10 Філософія економічної сфери життя суспільства: основні поняття

Економічна сфера є визначальною у структурі суспільства. Серцевиною цієї сфери є матеріальне виробництво, без чого людське суспільство не могло б існувати взагалі, тим більше — розвиватися. В процесі матеріального виробництва люди відтворюють умови свого буття, виробляють засоби, необхідні для задоволення своїх потреб. Потреби завжди лежать в основі діяльності й поведінки людей, є рушійною силою і джерелом реальних суспільних відносин. Вони спонукають людину до практичних дій, до певних вчинків, кінцевою метою яких є задоволення цих потреб.

12 Поняття техніки, її основні складові та зв’язок із пізнанням

У науці існує три підходи до розгляду цього питання, які умовно можна позначити як вузький, загальноприйнятий і широкий:

- за вузького підходу до  техніки  відносять будь-які допоміжні засоби діяльності, тобто знаряддя  та  засоби праці.,

загальноприйнятого підходу  техніку  розглядають як сукупність технічних пристроїв і засобів, які матеріалізують знання і сприяють збільшенню ефективності людської діяльності

-за широкого підходу   поняття  " техніка " вживають у різних значеннях: ми кажемо про  техніку швидкого читання,  техніку  акторської гри,  техніку  гри на музичних інструментах і навіть про  техніку  інтелектуальної медитації. При такому вживанні  поняття  " техніки " виходить за межі позначення технічних пристроїв і може бути застосоване майже до всіх сфер  та  напрямів людської діяльності. А це свідчить про  те , що технічна сторона є важливою і необхідною стороною людського буття, людського способу самоутвердження у світі.

• вкорінена в самий фундамент людського існування і с проявом особливостей людської взаємодії з світом;

•  техніка  далі пов 'язана із суттєвими особливостями людського  пізнання   та  інтелекту;

• нарешті,  техніка  незаперечно пов 'язана з намаганням людини з допомогою скінченного оволодіти нескінченним, за допомогою раціонального — позараціоиальним, функціонального  та  цілеспрямованого — самодостатнім, за допомогою ефективно нарощуваного — спонтанно-самопродукуючим.

Через  техніку  людське буття посітає як певний полюс буття взагалі, як полюс, па якому панує виділене, кінцеве, раціоналізоване, регламентоване, ідеалізоване, визначене, складне, перервне. Водночас саме завдяки  тому  в бутті окреслюються протилежні перерахованому властивості: цілісне, нескінченне, самобутнє, спонтанне, безмежне, невизначене, самоут-ворювальне, безперервне. Технічна ж творчість постає як намагання через перше досягнути другого.

16) Типологія політичних систем: тоталітаризм, авторитаризм

Тоталітаризм. Поняття тоталітаризму походить від лат. "TOTALIS" - весь, повний, цілий. Звичайно під тоталітаризмом розуміють політичний режим, заснований на прагненні керівництва країни встановити повний контроль над особистістю і підпорядкувати устрій життя однієї, неподільно пануючій ідеї. Тоталітарними є режими, при яких: - є однопартійність (1 масова партія з жорсткою, напіввійськової структурою, часто зрощена з державою і концентрує в собі реальну владу в суспільстві; вона будується навколо лідера (вождя) Влада йде вниз - від лідера, за пірамідальною схемою). домінує роль ідеології. Тоталітарний режим - це ідеологічний режим, де завжди є своя " Біблія". - тоталітаризм будується на монопольному контролі виробництва і економіки, а також на подібному контролі всіх інших сфер життя, включаючи освіту, засоби масової інформації і т.д. - при тоталітаризмі існує терористичний поліцейський контроль. Поліція існує при різних режимах, проте, при тоталітаризмі поліцейський контроль террористичен в тому сенсі, що ніхто не стане доводити вину, щоб убити людину. 2)Авторитаризм. По своїх характерних рисах він займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. З тоталітаризмом його ріднить звичайно автократичний, не обмежений законами характер влади, з демократією - наявність автономних, не регульованих державою суспільних сфер, особливо економіки і приватного життя, збереження елементів громадянського суспільства. Авторитарній політичній системі властиві наступні риси: - Автократизм (самовладдя) або невелике число носіїв влади. - Необмеженість влади, її не підконтрольність громадянам, при цьому влада може правити за допомогою законів, але їх вона приймає на свій розсуд. - Опора (реальна або потенційна) на силу. - Монополізація влади і політики, недопущення політичної опозиції і конкуренції. При авторитаризмі можливе існування обмеженого числа партій, профспілок і інших організацій, але лише за умови їх підконтрольності властям. - Відмова від тотального контролю над суспільством, невтручання у поза політичні сфери і насамперед у економіку. Влада займається головним чином питаннями забезпечення власної безпеки, громадського порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати ні на стратегію економічного розвитку, проводити досить активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому механізми ринкового самоврядування. - Рекрутування політичної еліти шляхом введення до складу виборного органу нових членів без проведення додаткових виборів, шляхом призначення зверху, а не конкурентної електоральної боротьби .