
- •Розділ і. Законодавство про нерухомість
- •1. Загальні принципи та визначення основних правових термінів
- •1.1. Поняття законодавства та системи права в області нерухомості
- •1.2 Загальна характеристика цивільного законодавства
- •1.2.1 Поняття й структура цивільного законодавства
- •1.2.2 Дія цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб
- •1.2.3. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •1.2.4 Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •1.2.5 Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків
- •1.2.6 Захист цивільних прав і інтересів
- •2. Цивільне законодавство закордонних країн
- •2.1 Основні риси права з нерухомості (цивільного права) зарубіжних країн
- •2.1.1 Основні цивільно-правові системи сучасності
- •2.1.2. Романо-германська (континентальна) система
- •2.1.3. Англо-американська система
- •2.1.4. Загальна характеристика інших цивільно-правових систем
- •2.2 Порівняльне право з нерухомості (цивільне право) зарубіжних країн відповідно до цивільно-правових інститутів
- •2.2.1 Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві закордонних країн
- •2.2.2 Право власності та речові права
- •2.2.3 Договірне (контрактне) право
- •3. Цивільні правовідносини в області нерухомості
- •3.1. Поняття й особливості цивільних правовідносин
- •3.2. Здійснення цивільних прав
- •3.3. Захист цивільних прав
- •3.4. Відповідальність у цивільному праві
- •4. Суб'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •4.1. Поняття суб'єктів цивільних прав та їх класифікація
- •4.2. Фізичні особи як суб’єкти прав на нерухомість
- •4.2.1. Правоздатність і дієздатність фізичної особи
- •4.2.2. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності
- •4.3. Юридичні особи як суб'єкти прав на нерухомість
- •4.3.1. Види юридичних осіб
- •4.3.2. Правоздатність та дієздатність юридичної особи
- •4.3.3. Філії та представництва юридичних осіб
- •4.3.4. Порядок припинення юридичної особи
- •4.4. Держава і територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин
- •4.4.1. Поняття й ознаки держави й територіальних громад як суб'єктів цивільних прав
- •4.4.2. Участь держави й територіальних громад у цивільних правовідносинах і їх правові форми
- •5. Об'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •5.1. Поняття об'єктів цивільних прав
- •5.2. Речі як об'єкти цивільних прав. Майно
- •5.3 Поняття нерухомого майна (нерухомості)
- •5.4 Види нерухомості та їх характеристики як об’єктів цивільних прав
- •5.5 Державна реєстрація прав на нерухомість
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.1. Поняття підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.2. Поняття юридичного факту
- •6.3. Класифікація юридичних фактів
- •6.4 Правочини
- •6.5 Представництво і довіреність
- •6.6 Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві
- •7. Право власності на нерухомість
- •7.1 Поняття права власності
- •7.2 Способи набуття і припинення права власності
- •7.2.1 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •7.2.2 Право власності на житло
- •7.3 Право приватної власності
- •7.4 Право державної власності на нерухомість
- •7.5 Право комунальної власності
- •7.6 Право власності на землю українського народу
- •7.7 Право спільної власності
- •7.7.1. Право спільної часткової власності
- •7.7.2 Право спільної сумісної власності
- •7.7.3. Особливості права спільної власності на землю
- •8. Інші речові права
- •8.1. Поняття та види інших речових прав
- •8.2. Ознаки інших речових прав
- •8.3. Правове регулювання речових прав на чуже майно
- •8.3.1 Право володіння чужим майном
- •8.3.2 Право користування чужим майном (сервітут)
- •8.3.3 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •8.3.4 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •8.4 Правове регулювання інших речових прав
- •8.5. Співвідношення права власності та інших речових прав
- •9. Обмеження прав на землю
- •9.1. Поняття обмежень та обтяжень прав на землю
- •9.2 Класифікація обмежень прав на землю
- •9.3 Правове регулювання обмежень прав на землю
- •10. Захист права власності
- •10.1 Основні засади захисту права власності
- •10.2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •10.3 Віндикаційний позов
- •10.4. Негаторний позов
- •10.5. Позов про визнання права власності
- •11. Спадкування нерухомості
- •11.1 Загальні положення про спадкування
- •11.2. Спадкування за заповітом
- •11.3. Спадкування за законом
- •11.4. Здійснення права на спадкування
- •11.5. Оформлення права на спадщину
- •11.6. Спадковий договір
- •12. Зобов'язальні права на нерухомість
- •12.1 Загальні положення про зобов'язання
- •12.2 Цивільно-правовий договір
- •12.3 Виконання зобов'язань
- •12.4 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •12.5 Припинення зобов'язань
- •13. Види договірних зобов'язань стосовно нерухомості
- •13.1 Загальні положення щодо набуття права власності на нерухомість
- •13.2 Договір купівлі-продажу
- •13.2.1 Поняття та зміст договору купівлі-продажу
- •13.2.2 Купівля-продаж земельних ділянок
- •13.2.3 Перехід права власності на земельні ділянки при відчуженні будівель і споруд
- •13.2.4 Особливості набуття за цивільно-правовими угодами земельних ділянок державної та комунальної власності
- •13.2.5 Купівля-продаж житлових будинків (квартир)
- •13.3 Договір міни
- •13.4 Договір дарування
- •13.5 Договір ренти
- •13.6 Договір довічного утримання (догляду)
- •13.7 Договір найму (оренди)
- •13.7.1 Загальні положення
- •13.7.2 Договір оренди (суборенди) земельних ділянок
- •13.7.3 Договір найму (оренди) житла
- •13.8 Договір застави (іпотеки) нерухомого майна
- •13.9 Договір управління майном
- •13.10 Договір страхування
- •13.10.1 Загальні положення
- •13.10.2 Особливості страхування земельних ділянок
- •Список літератури Перелік нормативно-правових актів
- •Авторські видання
1. Загальні принципи та визначення основних правових термінів
1.1. Поняття законодавства та системи права в області нерухомості
Термін «законодавство» є фундаментальною категорією загальної теорії права. Незважаючи на те, що цей термін характеризується традиційністю та усталеністю його використання, однозначного тлумачення поняття “законодавство” на семантичному (словниковому) й загальнотеоретичному рівні в правовій науці й практиці, на жаль, не існує.
Так, у тексті Конституції України законодавець використає термін «законодавство», але не дає його визначення. У юриспруденції, правозастосовній діяльності (як і в самому законодавстві) використається розуміння законодавства у вузькому й широкому змісті («вузьке й широке трактування законодавства», «вузьке й широке розуміння законодавства»).
У вузькому змісті «законодавство» – це тільки закони. У сучасній Україні, з урахуванням утримування ст.9 Конституції України, законодавство – це закони й міжнародні договори України (ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори України – складова частина національного законодавства України).
У широкому змісті «законодавство» – це закони й підзаконні нормативно-правові акти. Звідси й розуміння системи законодавства як системи всіх діючих нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів). Отже, законодавство в області нерухомості – це система всіх діючих нормативно-правових актів, предметом регулювання яких є відносини щодо специфічного об’єкту – нерухомості.
З терміном «законодавство» пов’язано термін «система права» (рис. 1.1). Система права – це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм держави, що характеризується єдністю, узгодженістю, а також поділом на галузі та інститути.
Рисунок 1.1 - Структура системи права України
Поняття системи права характеризує зміст об'єктивного юридичного права. Його форма характеризується поняттям системи законодавства. Система законодавства – це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства. Або простіше, система законодавства – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.
Тобто, система права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу. Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища.
Відмінності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені, головним чином, тим, що основою створення системи законодавства є не тільки система права, але й система здійснення державного керівництва в цілому.
Якщо система законодавства має складну ієрархічну структуру у вигляді нормативно-правових актів, то система права – зовсім іншу. В основу системи права покладено правову норму, яка виступає її елементарною часткою. Правові норми об'єднано в більші утворення, що відбивають різні рівні правового регулювання. Найскладнішими утвореннями, які становлять сукупності правових норм, є галузі права. Якщо завданням норми права є регламентація одного окремого правила поведінки, то галузі права врегульовують великий масив суспільних відносин, який складається з дуже багатьох правил поведінки.
Таким чином, система права умовно охоплює своїм впливом усі суспільні відносини, які існують у певному суспільстві. При цьому система права поділяється на дві великі групи галузей: приватні і публічні. В основі такого поділу – ознака участі держави у суспільних відносинах. Приватні галузі права об'єднують суспільні відносини, в яких держава через свої представництва (підприємства, установи та організації) діє з іншими учасниками (фізичними та юридичними особами, які засновані на приватній власності) як рівний партнер на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників. До таких галузей права належать цивільне, господарське та ін. В публічних галузях права держава бере на себе владні повноваження, тому про жодну рівність сторін не йдеться. До таких галузей належать кримінальне, адміністративне, фінансове право тощо. Земельне право як галузь системи права поєднує в собі приватні та публічні засади.
Галузі права, своєю чергою, поділяють на правові інститути, які поєднують ще більш однорідні відносини. Наприклад, цивільне право складається з інститутів фізичної та юридичної осіб, представництва, об'єктів цивільних прав, правочину, зобов'язання, цивільної відповідальності, різних видів договорів та ін.
Отже, структуру системи права становлять галузі, підгалузі права та правові інститути, які складаються з норм права, що врегульовують суспільні відносини різного ступеня однорідності. При цьому норми права є фундаментом піраміди, яку являє собою система права.
З огляду на приведені визначення, система права в області нерухомості включає норми права, правові інститути із галузей приватного права, на сам перед, цивільного, земельного, господарського.
Основними правовими інститутами системи права щодо нерухомості є:
об'єкти цивільних прав;
суб’єкти цивільних прав (фізичні та юридичні особи);
речові права і право власності;
правочини;
зобов'язання;
цивільна відповідальність;
різні види договорів та інш.
Ці правові інститути належать до цивільного права, тому навчальний курс базується в основному на положеннях цивільного права, як базової галузі права в області нерухомості.