4.2.2. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності

Відповідно до ст. 50 ЦКУ фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізична особа може здійснити своє право на підприємницьку діяльність за умови і після її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 52 ЦКУ фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

4.3. Юридичні особи як суб'єкти прав на нерухомість

Юридичні особи є одним із видів суб'єктів цивільного права. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді (ст. 80 ЦКУ).

Організація несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за нею майна, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з організаціями, які мають права юридичних осіб, у суспільстві існують і такі організації, які не наділяються такими правами (релігійні громади).

Згідно зі ст. 87 ЦКУ для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками. Так, повні і командитні товариства створюються і діють на підставі засновницького договору, а товариство з обмеженою відповідальністю – на підставі статуту. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 ЦКУ установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником. Установчий акт може міститися також і в заповіті.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

4.3.1. Види юридичних осіб

Стаття 81 ЦКУ виділяє такі види юридичних осіб:

• Залежно від мети їх створення: юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. До об'єднання юридичних осіб відносять благодійні фонди, партії; до об'єднань осіб і капіталу – виробничі кооперативи, члени яких формують майно кооперативу з пайових внесків і одночасно своєю працею беруть участь у діяльності кооперативу.

• Залежно від порядку створення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства, господарські товариства, виробничі кооперативи, установи тощо) створюються на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦКУ, а юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) – на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦКУ товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо законом це прямо не заборонено. Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦКУ установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Залежно від того, має юридична особа на меті отримання прибутку чи ні, виділяють підприємницькі та непідприємницькі товариства (статті 84-86 ЦКУ).

Слід зазначити, що ЦКУ не визначає вичерпного переліку видів юридичних осіб.

ГКУ виділяє такі види юридичних осіб, як підприємства та об'єднання. Відповідно до ст. 63 цього Кодексу залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

ГКУ відокремлює такі види юридичних осіб, як об'єднання – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ст. 118 ГКУ).

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як:

• господарське об'єднання – це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність;

• державне (комунальне) господарське об'єднання – це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 120 ГКУ господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органу управління корпорації.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Концерн – статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності