42

Зміст

Вступ		3
1.	Економічна сутність та класифікація іноземного інвестування, його роль в сучасні економіці	5
2.	Вплив іноземного капіталу на розвиток економіки країни-репіцієнта	15
3.	Визначення ролі іноземного інвестування в економіку України, основні реалії та тенденції	22
4.	Шляхи зростання інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів	32
Висновки		37
Список використаної літератури		39

Вступ

На сучасному етапі розвитку Україна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та становлення економічної, правової та соціальної структур. Будь-які зміни подібного характеру не проходять без значних витрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни мають потребу в залученні капіталів колосального масштабу. На жаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. У результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів із-за кордону є досить актуальними вже протягом тривалого періоду часу. Не зважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином і є наслідком несприятливого інвестиційного клімату та нестабільного законодавства. Хоча спостерігається тенденція до збільшення обсягів зовнішніх інвестиційних потоків, усе одно країна відчуває їх нестачу.

У сучасних умовах господарювання в Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Міжнародний досвід країн, які реформують економіки постсоціалістичного типу, свідчить про те, що саме ті з них, які спромоглися залучити значні обсяги інвестиційних надходжень від інших країн, досягли найвищих темпів соціально-економічного розвитку, найбільш успішно розв'язують завдання геоекономічного порядку. Теоретичне обґрунтування критеріїв оптимізації механізмів іноземного інвестування до української економіки є важливим задля покращення результативності означеного процесу, а самі капітали закордонного походження можуть та повинні відіграти важливу стабілізаційну роль, постати прискорювачем росту. Тому вивчення ефективності використання іноземних інвестицій в Україні є на сьогодення одним із найактуальніших завдань економічної науки.

Фундаментальні питання, пов'язані з даною проблематикою, розглядалися в працях Дж. Стіглиця, Д. Кауфмана, Ф. Моділь`яні, Ч. Паттена, Дж. Розенберга, Д. Сакса, У. Тіссена, П. Фішера, Д. Шапіро. Дослідженням іноземних інвестицій займались такі сучасні провідні вчені-економісти, як: Г.Л. Вербицька, С.П. Чапран, С.Т. Дуда, Ю.Б. Клепцова, Т.Т. Гринів С. М. Тесля, В.А. Худавердієва, Л.М. Шик О.В. Гаврилюк, В.В. Стадник, Н.І Непогодіна, В.В Борщевський, А.С Міхайловська, А.П. Дука та інші.

Мета даної курсової роботи полягає у визначенні ролі іноземного інвестування в економіці України на сучасному етапі та перспектив його розвитку в майбутньому. Виходячи з мети курсового дослідження завданнями роботи можна рахувати:

• визначення економічної сутності та структури іноземного інвестування в системі відкритої економіки;

• дослідження ролі та значення іноземних інвестицій в економіку України, визначення природи та особливостей іноземного інвестування в економіку країни на сучасному етапі її розвитку;

• оцінка інвестиційних проблем розвитку України в умовах ринкової трансформації;

• визначення пріоритетних практичних цілей та шляхів збільшення іноземного інвестування в економіку України.

Об'єктом дослідження є інвестиційна сфера національної економіки України.

Предметом дослідження виступають механізми регулювання процесів іноземного інвестування, їх характеристики та особливості, виходячи з досвіду, що накопичений в світовій практиці.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплексний і системний аналіз досліджуваних явищ, діалектичний та історичний методи пізнання, критичне використання економічних теорій, що лежать в основі регулювання інвестиційного процесу.

Структурно курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, в яких знайшли відображення практичне рішення намічених автором завдань роботи, висновків та списку використаної в процесі дослідження літератури.

1. Економічна сутність та класифікація іноземного інвестування, його роль в сучасні економіці

Виходячи з того, що поняття іноземного капіталу в економіці іншої країни та іноземних інвестицій в економіці є тотожними, у подальшому дослідженні ми будемо розглядати саме сутність терміну «іноземні інвестиції». Цей термін як економічне явище, неоднозначно та різнобічно тлумачиться у літературних джерелах.

Так, за визначенням М.В. Грідчіної та В.Б. Захожай [10, с.282] іноземні інвестиції являють собою всі види цінностей, які вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності на території тієї чи іншої країни, але при цьому автори не вказують мету, заради якої здійснюється інвестування.

На думку Л. Н. Павлової, іноземні інвестиції являють собою всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку [13, с.439], що є не зовсім правильним, оскільки вкладення коштів у об'єкти невиробничої сфери можна розглядати як засіб забезпечення нормального функціонування економіки.

Найприйнятнішим визначенням терміну «іноземні інвестиції», є визначення, яке дано в ст.1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», де сказано, що іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [3].

Однак на думку В.М. Косака [14, с.167], у цьому визначенні відповідно до Закону не зовсім вдалим є визначення категорії «іноземні інвестиції» через категорію «цінності», оскільки остання є ширшою і об'єднує також об'єкти, які не пов'язані з інвестуванням. Тому категорію «цінності» необхідно замінити конкретнішими об'єктами: гроші, цінні папери, майнові права тощо.

Підсумовуючи результати досліджень літературних джерел, визначення іноземних інвестицій можна сформулювати так: іноземні інвестиції - це грошові кошти, цінні папери, майно та майнові права, результати інтелектуальної діяльності, інші цінності, передбачені чинним законодавством, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності, які не заборонені законом, з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Попередній огляд та узагальнення літературних джерел дозволяють нам певним способом класифікувати іноземні інвестиції.

Згідно із Законом України про іноземне інвестування [3]. іноземні інвестиції можна здійснювати у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

• валюти України – відповідно до законодавства України;

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, а також легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, а також права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України.

На думку А.В. Пехника [16, с.221] класифікацію іноземних інвестицій, яка надана у Законі, можна трактувати як інвестиції за типом інвес­тованих активів.

Відповідно до чинного законодавства, іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в економіку України в таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання, не забороненого законами України, нерухомого чи рухомого майна, а також будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

• в інших формах, які не заборонені законами України, зокрема без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Залежно від ступеня контролю над підприємством іноземні інвестиції поділяють на прямі та портфельні.

На думку А.А. Пересади, прямими іноземними інвестиціями вважаються вкладення у підприємства, які перебувають за кордоном і забезпечують участь інвестора в управлінні підприємством та контроль за його діяльністю [15, с.56].

О.Д. Вовчак прямі іноземні інвестиції визначає як основні форми експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією [9, с.78].

У «Фінансовому словнику» А.Г. Загороднього [12, с.453] термін «прямі іноземні інвестиції» розглядається як вкладення капіталу, що забезпечують контроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями.

Згідно з законодавством України [3] прямими вважаються інвестиції, якщо іноземна інвестиція в статутному фонді підприємства (організації) становить не менше 10 (десяти) відсотків.

Таким чином, економічну суть поняття «прямі іноземні інвестиції» можна сформулювати, як вкладення іноземних інвесторів у передбачених законом формах, в підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді яких, за його наявності, становить не менше 10 (десяти) відсотків, з метою отримання прибутку або досягнення корисного результату економічної діяльності.

Як показало дослідження літературних джерел, більшість вчених-економістів не класифікують прямі іноземні інвестиції. Але на думку В.М. Гриньової, на сьогодення є актуальними виділення таких двох видів прямих іноземних інвестиції, як первинні вкладення капіталу та реінвестиції, до яких можна відности внутрішньофірмові (внутрішньокорпораційні) перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями [11, с.242], та які у свою чергу поділяються на дві групи:

• трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кращими умовами ринку, тобто тоді, коли існує можливість поставляти товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни (континенту), при цьому витрати відіграють у цьому випадку незначну роль, основне - знаход­ження на ринку;

• транснаціональні вкладення - прямі вкладення, часто в сусідній країні, метою яких є мінімізація витрат порівняно з материнською компанією.

Виходячи з вищесказаного, та враховуючи, як буде показано в процесі подальшого дослідження, велику роль саме цих іноземних інвестицій на розвиток економіки України, автор роботи рахує за необхідне навести наступну класифікацію прямих іноземних інвестицій (рис.1.1).