2.1. Нормування природного освітлення

Так як освітленість при природному освітленні змінюється від сонячних і погодних умов, то відповідно до СНиП ІІ-4-79 вона нормується за КПО. Нормований КПО визначається за формулою:

е_н=е_н^III mC, (2)

де е_н^III – нормативний КПО для ІІІ світлового поясу;

m – коефіцієнт світлового поясу;

C – коефіцієнт сонячності клімату, що враховує орієнтацію вікон відносно сторін світу.

Вимоги СНиП вважаються задоволеними, якщо КПО в заданій точці приміщення є не меншим за нормативний КПО. Точка вибирається в місцях найгіршої освітленості залежно від виду природного освітлення. При односторонньому бічному - на перетині 3 площин: 1 – на рівні умовної робочої поверхні 0,8 м вище рівня підлоги; 2 - вертикальна площина характерного розрізу приміщення (осі вікна); 3 вертикальна на відстані 1 м від стіни, протилежної до вікон. При двосторонньому бічному ця точка переміщується до центру приміщення.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів (вікон - у стінах, ліхтарів - в перекриттях) у відповідності з нормованим значенням КПО. Площа вікон визначається за формулою:

, (3)

площа ліхтарів:

, (4)

де _вік , _ліх - світлові характеристики вікон і ліхтарів;

- загальний коефіцієнт світлопропускання вікон;

k_з - коефіцієнт запасу;

k_буд - коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями;

r₁, r₂ - оефіцієнти, що враховують підвищення освітленості за рахунок відбивання світла при бічному і верхньому освітленні.

3. Штучне освітлення

За способом розміщення джерел світла поділяється на загальне, місцеве, комбіноване. Використовувати в виробничих приміщеннях тільки місцеве освітлення не дозволяється.

За функціональним призначенням поділяють на: робоче, аварійне, евакуаційне, вартове, чергове.

В якості джерел штучного освітлення приміщень використовують газорозрядні лампи і лампи розжарювання. Основні їх характеристики: номінальна електрична напруга, електрична потужність, світловіддача, термін служби.

Переваги ламп розжарювання: прості і надійні в експлуатації. Недоліки: низька світловіддача (ККД), малий термін експлуатації (1000 год); спектральний склад відрізняється від природного, мають велику яскравість і не дають рівномірного розподілу світлового потоку.

Газорозрядні лампи можуть бути люмінесцентними, ртутними, ксеноновими (в виробничих приміщеннях не застосовують). Вони випромінюють світло в результаті електричного розряду середовищі інертних газів або парів металів. Недоліки ГРЛ: складність включення, необхідність спеціальних пускових пристроїв, затримка в загорянні ламп після включення, стробоскопічний ефект. Люмінесцентні лампи випускаються білого світла (ЛБ), холодного білого світла (ЛХБ), теплого білого світла (ЛТБ), денного світла (ЛД).

3.1. Нормування штучного світлення

СНиП ІІ-4-79 “Естественное и искусственное освещение” встановлює нормативні значення величини освітленості, при чому з урахуванням виду джерел світла і системи освітлення.

Величина мінімальної освітленості Е_min (лк) встановлюється характеристикою зорової роботи, яка визначається найменшим розміром об’єкта розрізнення, контрастом об’єкта з фоном і характеристикою фону.

При виконанні робіт І-ІV розрядів рекомендується використовувати комбіновану систему освітлення, оскільки досягнення необхідної освітленості при загальній системі освітлення вимагає великих витрат електричної енергії і є недоцільним. З цієї ж точки зору слід надавати перевагу локалізованому освітленню, в т.ч. в системі комбінованого, витримуючи при цьому допустимі норми нерівномірності освітлення (СНиП ІІ-4-79). Освітленість робочої поверхні, яка створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10% нормованої для комбінованого освітлення, однак у всіх випадках не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50 лк – при лампах розжарювання.