Класифікація прямих іноземних інвестицій

Міждержавних організацій

За джерелами інвестування

Приватні

Недержавних організацій

Державні

Змішані

За метою інвестування

Досягнення фінансової мети

Досягнення соціального ефекту

Досягнення підприємницької мети

Досягнення екологічного ефекту

Досягнення іншої мети

Явні інвестиції

За формою оформлення

Приховані інвестиції

«Чорні» інвестиції

За характеристиками потоків капіталу

Країни, що розвиваються > Країни, що розвиваються

Геополітична спрямованість

Розвинені країни > Країни, що розвиваються

Розвинені країни > Розвинені країни

Інтернаціональні

Ступінь повернення

Інвестиції, що повертаються

Ризиковані інвестиції

За ступенем первинності

Первинні

Інвестиції, що не повертаються

Реінвестиції

За величиною

Дрібні

Середні

Великі

Дуже великі

За характеристиками приймаючої сторони

За режимами приймаючої сторони

За характером використання інвестиційних капіталів

За характером використання інвестиційних капіталів

Обмежений режим

Національний режим

Інвестиції, що продаються

Амортизація та сировинні ресурси

Адресна технічна допомога

Кредити та позики

Пільговий режим

Екстенсивні інвестиції

Концесії

Режим примусу

Інноваційні інвестиції

Іноземні підприємства (філії)

Інтелектуальні інвестиції

Спільні підприємства

Вільні економічні зони

Програма підтримки бізнесу

Рис.1.1. Класифікація прямих іноземних інвестицій

Відповідно до наведеної на рис.1.1 класифікації прямих іноземних інвестицій за метою інвестування вони поділяються на інвестиції для досягнення фінансо­вої, підприємницької або іншої мети.

Інвестиції, які вкладаються для досягнення фінансової мети - вкла­дення капіталу з метою отримання процентів за користування кредитом, позикою та іншими формами позикового капіталу.

Інвестиції, які вкладаються для досягнення підприємницької мети - вкладення ка­піталу з метою встановлення контролю над підприємством, отримання інформації про діяльність підприє­мства, недопущення конкурентів на ринок.

Інвестиції, які вкладають для реалізації іншої мети - вкладен­ня капіталу для встановлення впливу на суверенний суб'єкт, санація міждержавних економічних зв'язків.

За формою оформлення розрізнюють: явні інвестиції, які юридично правильно оформлені; прихо­вані інвестиції, які оформлені у вигляді інвестицій перетоку капіталу, наприклад, потоки капіталу між філіалами транснаціональних корпорацій, наявний вивіз капіталу через цінні папери, та «чорні інвес­тиції», кошти яких отримані незаконним шляхом, походження яких не прослідковується.

Що стосується портфельних іноземних інвестицій, то за результатами огляду літературних джерел встановлено, у них теж існують різні тлумачення цієї категорії іноземних інвестицій

Так, на думку А. А. Пересади [15, с.58], портфельні іноземні інвестиції являють собою вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу тощо. Такі інвестиції не зумовлюють реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.

У «Фінансовому словнику» [12, с.454] портфельні іноземні інвестиції розглядаються як вкладення капіталу в акції закордонних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій.

У той же час В.М. Гриньова [11, с.244] портфельні інвестиції трактує, як капітальні інвестиції, які обмежують права інвестора щодо отримання прибутку (дивідендів) і не забезпечують контролю за закордонними компаніями.

За результатами проведених досліджень складена табл..1.1, де наведені відмінності між прямими та портфельними інвестиціями.

Таблиця 1.1