1. Загальні принципи та визначення основних правових термінів

1.1. Поняття законодавства та системи права в області нерухомості

Термін «законодавство» є фундаментальною категорією загальної теорії права. Незважаючи на те, що цей термін характеризується традиційністю та усталеністю його використання, однозначного тлумачення поняття “законодавство” на семантичному (словниковому) й загальнотеоретичному рівні в правовій науці й практиці, на жаль, не існує.

Так, у тексті Конституції України законодавець використає термін «законодавство», але не дає його визначення. У юриспруденції, правозастосовній діяльності (як і в самому законодавстві) використається розуміння законодавства у вузькому й широкому змісті («вузьке й широке трактування законодавства», «вузьке й широке розуміння законодавства»).

У вузькому змісті «законодавство» – це тільки закони. У сучасній Україні, з урахуванням утримування ст.9 Конституції України, законодавство – це закони й міжнародні договори України (ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори України – складова частина національного законодавства України).

У широкому змісті «законодавство» – це закони й підзаконні нормативно-правові акти. Звідси й розуміння системи законодавства як системи всіх діючих нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів). Отже, законодавство в області нерухомості – це система всіх діючих нормативно-правових актів, предметом регулювання яких є відносини щодо специфічного об’єкту – нерухомості.

З терміном «законодавство» пов’язано термін «система права» (рис. 1.1). Система права – це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм держави, що характеризується єдністю, узгодженістю, а також поділом на галузі та інститути.

Рисунок 1.1 - Структура системи права України

Поняття системи права характеризує зміст об'єктивного юридичного права. Його форма характеризується поняттям системи законодавства. Система законодавства – це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства. Або простіше, система законодавства – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Тобто, система права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу. Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища.

Відмінності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені, головним чином, тим, що основою створення системи законодавства є не тільки система права, але й система здійснення державного керівництва в цілому.

Якщо система законодавства має складну ієрархічну структуру у вигляді нормативно-правових актів, то система права – зовсім іншу. В основу системи права покладено правову норму, яка виступає її елементарною часткою. Правові норми об'єднано в більші утворення, що відбивають різні рівні правового регулювання. Найскладнішими утвореннями, які становлять сукупності правових норм, є галузі права. Якщо завданням норми права є регламентація одного окремого правила поведінки, то галузі права врегульовують великий масив суспільних відносин, який складається з дуже багатьох правил поведінки.

Таким чином, система права умовно охоплює своїм впливом усі суспільні відносини, які існують у певному суспільстві. При цьому система права поділяється на дві великі групи галузей: приватні і публічні. В основі такого поділу – ознака участі держави у суспільних відносинах. Приватні галузі права об'єднують суспільні відносини, в яких держава через свої представництва (підприємства, установи та організації) діє з іншими учасниками (фізичними та юридичними особами, які засновані на приватній власності) як рівний партнер на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників. До таких галузей права належать цивільне, господарське та ін. В публічних галузях права держава бере на себе владні повноваження, тому про жодну рівність сторін не йдеться. До таких галузей належать кримінальне, адміністративне, фінансове право тощо. Земельне право як галузь системи права поєднує в собі приватні та публічні засади.

Галузі права, своєю чергою, поділяють на правові інститути, які поєднують ще більш однорідні відносини. Наприклад, цивільне право складається з інститутів фізичної та юридичної осіб, представництва, об'єктів цивільних прав, правочину, зобов'язання, цивільної відповідальності, різних видів договорів та ін.

Отже, структуру системи права становлять галузі, підгалузі права та правові інститути, які складаються з норм права, що врегульовують суспільні відносини різного ступеня однорідності. При цьому норми права є фундаментом піраміди, яку являє собою система права.

З огляду на приведені визначення, система права в області нерухомості включає норми права, правові інститути із галузей приватного права, на сам перед, цивільного, земельного, господарського.

Основними правовими інститутами системи права щодо нерухомості є:

• об'єкти цивільних прав;

• суб’єкти цивільних прав (фізичні та юридичні особи);

• речові права і право власності;

• правочини;

• зобов'язання;

• цивільна відповідальність;

• різні види договорів та інш.

Ці правові інститути належать до цивільного права, тому навчальний курс базується в основному на положеннях цивільного права, як базової галузі права в області нерухомості.