Контрольні питання

1. У чому, на Вашу думку, полягає історична заслуга і обмеженість античної філософії?

2. Порівняйте гуманізм Відродження з гуманізмом античності і Просвітництва.

3. Які основні проблеми були пріоритетними для філософії Нового часу?

4. Як вирішується проблема пізнавальності світу в філософії І. Канта?

5. У чому полягає основне протиріччя між системою і методом Гегеля?

Література: [5, 11, 20, 23, 27, 28, 29, 40, 42, 59, 61].

Семінарське заняття № 3.

Панорама сучасної філософської думки

Мета: Усвідомити багатоманітний і плюральний характер сучасного філософського знання; виявити провідні тенденцій в сучасній філософській думці; зрозуміти сутність основних філософських концепцій сучасності.

План

1. Загальні риси сучасної світової філософії.

2. Еволюція ідей позитивізму (позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм, постпозитивізм).

3. Антропологічний напрямок в філософії ХХ століття (екзистенціалізм, психоаналітична школа З. Фрейда, неофрейдизм).

4. Релігійно-філософський напрямок в сучасній філософії (неотомізм, персоналізм, тейярдизм).

Методичні поради до підготовки семінарського заняття

При підготовці першого питання слід звернути увагу на те, що сучасна світова філософія пов’язана із кризою класичної (раціоналістичної) філософської традиції. Але водночас відмітити, що класична традиція філософствування не втрачається, а набуває новітніх форм.

Виділити основні періоди в розвитку сучасної філософії. Охарактеризувати основні риси філософії ХХ століття. Дати загальну характеристику основним напрямкам (сцієнтизму і антисцієнтизму). Відмітити, що протиріччя між сцієнтизмом і антисцієнтизмом складає головне протиріччя філософії ХХ століття. Дати характеристику антропоцентризму, як типу мислення, в центрі якого знаходиться людина.

Підготовку другого питання доцільно розпочати із характеристики основних підходів позитивізму до розгляду проблем науки, людини, суспільства. Рекомендується більш детально ознайомитись із філософськими ідеями відомого французького філософа О. Конта – засновника позитивізму.

Охарактеризувати основні етапи розвитку позитивізму: першого (О. Конт, Г. Спенсер); другого позитивізму або  емпіріокритицизму (Е. Мах, Р. Авенаріус); неопозитивізму (різновиди: логічний позитивізм, семантичний позитивізм); постпозитивізму (К. Поппер, «історична школа»). Відмітити особливості проблематики зазначених шкіл. Визначити сутність принципів «верифікації» та «фальсифікації».

В третьому питанні теми слід зупинитись на основних ідеях шкіл антропологічного напрямку: 1) екзистенціалізма; 2) класичного психоаналіза З. Фрейда; 3) неофрейдизма.

Необхідно визначити час виникнення екзистенціалізму і особливості історичної ситуації; назвати ідейних попередників екзистенціальної філософії (С. Кіркегор, Ф. Ніцше, Е. Гусерль); охарактеризувати ідеї представників екзистенціалізму: М. Хайдеггера, Г. Марселя, Ж.- П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса. Звернути увагу на те, що філософською моделлю людини в екзистенціалізмі є людина у стані «граничної ситуації», людина відчаю і страждання.

Необхідно з’ясувати значення теорії класичного психоаналізу З. Фрейда для подальшого розвитку філософських уявлень про біологічне і соціальне в людині, а саме - відкриття сфери «несвідомого». Охарактеризувати основні ідеї неофрейдистів - К. Хорні, Г. Маркузе, Е. Фромма.

В останньому питанні теми слід надати характеристику основним школам релігійно-філософського напрямку: 1) неотомізму (представники Е. Жільсон, М. Марітен, І. Лотц та інші), ідеї якого є логічним, сучасним продовженням поглядів відомого схоласта епохи середньовіччя Х. Аквинського; 2) персоналізму (Е. Брейтмен, Е. Мунье, Ж. Лакруа, М. Бердяев, Л. Шестов та інші), цільовою установкою якого є примирення релігії, головним чином християнського теїзму, з основними гуманістичними цінностями; 3) тейярдизму (засновник П. Т. де Шарден). Розкрити сутність концепції «космічної еволюції» П. де Шардена.

Контрольні питання

1. Що складає головне протиріччя філософії ХХ століття?

2. Назвіть основні напрямки і школи сучасної світової філософії.

3. У чому полягає значення класичного психоаналізу для формування нових поглядів на проблему людини?

4. Розкрийте сутність концепції «космічної еволюції» П. Т. де Шардена.

Література: [5, 11, 13, 14, 15, 19, 20, 23, 28, 35, 37, 45, 53, 59, 62, 63, 73].

Семінарське заняття № 4.

Історія філософської думки в Україні

Мета: Виявити і обґрунтувати своєрідний характер вітчизняної філософії; дослідити основні етапи її розвитку; ознайомитись із змістом філософських теорій і ідей; допомогти студентам в усвідомленні своїх культурних традицій.

План

1. Особливості української філософської парадигми мислення.

2. Філософія в Києво- Могилянській академії (XVII – XVIII ст.).

3. Філософські погляди Г. С. Сковороди.

4. Філософія в Україні ХІХ ст.

5. Новітня українська філософія (ХХ ст.).

Методичні поради до підготовки семінарських занять

При підготовці до першого питання слід відмітити, що філософія як наука в українській культурі виділяється пізно, лише у ХVІІ столітті, з появою перших навчальних закладів, перш за все Києво-Могилянської академії. Необхідно звернути увагу, що важливими рисами української філософії є: 1) «філософія серця», яку розвивали Г. Сковорода, М. Гоголь, П. Куліш та інші; 2) індивідуалізм; 3) визнання великої етичної цінності за кожною людиною; 4) значне прагнення до миру, гармонії існування. Відмітити, що джерела української філософської традиції пов’язані із українською ментальністю. Доцільно звернутись до філософських ідей українського історика філософії Дм. Чижевського; охарактеризувати основні ідеї його концепції дослідження національної філософії.

Охарактеризувати основні етапи української філософії: 1) докласичний (філософська думка періоду Київської Русі, філософські ідеї на етапі становлення української народності, формування реформаційно-гуманістичних ідей); 2) класичний (філософія Києво-Могилянській академії, філософія українського Просвітництва, університетська філософія ХІХ ст.); 3) некласичний (філософські ідеї українського романтизму першої половини ХІХ століття, натуралістично-позитивіські ідеї другої половини ХІХ століття, новітня українська філософія).

При розгляді другого питання доцільно зауважити, що діяльність Києво-Могилянської Академії розпочинає класичний етап в розвитку української філософії. Відмітити загальні риси філософських ідей Києво-Могилянської Академії. Більш детально зупинитись на вивченні філософських ідей професорів Києво-Могилянської академії – І. Кононовича-Горбацького, І. Гізеля, С. Яворського, Г. Бужинського, Ф. Прокоповича, Л. Барановича та інших.

В третьому питанні теми бажано підкреслити, що Г. Сковорода був найбільш яскравим представником етико-гуманістичної течії українського Просвітництва. Проаналізувати зміст філософсько-етичної концепції Г. Сковороди. Розглянути його вчення про «три світи» і «дві натури», та «теорії спорідненої праці».

При вивченні четвертого питання слід підкреслити появу нових тенденцій і явищ в українській філософії на початку ХІХ. Відмітити, що при розгляді української філософії ХІХ століття, виокремлюють першу і другу його половини Охарактеризувати основні ідеї першої половини ХІХ століття: 1) доби університетської філософії, для якої характерне поєднання ідей релігійної філософії (Й. Шад, О. Новицький, С. Гогоцький, П. Юркевич), та ідей природничо-наукового матеріалізму (М. П. Любовський, П. Д. Лодій, Д. Кавунник, М. О. Максимович); 2) ідеї революційних демократів (Ю. К. Люблінський, П. Х. Вигодовський, Я. М. Андрієвич та інш.). Розібрати основні положення філософії української «національної ідеї» (Кирило-Мефодіївське товариство).

Відмітити значне розширення спектру філософської проблематики у другій половині ХІХ століття: 1) ідеї нового покоління українських соціал-демократів (І. Франко, Л. Українка); 2) натуралістично-позитивіські мотиви (О. О. Козлов, В. Лесевич, О. Потебня та інш.). Охарактеризувати ідеї школи «київських гуманістів» (М. О. Бердяєв, С. М. Булгаков, Л. Шестов). Підкреслити, що представники цієї (російськомовної) школи започаткували екзистенційно-романтичну течію в українській філософії. Розкрити зміст «вчення про ноосферу» В. Вернадського.

В п’ятому питанні доцільно охарактеризувати процес формування ідей української державності, національної свідомості (М. Грушевський, В. Винниченко, М. Хвильовий) в українській філософії на початку ХХ століття. Приділити увагу розгляду української філософії в діаспорі (В. Липинський, Д. Донцов), відмітити дослідження з історії філософії Д. І. Чижевського.

Охарактеризувати ідеї представників «київської школи» філософії: П. Копніна, В. Шинкарука, І. Бичко, М. Поповича, С. Кримського та інших.

Серед сучасних українських філософів, які поєднують наукову і педагогічну діяльність, створюють новітні курси української філософії, доцільно відмітити акад. В. Шинкарука – фундатора київської школи філософії (стан андрогінної цілісності, екзістенціал «любові», феномени «віри» і «надії»); член-кор. В. Табачковського (проблема протистояння техногенної та природної стратегій людського буття ); проф. І. В. Бичко (історія філософії); проф. Г. І. Горак (філософія українського космізму, філософії як способу духовного осягнення світу); проф. І. З. Цехмістро (холістична філософія науки); проф. Н. Хамітова (філософія статі); член – кор. Т. Гундарову (філософія української культури, філософія українського постмодернізму) та інші.