3. Визначення ролі іноземного інвестування в економіку України, основні реалії та тенденції

Інвестиції в ринкових умовах є вирішальною умовою і важливим чинником планування розвит­ку виробничої, комерційної та інноваційної діяль­ності. На сучасному етапі становлення вітчизня­ної економіки від ефективності і мас­штабів залучення іноземних інвестицій залежать стан національного виробниц­тва, рівень технологічного розвитку, структурна перебудова народного господарства.

Величезна кількість регуляторних процедур з боку державних органів по відношенню до бізне­су, високий ступінь корупції, непрозорість, склад­ність і непередбачуваність оподаткування, не­дружній діловий та інвестиційний клімат, періо­дична реприватизаційна політика з боку українсь­кої влади призвели до того, що серйозні іноземні інвестори, як і раніше ігнорують Україну як об’єкт вкладання інвестицій. Сформована в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність: потріб­но розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, що органічно поєднує форми приватного і державного інвестування, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвес­тиційної діяльності, розробки відповідної законо­давчо-нормативної бази та інші заходи, що регламентують інвестиційний процес, як на рівні окремої фірми, компанії або галузі, так і на рівні національної економіки в цілому.

Для визначення ролі іноземного капіталу в економіку України, аналізу надходжень іноземних інвестицій в національну економіку, виявлення тенденцій їх зміни, а також систематизації основних напрямків впливу іноземних інвестицій на економіку України, як держави з трансформаційною економікою, необхідно розглядати залучення іно­земних інвестицій у контексті структурних та еко­номічного змін.

Зростання обсягів залучення іноземних інвестицій впродовж багатьох років є пріоритетним напрямом розвитку економіки України. Однак за останні роки економіка нашої держави так і не позбавилася глибоких структурних деформацій і значно відстає від розвинених країн світу за сукупною продуктивністю всіх факторів виробництва та відповідно – рівнем добробуту населення. Більшість українських підприємств залишилися технологічно відсталими, енергоємними, зі слабкою диверсифікацією продуктів і ринків. Це пов’язано з нестабільністю інвестиційної політики, прогалинами в інвестиційному законодавстві, відсутністю належного інституційного забезпечення розвитку інвестиційного ринку та його інструментів, і як наслідок – недостатнім рівнем зовнішніх інвестицій. Для України необхідність залучення іноземних інвестицій в умовах формування глобального економічного простору зумовлена такими причинами: недостатністю внутрішніх ресурсів і заощаджень, незначним обміном управлінським досвідом, сучасними технологіями, патентами, ноу-хау, ліцензіями, а також прагненням доступу до зовнішніх ринків.

Досліджуючи тенденції останніх років, можна стверджувати, що обсяг залучених іноземних інвестицій в Україну залишається незначним (рис.3.1). Так, у 2012 році іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн. дол. США прямих інвестицій, а їх загальний обсяг на кінець грудня 2012 року становив 54462,4 млн. дол. США, що на 8,2 відсотків більше обсягів інвестицій на початок року.

Рис.3.1.  Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну наростаючим підсумком, млн. дол. США [25]

За даними Державної служби статистики України [25], у І півріччі 2013 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2,6 млрд. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 липня 2013 року становив 55,32 млрд. дол. США, що на 0,4% більше обсягів інвестицій на початок 2013 року.

Протягом останніх років обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у розрахунку на душу населення залишається на досить низькому рівні – близько 1000 дол. США, в першому півріччі 2013 року – 1218,1 дол. США (рис. 3.2), тоді як у Чехії – 7418 дол. США, Болгарії – 6226 дол. США, Казахстані – 3706 дол. США, Польщі – 3155 дол. США, Румунії – 2350 дол. США [Концепция].

Рис.3.2. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні, у розрахунку на одну особу населення, дол. США [25]

Необхідно зазначити, що структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2003-2012 рр. значно змінилася. Так, якщо у 2003-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали 28-36 відсотків, то на сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів домінують вкладення в грошових внесках.

У структурі іноземних капіталовкладень головним інвестором в економіку України в 2010-2011 рр. були країни Європейського Союзу (табл.3.1). В 2012-2013 році така ж тенденція й залишилася. Так, у 2012 році з країн ЄС унесено 42979,3 млн. дол. США інвестицій, що становить 78,9 відсотків загального обсягу акціонерного капіталу; із країн СНД – 4269,0 млн. дол. США (7,8%), з інших країн світу – 7214,1 млн. дол. США (13,3%).

Станом на 1 липня 2013 року з країн ЄС унесено 42,82 млрд. дол. інвестицій (77,4% загального обсягу акціонерного капіталу), із країн СНД – 4,37 млрд. дол. (7,9%), з інших країн світу – 8,13 млрд. дол. (14,7%). Інвестиції надійшли зі 138 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 17,93 млрд. дол., Німеччина – 6,17 млрд. дол., Нідерланди – 5,38 млрд. дол., Російська Федерація – 3,82 млрд. дол., Австрія – 3,2 млрд. дол. [25]

Таблиця 3.1

Аналіз прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) в Україну [25]

Країна	Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2010 (млн. дол. США)	У % до підсумку	Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2011 (млн. дол. США)	У % до підсумку	Темп росту (%)
Кіпр	9005,3	22,5	12645,5	25,6	140,4
Німеччина	6601,9	16,5	7386,4	15,0	111,9
Нідерланди	3954,5	9,9	4822,8	9,8	122,0
Російська Федерація	2566,4	6,4	3594,5	7,3	140,1
Австрія	2605,2	6,5	3423,1	6,9	131,4
Велика Британія	2307,5	3,4	2508,2	5,1	108,7
Франція	1630,8	4,1	2230,7	4,5	136,8
Швеція	1275,8	3,2	1744,0	3,5	136,7
Віргінські Острови (Брит.)	1342,7	3,4	1607,0	3,3	119,7
США	1309,1	3,3	1043,1	2,1	79,7
Італія	982,0	2,5	965,9	2,0	98,4
Швейцарія	796,4	2,0	960,3	1,9	120,6
Польща	866,7	2,2	875,5	1,8	101,0
Інші країни	4808,7	12,0	5555,3	11,2	115,5
Усього	40053	100	49362,3	100	-

Основні потоки іноземних інвестицій у 2012 році були направлені із таких країн: Кіпр – 17275,1 млн. дол. США, Німеччина – 6317,0 млн. дол. США, Нідерланди – 5168,6 млн. дол. США, Російська Федерація – 3785,8 млн. дол. США, Австрія – 3401,4 млн. дол. США, Велика Британія – 2556,5 млн. дол. США, Віргінські Острови – 1884,9 млн. дол. США, Франція – 1765,3 млн. дол. США, Швеція – 1600,1 млн. дол. США та Швейцарія – 1106,2 млн. дол. США (рис.3.3) [25].

Як свідчать наведені дані, значна частка іноземних інвестицій надходить з Кіпру та Віргінських островів, котрі фактично є українськими офшорними інвестиціями, які працюють більше на своїх власників-українців, ніж на інтереси економіки та бюджету України у цілому. Так, з 2010 р. по 2011 р. тільки ці дві країни збільшили свій капітал в Україні майже на 3904,5 млн. дол. США (табл.3.1), в 2012 році – 10348 млн. дол. США або 35 відсотків від загальної суми іноземних інвестицій складали саме інвестиції з Кіпру та Віргінських островів (рис.3.3).

Рис.3.3. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за країнами-інвесторами в 2012 році, % [25]

Варто відмітити, що проаналізована диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики декількох країн – основних інвесторів [24].

Аналізуючи іноземні інвестиції за видами діяльності в 2009-2011 рр., слід зазначити, що інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Обсяги прямих іноземних інвестицій в залежності від секторів економіки в 2009-2011 рр., млн. дол. США [25]

Сектор економіки	2009	Питома вага (%)	2010	Питома вага (%)	2011	Питома вага (%)	Темп росту (%) 2010	Темп росту (%) 2011
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	813,3	2,28	793	1,98	813,4	1,65	97,50	100,01
Рибальство, рибництво	5,6	0,02	5,6	0,01	14,1	0,03	100,00	251,79
Промисловість, у т.ч.	12469,7	35,01	13276,4	33,15	15238,6	30,87	106,47	122,21
добувна промисловість	1071,2	3,01	1050,1	2,62	1492,4	3,02	98,03	139,32
переробна промисловість	11916,5	33,46	11128,1	27,78	13056,8	26,45	93,38	109,57
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	270,4	0,76	309,8	0,77	689,5	1,40	114,57	254,99
Продовження табл.3.2
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Будівництво	1936,6	5,44	2206	5,51	2992,7	6,06	113,91	154,53
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	3708,5	10,41	4316,6	10,78	5193,5	10,52	116,40	140,04
Діяльність готелів та ресторанів	413,5	1,16	444,8	1,11	463,7	0,94	107,57	112,14
Діяльність транспорту та зв'язку	1567,6	4,40	1626,5	4,06	1855	3,76	103,76	118,33
Фінансова діяльність	10496,1	29,47	12431	31,04	16318,5	33,06	118,43	155,47
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	3613,8	10,15	4268,5	10,66	5721,5	11,59	118,12	158,32
Державне управління	0,5	0,01	0,5	0,001	0	0	100,00	0
Освіта	13,4	0,04%	14,1	0,04	9,1	0,02	105,22	67,91
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги		0,35	121	0,30	134,4	0,27	97,98	108,83
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	454,3	1,28	549	1,37	607,8	1,23	120,85	133,79
Усього	35616,4	100	40053	100	49362,3	100	112,46	138,59

Така ж тенденція збереглася й в 2012 році (рис.3.4). Так, на підприємствах промисловості в 2012 році було зосереджено 17166,7 млн. дол.. США прямих іноземних інвестицій, що становило 31,5% їх загального обсягу, у т.ч. переробної – 14078,7 млн. дол. США (82% іноземних інвестицій, вкладених у промисловість), добувної – 1548,4 млн. дол. США (9%), у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 1539,7 млн. дол. США (9%).

Рис.3.4. Розподіл іноземних інвестицій за видами діяльності в 2012 році [25]

У підприємства металургійного виробництва унесено 6157,0 млн. дол. США прямих інвестицій, у підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 3039,9 млн. дол. США, у підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості – 1325,8 млн. дол. США, у підприємства машинобудування – 1154,7 млн. дол. США, у підприємства з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 1053,9 млн. дол. США.

Однак, необхідно зазначити, що частка іноземних інвестицій у промисловість у загальній структурі останніми роками має тенденцію до зниження. Водночас, для іноземних інвесторів привабливішими є види діяльності з більш високим рівнем рентабельності. Так за 2012 рік у фінансових установах акумульовано 16105,6 млн. дол. США (29,6% загального обсягу) прямих інвестицій, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 9058,5 млн. дол. США (16,6%), у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 6003,0 млн. дол. США (11,0%) [25]

За показником чистого притоку прямих інозем­них інвестицій за останнє десятиліття, Україна є далеко не самою успішною країною, і значно про­грає своїм прямим конкурентам, зокрема країнам Центральної та Східної Європи, РФ і Туреччини.

Дуже незначна в порівнянні з іншими країнами роль бюджету в капітальному інвестуванні. Це визначається безперервною низкою виборів в Україні, яка призводить до прийняття «бюджетів проїдання» для вирішення суто популістських передвиборчих завдань.

Негативним моментом є те, що основна част­ка іноземних капітальних інвестицій припадає лише на кілька областей країни, що свідчить про нерівно­мірність економічного розвитку регіонів.

Так, в 2012 році найбільший обсяг капітальних інвестицій було освоєно в Києві (13611,5 млн. грн.), у Донецькій (4650,6 млн. грн.) та Дніпропет­ровській (4352,2 млн. грн.) областях. У той же час у дванадцяти регіонах України питома вага прямих іноземних інвестицій не перевищувала одного відсотка від загальноукраїнсь­кого показника. Це переважно регіони з потенцій­ними (але не використовуваними) можливостями розвитку сільського господарства і занепадом промисловості, низьким рівнем розвитку сектора послуг [25].

За оцінками вітчизняних та іноземних експертів, інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим, водночас активність суб’єктів інвестиційної діяльності є досить низькою, що обумовлено такими причинами:

• несприятливі умови інвестування, зокрема недосконале законодавство щодо захисту прав власності, адміністрування податків, отримання у власність земельних ділянок, вимог до здійснення та контролю підприємницької діяльності;

• нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

• відсутність правових засад та дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інвестуванні [19, с.19-20].

Поряд з цим, інвестиційні процеси характеризуються суперечливими тенденціями і проблемами, серед яких можна виділити:

• диспропорційність розподілу інвестиційних ресурсів,

• низька ефективність використання залучених інвестицій,

• неефективна реалізація цільових програм,

• незначний економічний та соціальний (незабезпечення ефективної зайнятості населення країни) результат від капіталовкладень для економіки – в першу чергу через те, що інвестиції вкладаються до сфер зі швидким оборотом капіталу, а також незалученість значного обсягу потенційних інвестиційних ресурсів до виробничого процесу,

• нерозвиненість фондового ринку,

• незначна чисельність кредитних установ, непрозорість та ризикованість їх діяльності,

• обмежені можливості іпотечного кредитування, що позбавляє економіку можливостей акумуляції суттєвої частини потенційних інвестиційних ресурсів.

Основними перешкодами на шляху поліпшен­ня інвестиційного клімату в Україні, на думку керівників провідних компаній, являються коруп­ція, судова система, адміністративні бар'єри і податкова система (навіть після введення основних положень нового Податкового кодексу України). Українська податкова система була і є на сьогодення однією з найгірших в світі (181 місце з 183 розгля­нутих держав) [24]. Так, за результатами щорічного рейтин­гового дослідження Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку «Ведення бізне­су - 2012» Україна погіршила свої позиції з 149 на 152 місце, за рахунок зменшення рейтингів у категоріях: «реєстрація власності», «отримання дозволів на будівництво», «доступ до кредитів», «міжнародна торгівля», «захист прав інвесторів». Водночас відбулося збільшення рейтингу за таки­ми категоріями: «реєстрація підприємств», «отри­мання дозволів на будівництво» [26].

Рис.3.5. Індекс інвестиційної привабливості України [ЕБА]

Індекс інвестиційної привабливості, що розраховується Європейською бізнес асоціацією (рис.3.5), в 2013 році зростав на протязі трьох кварталів. Але якщо дані II кварталу сигналізували про невелике поліпшення - з 2,12 до 2,17 бала (за п'ятибальною шкалою), то в III кварталі показало більш вагомий підйом - до 2,37 бала. Вищу оцінку інвестиційному клімату України підприємці востаннє давали ще два роки тому, в III кварталі 2011 року - 2,56 бала. Поліпшення показника інвестиційного клімату до 2,37 бала викликано надіями бізнесу на підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Однак зрив підписання угоди, за оцінками експертів, погіршить бізнес-клімат. Позитивна динаміка може продовжитися в кінці року, якщо 28-29 листопада у Вільнюсі буде підписано угоду про асоціацію [23, 26].

Але, як кажуть експерти, поліпшення на кілька десятих процентного пункту в цьому індикаторі не є настільки показовим., бо кардинально це на ситуацію в економіці не вплине. Навіть сам факт підписання так званої Угоди про асоціацію з ЄС також не означає припливу інвестицій. Це буде лише позитивним сигналом зарубіжним інвесторам, що Україна готова до змін у цьому напрямку.

Але не дивлячись на такі прогнози, на сьогодення Україна ще й досі привертає до себе іноземних інвесторів, хоча й не за тими обсягами інвестицій, які б бажалося. Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні вироб­ництва, володіє необхідним ресурсним потенціа­лом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантаж­них автомобілів; тракторо- і комбайнобудуванні; авіа- і ракетобудуванні , суднобудуванні; замкну­тий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазовидо-бутоку, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- та енергозберігаючих тех­нологій; переробки сільгосппродукції; транспорт­ної інфраструктури.

Без високотехнологічного укладу в України не буде гідного майбутнього, оскільки сучасна істо­рія розвитку цивілізацій наочно показала, що за останні кілька десятків років видатного прогресу досягли країни орієнтовані не на сировинні ресур­си і низьку переробку, а розвинені в технологіч­ному відношенні держави.

Саме орієнтація на науково-технічний прогрес, технологічний розвиток, поряд з цілеспрямованою і послідовною діяльністю урядів, працьовитим і освіченим населенням, дозволило таким країнам як Японія, Південна Корея, а в останні роки Китаю вийти у вищу інвестиційну лігу і активно розвивати галузь нанотехнологій, про яких в Україні більшою мірою тільки говорять. Разом з тим Україна ще має шанс залишитися конкурентною в авіаційній промисловості, брати участь у космічних розробках, окремих сегментах машинобудування і ВПК, фармацевтиці та біотех-нологіях, але для цього необхідні або дуже серйозні державні інвестиції, або ресурси від між­народних фінансових організацій і держав-донорів на рівні довгострокових міжурядових угод.

За оціночним прогнозом МВФ українська еко­номіка зможе вийти на свій докризовий рівень не раніше 2015 року. І це тільки завдяки позитивним змінам, які можуть відбутися в інвестиційній діяльності країни. Саме визначенню шляхів пожвавлення цієї діяльності в Україні буде присвячено наступний розділ роботи.