Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ_Закон_недвиж.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.32 Mб
Скачать

6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості

6.1. Поняття підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості

Стаття 11 ЦКУ визначає серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків різноманітні юридичні факти:

  • дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

  • настання або ненастання певної події у випадках, установлених актами цивільного законодавства або договором;

  • рішення суду у випадках, установлених актами цивільного законодавства.

Разом з тим закон визначає як підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, крім юридичних фактів, акти цивільного законодавства, а у випадках, визначених ними, акти органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування, з яких цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо.

Що ж до підстав зміни та припинення цивільних правовідносин, то вони є аналогічними підставам їх виникнення.

6.2. Поняття юридичного факту

Під юридичним фактом розуміють конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми цивільного права пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правовідносин.

Юридичний факт як обставина характеризується такими ознаками:

  • це обставини конкретні, визначені зовні;

  • такі, що дістають вираження у наявності або відсутності визначених явищ матеріального світу;

  • такі, що містять інформацію про стан суспільних відносин, які входять до предмета правового регулювання;

  • прямо або побічно передбачені нормами права;

  • викликають передбачені законом правові наслідки.

Серед найбільш поширених юридичних фактів, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, закон визначає, зокрема:

  1. договори та інші правочини;

  2. створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

  3. завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦКУ).

6.3. Класифікація юридичних фактів

Усі юридичні факти залежно від вольового чи не вольового характеру юридичного факту поділяються на дії та події.

Під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти (укладення цивільного договору, прийняття спадщини, прийняття акта органу державної влади), з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. На відміну від дії, подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть та ін.).

Залежно від наявності вольового моменту у виникненні подій вони поділяються на абсолютні (явища, що виникають і розвиваються без участі вольових дій учасників цивільних відносин (стихійне лихо)) та відносні (виникають за волею людей, але в подальшому розвиваються незалежно від їх волевиявлення (підпал будинку)). Треба зазначити, що не всі події є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Близькі до відносних подій і такі юридичні факти, як строки, оскільки встановлення строку залежить від волі суб'єктів цивільного права, а його подальший перебіг здійснюється відповідно до об'єктивних законів перебігу часу, непідвласних їх волі.

У свою чергу, всі дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірними є дії, що відповідають вимогам цивільного законодавства, тобто прямо передбачені законом або такі, що не суперечать йому, і відображають правомірну з точки зору закону поведінку учасників цивільних відносин. Правомірні дії поділяються:

  • за суб'єктами (дії фізичних осіб, юридичних осіб приватного права, суб'єктів публічного права);

  • за способом вчинення (особисто або через представника);

  • за способом вираження та закріплення (мовчання, жестом, документом) та ін.

Правомірними є переважна більшість юридичних фактів.

Правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Юридичними вчинками є правомірні дії суб'єктів цивільних правовідносин, метою яких є виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Юридичними актами є правомірні дії, спрямовані на досягнення певного цивільно-правового результату, що породжують правові наслідки лише у випадку, коли вони були вчинені з наміром викликати їх. До юридичних актів належать правочини (вольові дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та адміністративні акти. Окремим видом юридичних актів є судові рішення, що встановлюють цивільні права або обов'язки.

Під неправомірними діями розуміють дії суб'єктів цивільних відносин, які суперечать актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, до яких відносять:

  • завдання шкоди (делікти);

  • дії, вчинені в порушення договірних зобов'язань;

  • зловживання правом, безпідставне збагачення та ін.

У науковій та навчальній літературі існують і більш деталізовані класифікації юридичних фактів. Наприклад, юридичні факти поділяють на оформлені та неоформлені, визначені та відносно визначені тощо.