.2. Участь держави й територіальних громад у цивільних правовідносинах і їх правові форми
- •5. Об'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •5.1. Поняття об'єктів цивільних прав
- •5.2. Речі як об'єкти цивільних прав. Майно
- •5.3 Поняття нерухомого майна (нерухомості)
- •5.4 Види нерухомості та їх характеристики як об’єктів цивільних прав
- •5.5 Державна реєстрація прав на нерухомість
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.1. Поняття підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.2. Поняття юридичного факту
- •6.3. Класифікація юридичних фактів
- •6.4 Правочини
- •6.5 Представництво і довіреність
- •6.6 Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві
- •7. Право власності на нерухомість
- •7.1 Поняття права власності
- •7.2 Способи набуття і припинення права власності
- •7.2.1 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •7.2.2 Право власності на житло
- •7.3 Право приватної власності
- •7.4 Право державної власності на нерухомість
- •7.5 Право комунальної власності
- •7.6 Право власності на землю українського народу
- •7.7 Право спільної власності
- •7.7.1. Право спільної часткової власності
- •7.7.2 Право спільної сумісної власності
- •7.7.3. Особливості права спільної власності на землю
- •8. Інші речові права
- •8.1. Поняття та види інших речових прав
- •8.2. Ознаки інших речових прав
- •8.3. Правове регулювання речових прав на чуже майно
- •8.3.1 Право володіння чужим майном
- •8.3.2 Право користування чужим майном (сервітут)
- •8.3.3 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •8.3.4 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •8.4 Правове регулювання інших речових прав
- •8.5. Співвідношення права власності та інших речових прав
- •9. Обмеження прав на землю
- •9.1. Поняття обмежень та обтяжень прав на землю
- •9.2 Класифікація обмежень прав на землю
- •9.3 Правове регулювання обмежень прав на землю
- •10. Захист права власності
- •10.1 Основні засади захисту права власності
- •10.2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •10.3 Віндикаційний позов
- •10.4. Негаторний позов
- •10.5. Позов про визнання права власності
- •11. Спадкування нерухомості
- •11.1 Загальні положення про спадкування
- •11.2. Спадкування за заповітом
- •11.3. Спадкування за законом
- •11.4. Здійснення права на спадкування
- •11.5. Оформлення права на спадщину
- •11.6. Спадковий договір
- •12. Зобов'язальні права на нерухомість
- •12.1 Загальні положення про зобов'язання
- •12.2 Цивільно-правовий договір
- •12.3 Виконання зобов'язань
- •12.4 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •12.5 Припинення зобов'язань
- •13. Види договірних зобов'язань стосовно нерухомості
- •13.1 Загальні положення щодо набуття права власності на нерухомість
- •13.2 Договір купівлі-продажу
- •13.2.1 Поняття та зміст договору купівлі-продажу
- •13.2.2 Купівля-продаж земельних ділянок
- •13.2.3 Перехід права власності на земельні ділянки при відчуженні будівель і споруд
- •13.2.4 Особливості набуття за цивільно-правовими угодами земельних ділянок державної та комунальної власності
- •13.2.5 Купівля-продаж житлових будинків (квартир)
- •13.3 Договір міни
- •13.4 Договір дарування
- •13.5 Договір ренти
- •13.6 Договір довічного утримання (догляду)
- •13.7 Договір найму (оренди)
- •13.7.1 Загальні положення
- •13.7.2 Договір оренди (суборенди) земельних ділянок
- •13.7.3 Договір найму (оренди) житла
- •13.8 Договір застави (іпотеки) нерухомого майна
- •13.9 Договір управління майном
- •13.10 Договір страхування
- •13.10.1 Загальні положення
- •13.10.2 Особливості страхування земельних ділянок
- •Список літератури Перелік нормативно-правових актів
- •Авторські видання
7.4 Право державної власності на нерухомість
Відповідно до ст. 326 ЦКУ у державній власності є майно, у тому числі кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.
ЦКУ не визначає переліку об'єктів права державної власності. Але чинне законодавство України встановлює перелік видів майна, що не може бути об'єктом приватизації, тобто має перебувати у державній власності. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.
ЦКУ передбачє таку підставу виникнення права державної власності, як конфіскація. Відповідно до ст. 354 ЦКУ до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, установлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.
Іншою підставою виникнення права державної власності є реквізиція – це примусове вилучення державного майна власника у державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна. Порядок проведення реквізиції встановлюється ст. 353 ЦКУ, яка визначає, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. Одним із випадків оплатного вилучення майна у власника і передачі державі є викуп пам'ятків культурної спадщини. Відповідно до ст. 352 ЦКУ такий викуп провадиться у випадку, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення. Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави.
Якщо реквізиція та конфіскація є примусовим вилученням майна у власника, то існують випадки, коли держава стає власником майна, власник якого невідомий. Так, відповідно до ст. 343 ЦКУ у разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.
Специфічними способами виникнення державної власності є кошти, які отримує держава від податків, зборів, адміністративних штрафів, мита та інших платежів.
Специфіка права державної власності на землю полягає насамперед у суб´єкт-об´єктному складі. Певні особливості має також порядок набуття та припинення права власності.
Суб´єктний склад. Відповідно до ст. 80 ЗКУ суб´єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Відповідними органами державної влади» ЗКУ у ст. ст. 13, 16, 17, 17-1 та 84 визначає (1) КМУ, (2) Раду Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації – (3) районні і (4) обласні та Київську і Севастопольську міські державні, (5) державні органи приватизації. Повноваження цих органів розмежовуються ст. ст. 118, 122, 129, 149, 150 ЗКУ. На період до розмежування земель державної та комунальної власності чинне законодавство (глави 2, 3, п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ, п. 1 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЗУ «Про оренду землі») надає повноваження із розпорядження державними землями також (6) місцевим радам і встановлює тимчасові правила щодо розподілу компетенції з розпорядження державними землями. Незважаючи на існування законодавства про розмежування земель, поки що в Україні розмежування земель державної та комунальної власності знаходиться на підготовчій стадії.
Фахівці відзначають проблеми стосовно реалізації повноважень держави із розпорядження землями. П. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ надає повноваження із розпорядження землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об´єкти незавершеного будівництва та законсервовані об´єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об´єкти, які підлягають приватизації, державним органам приватизації.
Між тим на сьогодні відсутній механізм реалізації даного повноваження, крім як у випадках, коли земельна ділянка приватизується разом із об´єктом, який підлягає приватизації. Зокрема, повноваження із розпорядження відповідними землями не розподілені в межах вертикалі державних органів приватизації. В результаті на даний час ці землі фактично просто не мають реального «господаря», що здійснював би від імені держави її право власності.
Специфіка об´єктного складу державної власності. Ч. 3 ст. 84 ЗКУ визначено перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність. Також визначаються землі державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність (ч. 4 ст. 84 ЗКУ). Не можна передавати у приватну власність будь-які земельні ділянки під об´єктами нерухомості, що не підлягають приватизації, оскільки при такій передачі порушуватиметься принцип цільового використання земель. Також п. 3 ст. 4 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» передбачає, що земельні ділянки, на яких розміщені об´єкти системи державного резерву, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.
Звичайно, у державній власності можуть перебувати будь-які землі, а не лише згадані у ст. 84 ЗКУ. Існування переліків, вміщених у ч. ч. 3 та 4 ст. 84 ЗКУ, не означає, що землі, згадані в переліках, не можуть перебувати у комунальній або приватній власності. Наприклад, цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться у приватній власності, може бути змінене на цільове призначення «землі лісогосподарського призначення» без зміни форми власності на землю, що положенням ст. 84 не суперечитиме.
Специфіка процедури набуття права державної власності. Щодо виникнення права державної власності на земельні ділянки слід застосовувати спеціальні положення ч. 1 ст. 84 ЗКУ, за якими у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Таким чином, наприклад, у разі припинення права приватної власності автоматично виникає право державної власності незалежно від подальшої реєстрації земельної ділянки або права власності на неї. Щоправда, можуть існувати ще більш спеціальні правила, наприклад, у випадку із відумерлою спадщиною (див. ст. 1277 ЦКУ), коли після припинення права приватної власності земельна ділянка за спеціальною процедурою переходить у комунальну власність.