Контрольні питання

1. У чому полягає філософський зміст і життєвий сенс поняття «буття»?

2. Охарактеризуйте структурні рівні організації матерії.

3. У чому полягає проблема єдності і цілісності світу? Яке поняття, на вашу думку, відповідає сучасним підходам до проблеми єдності світу: «універсум» чи «мультиверсум»?

4. Які основні концепції простору і часу Вам відомі?

5. Охарактеризуйте основні форми відображення в неживій природі (слід, відбиток), в живій природі (подразнення, відчуття, рефлекс, свідомість).

6. Які історичні форми діалектики Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

Література: [1, 4, 6, 16, 20, 25, 28, 31, 35, 58, 68].

Семінарське заняття № 6.

Проблема пізнання.

Специфіка наукового пізнання

Мета: Усвідомити специфіку філософського підходу до проблем пізнання; з’ясувати сутність і соціальну природу пізнання; визначити місце і роль практики у пізнанні; з’ясувати сутність проблеми істини у філософії; розкрити специфіку і творчу природу наукового пізнання.

План

1. Пізнання як предмет філософського дослідження.

2. Структура пізнання.

3. Проблема істини в теорії пізнання.

4. Пізнання і практика.

5. Специфіка і структура наукового пізнання.

Методичні поради до семінарського заняття

В першому питанні необхідно висвітлити принципові проблеми пізнання як предмету філософського аналізу, з’ясувати сутність пізнання як процесу цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини. Визначити межі можливості пізнання через осмислення сутності «агностицизму», «скептицизму», «гносеологічного оптимізму». Відмітити суспільно-історичний характер процесу пізнання.

Звернути увагу на те, що проблеми пізнання вивчає гносеологія – теорія пізнання, яка вивчає не окремі аспекти, сторони або грані пізнання, а зосереджується на всезагальному в пізнавальній діяльності. Охарактеризувати основні принципи, на яких базується сучасна теорія пізнання. Дати характеристику основним елементам процесу пізнання: об’єкту, суб’єкту, предмету, меті, засобам та результатам пізнання. Проаналізувати кожен із цих елементів. Відмітити, що процес пізнання є специфічною взаємодією суб’єкта та об’єкта з метою одержання суб’єктом пізнання істинних знань про об’єкт.

Далі слід перейти до розгляду другого питання теми – структури пізнання. Розкриваючи це питання, перш за все, необхідно підкреслити, що джерелом пізнання є існуюча незалежно від свідомості об’єктивна реальність. Відмітити, що результатом пізнання є пізнавальний образ, який представляє собою діалектичну єдність суб’єктивного і об’єктивного.

Далі слід перейти до характеристики відносно самостійних, але взаємопов’язаних рівнів пізнання: 1) чуттєвого (живе споглядання), 2) раціонального, що здійснюється за допомогою процесу мислення. Виділити основні форми чуттєвого пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення). Проаналізувати основні форми раціонального пізнання (поняття, судження, умовивід).

Приступаючи до вивчення третього питання необхідно звернути увагу на те, що метою процесу пізнання є досягнення істини. Охарактеризувати основні концепції істини (марксистська, прагматична, неопозитивіська та інші). Дати визначення поняттю «істина». Доцільно охарактеризувати основні властивості істини: об’єктивність, відносність, абсолютність, конкретність. Відмітити, що на всіх своїх етапах розвитку істина безпосередньо пов’язана із оманою або заблудженням. Охарактеризувати їх.

У четвертому питанні теми слід дати визначення практики як матеріально-перетворювальної діяльності людей, розкрити її значення в процесі пізнання.

Звернути увагу на суспільно-історичний характер практики. Надати характеристику основним формам практики: 1) зовнішній діяльності людини, що збігається із її соціальною поведінкою; 2) предметно-перетворюючий діяльності, що ґрунтується на емпірично-практичному досвіді; 3) поєднанню практики з науковим знанням. Відмітити гуманістичний характер практики. Охарактеризувати основні ознаки практики (предметність, всезагальність, безпосередність, революційність, універсальність, ціле покладання).

Відзначити, що в теорії пізнання практика розглядається як: 1) джерело пізнання; 2) критерій істини; 3) основа пізнання; 4) рушійна сила пізнання.

В п’ятому питанні теми слід зауважити, що специфіка наукового пізнання обумовлена функціонуванням особливого соціального інституту – науки. Дати визначення науки. Розкрити сутність «феномену науки»; відмітити, що наука може розумітись як: 1) форма духовної діяльності людей, направлена на виробництво нових знань; 2) результат цієї діяльності; 3) соціальний інститут із своєю інфраструктурою.

Доцільно розглянути особливості наукового пізнання, критерії науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання. Відмітити, що наука, як цілісна система, що постійно розвивається має достатньо складну систему. Розглянути структуру науки в різних зрізах. Дати визначення «суб’єкту» і «об’єкту» наукового пізнання. Розглянути ідеали і норми наукового пізнання. Охарактеризувати два рівня наукового пізнання: 1) теоретичний; 2) емпіричний.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте загальну структуру процесу пізнання.

2. Що представляє собою гносеологічний образ? Його основні характеристики.

3. У чому полягає проблема істини у філософії?

4. Розкрийте роль практики в процесі пізнання.

5. У чому полягає феномен науки?

Література: [1, 4, 6, 14, 15, 16, 22, 24, 28, 32, 37, 56, 58, 68]

Семінарське заняття № 7.

Тема. Суспільство: основи філософського аналізу. Філософське розуміння природи.

Мета: Вивчення цієї теми дасть можливість розібратись в процесах пізнання суспільства та природи, єдності і відмінностей «природного» і «соціального»; дослідити основні етапи розвитку взаємодії природи і суспільства; проаналізувати стан демографічної та екологічної ситуації в сучасному світі; а також ознайомитись із можливими підходами до розв’язання екологічних проблем.

План

1. Поняття «соціального» в філософії.

2. Суспільство як система, суспільні відносини.

3. Матеріальне виробництво і його структура.

4. Історичні типи суспільства: формаційна і цивілізаційна методологія.

5. Взаємодія природи і суспільства. Поняття біосфери.

6. Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.

Методичні поради до семінарського заняття

При підготовці до першого питання слід розібратись у змісті самого поняття «соціального», зауважити, що первинною якістю «соціального» вважається його відмінність від природного світу.

Охарактеризувати основні філософські концепції суспільного розвитку: епохи Античності; Середньовіччя; Відродження; німецької класичної філософії. Зауважити, що першою системною спробою філософського аналізу суспільства, виходячи не тільки із історичних чинників, а й з сфери діяльності і спілкування, вважається марксистська концепція суспільства, а саме вчення К. Маркса про суспільно-історичні формації.

Відмітити, що соціальне буття – це реальний життєвий процес, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення природного середовища на культурне (соціальне). Далі необхідно перейти до розгляду основних ознак соціального буття, якими є: 1) свідомість; 2) діяльність, 3) спілкування.

У другому питанні теми слід розглянути суспільство як систему, що здатна до об’єктивного розвитку і самоорганізації. Доцільно зауважити, що суспільство як система характеризується певною цілісністю, єдністю, поєднує індивідів різноманітними зв’язками і відносинами. Охарактеризувати основні сфери суспільних відносин: 1) матеріальну, 2) соціально-політичну, 3) духовну, 4) культурно-побутову. Розкрити зміст поняття «суспільні відносини». Зауважити, що суспільні відносини мають індивідуально-соціальну основу. Їх суб’єкт – індивід та соціальні спільноти. Розкрити значення і функції соціальних інститутів.

Розкрити зміст поняття «спосіб життя» і охарактеризувати його основні складові частини. Відмітити, що соціальна філософія наголошує на пріоритетності кожного способу життя. Звернути увагу на те, що центром кожної сфери соціального буття повинна бути людина.

Розгляд третього питання слід розпочати із визначення матеріального виробництва як основи існування і розвитку суспільства. Зауважити, що матеріальне виробництво завжди виступає у вигляді конкретного способу виробництва. Дати визначення «способу виробництва», охарактеризувати його структуру. Відмітити роль науки як основної продуктивної сили в умовах сьогодення.

При розгляді четвертого питання слід зауважити, що розвиток суспільства не може бути охарактеризованим однозначно. У ньому мають місце як загальне, типове, повторювальне, спадкове, так і неповторне і унікальне, одиничне.

Відмітити, що основними в розумінні історичного процесу є формаційний і цивілізаційний підходи. Розкрити сутність формаційного підходу; дати визначення поняттям «базис» та «надбудови»; надати загальну характеристику п’яти суспільно-економічним формаціям: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, комуністичної. Підкреслити, що формаційний підхід визнає в якості основного чинника суспільного розвитку – розвиток продуктивних сил.

Визначити особливості цивілізаційного підходу, в якому акцент зроблено на неповторності і унікальності історичних типів суспільств. Прикладами такого підходу являються: «індивідуалізований метод» Г. Рікерта, В. Віндельбанда; історія «окремих цивілізацій» і «локальних культур» О. Шпенглера, П. Сорокіна, А. Тойнбі. При всій різноманітності підходів, всі зазначені теорії орієнтуються на соціокультурні чинники розвитку суспільства (розвиток культури, техніки, технологій, наукових знань тощо). Необхідно відмітити, що формаційний і цивілізаційний підходи доповнюють один одного, хоча їх значення історично змінюється.

При підготовці п’ятого питання доцільно зауважити, що поняття природи охоплює всю сукупність умов існування людини і суспільства. Охарактеризувати багатоаспектний і суперечливий характер відносин між суспільством і природою. Розглянути основні складові компоненти такої взаємодії: атмосферу, літосферу, гідросферу, біосферу. Розкрити зміст понять «географічне середовище», «географічний детермінізм». Проаналізувати тенденції змін географічного середовища.

Слід охарактеризувати біосферу як цілісну систему. Відмітити, що із появою людини, розпочинається новий етап в історії біосфери; охарактеризувати основні сфери взаємодії: природи і людини (антропосферу), природи і суспільства (соціосферу), природи і техніки (біотехносферу).

Вивчення шостого питання теми бажано розпочати із виявлення сутності і причин виникнення екологічних проблем. Надати їх класифікацію.

Відмітити, що в останні часи стан екологічної ситуації позначається терміном «екологічна криза». Уточнити, що екологічна криза – це характеристика не самого оточуючого середовища як такого, а екосистеми – певної природної цілісності, що поєднує географічний ландшафт, клімат і всю сукупність рослинного, тваринного світів і мікроорганізмів конкретного регіону.

Проаналізувати можливі шляхи подолання екологічних проблем у сучасному світі, зауважити на необхідності формування екологічної свідомості. Відмітити, що одним із шляхів виходу із екологічної кризи є шлях послідовного самообмеження людини, перехід від ери homo faber (людини, що виробляє), до ери homo moderates (людини поміркованої).