9.3.3. Лівобережний лісостеповий район

Південна межа району простягається від Дніпра вздовж річки Ворскла через Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, Балаклею і далі вздовж річки Оскіл до кордону з Росією. Відповідно до ландшафту цей район поділяється на Придніпровську низовину з Полтавським плато і відроги Середньоєвропейської височини у Харківській та Сумській областях з різноманітними виявами ерозії.

Природні умови і ресурси цього рекреаційного району сприяють розвитку різноманітного сільськогосподарського виробництва, яке є споживчою базою для розвитку рекреації і туризму. Природні ландшафти сильно змінені господарською діяльністю, тут практично немає значних об'єктів природно-заповідного фонду у вигляді національних парків чи біосферних заповідників.

Відсутність гір, морів, великих озер, значних лісових масивів, печер, замків і фортець значною мірою компенсується тут багатими бальнеологічними ресурсами. До них належать мінеральні води неспецифічного складу Миргорода, Великих Сорочинець, Великої Багачки, а також кременисті води в районі Харкова (Березівські мінеральні води). Лікувальні грязі, або полоїди, у вигляді гіпсових купоросних торфів видобуваються в районі Миргорода.

Миргород має перетворитися на основне просторово-територіальне ядро, локомотив руху регіону до перетворення рекреаційно-туристичного господарства Лівобережжя в одну з провідних ланок регіонального господарського комплексу. На його організаційній основі повинні об'єднатися в одну систему Марський монастир XVII—XVIII ст. під Лубнами, палаци в Березовій Рудці і Хомутці (Полтавська обл.), Кияшці (Сумська обл.), Мерчику, Люботині й Шарівці (Харківська обл.), Качанівці та Сокиринцях (Чернігівська обл.).

З метою розвитку пізнавального туризму необхідно широко використовувати місця, пов'язані з народженням і життям видатних синів української нації, на які так багата Полтавщина (М. Гоголь, А. Тесленко, М. Лисенко, І. Котляревський, В. Короленко, Панас Мирний, Є. Гребінка та ін.), перебування видатних діячів культури інших народів (А. Чехов, О. Купрін, Д. Гурамішвілі). Потрібно створити музеї і відкрити пам'ятники геніальним українцям, які прославили Україну і українську націю у світі, зокрема таким як О. Духов, А. Люлька тощо.

9.3.4. Степовий рекреаційний район

Степовий рекреаційний район займає територію з півдня від кордону з Молдовою і йде на схід через Велику Михайлівку, Ширяєве, Первомайськ, Новоукраїнку, Кіровоград, Знам'янку, Онуфріївку, через Дніпро вздовж річки Ворскли, через Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, Балаклею і вздовж річки Оскіл до кордону з Росією. Південною межею району є вузька, приблизно 10-кілометрова смуга Азово-Чорноморського узбережжя і Кримські гори, які належать до Південного рекреаційного району.

Степовий рекреаційний район простягнувся із заходу на схід майже на 1100км, а з півночі на південь

— 500 км, охоплюючи майже 40 % території України. З погляду рекреаційно-туристичного використання Степ освоєний найменше. Водночас це не пов'язано з браком відповідних ресурсів. Головна причина полягає в тому, що за радянських часів концепцією господарського використання степової зони України було максимально можливе сільськогосподарське освоєння з майже повною розораністю територій. Однак тут вдалося зберегти декілька незайманих ділянок від яких, наприклад Асканія-Нова, весь час намагалися відібрати і розорати територію. Цілинні степи, яких ніколи не торкався плуг, нині є у філіях Українського степового заповідника — Кам'яна Могила та Хомутівський степ, а також в Асканії-Нові. У Європі нічого подібного вже немає. Тому такі заповідні ділянки мають дуже велику пізнавальну цінність.

З погляду можливого рекреаційного використання Степовий рекреаційний район можна поділити на дві зони: низовинну і височинну, яка представлена Донецьким кряжем і Приазовською височиною у східній частині району.

Лісові ресурси степу вкрай обмежені, їх загальна лісистість не перевищує 4 %.

Не є багатою ця частина України і на лікувальні мінеральні води, але це свідчить не про їх відсутність, а лише про те, що їх тут майже не шукали. Нині відомі родовища мінеральних вод неспецифічного складу в Миколаївській області (смт Снігірівка), у районі Слов'янська і Білозерська Донецької області та біля сіл Батієве і Бабанівка в Запорізькій області.

Невеликі запаси сульфідних мулових грязей є на Донеччині (озера Сліпне і Ріпне із запасами 0,1 млн м3 кожне) і в Дніпропетровській області (озеро Солоний Лиман — 0,9 млн м3).

Район має найменшу кількість пам'яток історії та архітектури. Серед палацово-паркових ансамблів можна назвати хіба що палац Потьомкіна в Дніпропетровську (XVIII ст.). Перспективи розвитку рекреаційно-туристичного господарства Степу пов'язані з екстремальним туризмом у закритих шахтах Донбасу, відновленням української історії (Козаччина, Запорізька Січ та інші козацькі об'єкти, Гуляйполе і вольниця Махна, археологічний і пізнавальний туризм на скіфських могилах, знаменита Кам'яна Могила, облаштування сарматських поховань, розкопки разом з індійськими археологами курганів протоіндійців тощо). Може розвиватися тут і аграрний туризм. Необхідний інтенсивний пошук родовищ мінеральних вод і більш інтенсивне використання цього регіону як агропромислової бази всього рекреаційно-туристичного комплексу країни.

Висновки

До складу Південного, або Азово-Причорноморського, району входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей, приморські та гірські частини Криму. У межах цього району можна виокремити три підрайони: західний, кримський і східний.

Західний підрайон включає Одеську, Миколаївську області та західну частину Херсонської. Кримський підрайон доволі чітко поділяється на три рекреаційні зони: південнобережну, західну і східну. Східний підрайон представлений північним узбережжям Азовського моря.

До складу Карпатського рекреаційного району входять території Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей. У його межах виокремлюються рекреаційні підрайони Передкарпаття, Карпат і Закарпаття.

В Україні нині в рекреаційно-туристичному плані найінтенсивніше використовуються Південний і Карпатський рекреаційні райони, а також великі старовинні міста Київ, Львів, Чернігів тощо. Разом з тим й інші рекреаційні райони мають необхідний комплекс рекреаційних умов і ресурсів для повноцінного розвитку рекреаційно-туристичного господарства з урахуванням їхньої природно-ресурсної та історико-культурної специфіки.

До таких рекреаційних районів належать Полісся, Правобережний височинний лісостеп, Лівобережний лісостеповий район, Степовий район.

Частина III РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Розділ 10 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ МАКРОРАЙОН