Аварійна вентиляція влаштовується у виробничих приміщеннях, в повітрі котрих можливе раптове надходження великих кількостей шкідливих або вибухонебезпечних газів (наприклад на хімічних підприємствах).

Вентиляційне обладнання складається із шахт для забору повітря, повітропроводів, вентиляторів, пилоочисників, калориферів.

Основна характеристика вентиляційної системи - кратність повітрообміну (відношення об’єму повітря, що подається або видаляється з приміщення протягом години, до внутрішнього вільного об’єму приміщення.

6. Опалення

Системи опалення залежно від виду теплоносія поділяються на:

1. Водяні;

2. Парові;

3. Повітряні;

4. Комбіновані.

Система водяного опалення має найбільш широке застосування через те, що вона найповніше відповідає експлуатаційним і санітарно-гігієнічним вимогам.

Переваги: - гігієнічність; - можливість регулювання; - довговічність.

Недоліки: - відносно висока вартість; - можливість замерзання води.

Систему парового опалення доцільно застосовувати на підприємствах, де пар використовується в технологічних процесах.

При повітряній системі нагріте повітря подається в опалювані приміщення по повітропроводах із єдиного центра (в централізованій системі), або повітронагрівач і вентилятор об’єднуються в один агрегат і встановлюються безпосередньо в приміщенні.

Лекція 3. Освітлення виробничих приміщень

1. Світло, його значення і головні характеристики

Нормальні умови роботи в приміщеннях можуть бути забезпечені лише при достатньому освітленні робочих місць та проходів. І кількісні , і якісні показники повинні підбиратись так, щоб очі могли пристосовуватись до світлових умов без значного напруження двох основних властивостей – акомодації і адаптації. Акомодація - це властивість ока пристосовуватись до чіткого бачення предметів, що знаходяться на різних відстанях від нього. Адаптація – це властивість ока змінювати межі своєї чутливості при зміні умов освітлення.

До основних показників відносяться:

Світловий потік Ф – потужність світлової енергії, яка оцінюється за світловим відчуттям, що сприймається людським оком. Одиниця – люмен (лм).

Сила світла І визначається просторовою густиною потоку в заданому напрямку. Вона дорівнює відношенню світлового потоку до тілесного кута  , в межах якого відбувається його рівномірне розповсюдження. І=Ф/. Одиниця – кандела (кд).

Тілесний кут  – частина простору, обмежена конусом, що має вершину в центрі сфери і спирається на її поверхню. W= S_сф/R_сф². Одиниця – стерадіан (ср).

Освітленість Е – густина світлового потоку на освітленій поверхні. Е= Ф/S. Одиниця – люкс (лк).

Яскравість L визначається силою світла, що випромінюється з одиниці площі поверхні в заданому напрямку L= I  / S, де  - коефіцієнт відбиття світла поверхнею  =Ф_відб/Ф_пад.

Для раціональної організації роботи потрібно створити також якісні показники освітленості: рівномірність розподілу світлового потоку, фон, контраст об’єкта з фоном, блискучість.

2. Природне освітлення

Природне освітлення сприятливо діє на зір і є економічним. Крім того, сонячне світло має біологічно оздоровчу і тонізуючу дію на людину.

Природне освітлення здійснюється в приміщенні через світлові прорізи і залежно від їх розміщення може бути бічним, верхнім або комбінованим.

Основним кількісним показником природної освітленості приміщень є коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення величини освітленості будь-якої точки всередині приміщення Е_вн до освітленості точки на горизонтальній площині за межами приміщення Е_зовн, освітленої розсіяним світлом всього неба при тих самих світлових умовах:

е=(Е_вн/Е_зовн)100%. (1)