1.П-я правового статусу засуджених.Правовий статус засудженого – це закріплене нормами різних галузей права і виражене через сукупність прав, законних інтересів і обов'язків становище засуджених під час відбування того чи іншого виду покарання.

2.Співвідношення понять «правовий статус засуджених» та «правовий статус людини і громадянина». Співвідношення правового статусу людини і громадянина з поняттям правового статусу засудженого фіксується в нормах права щоб підкреслити їх існування,право встановлює форми захисту і гарантії нормального функціонування та здійснення цих прав і свобод.В ч.2 ст.7 КВК наголошується,що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина передбаченими КУ, за винятком обмежень, визначених КВК Укр., законами і встановлених вироком суду. Поділ на 3 групи:1.заг. статус;2.спеціально-правовий статус;3.індивідуальний правовий статус.

3.Структура правового статусу засуджених.Складається з 3 елементів: 1. Права засудженого(на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання; звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів; на охорону здоров'я; право на правову допомогу). 2 Законні інтереси (отримання додаткових посилок чи передач, короткострокових чи тривалих побачень, дозволу на додаткову телефонну розмову; можливість клопотати перед посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом про їх відповідні дії щодо реалізації законних інтересів;можливість звертатися до компетентних органів за захистом законних інтересів.) 3. Обовязки засудженого(виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;).

4. Субєктивні юридичні права засуджених:поняття,зміст,структура.Суб’єктивне право засудженого – це закріплену законом і гарантовану державою можливість певної поведінки засудженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичним обов’язком посадових осіб органів виконання покарання, інших суб’єктів правовідносин, які виникають при цьому.Зміст правового статусу, як окремі елементи, складають: 1) суб'єктивні права, 2) законні інтереси та 3) обов'язки засуджених.Структура:1.права засуденого;2.законні інтереси засудженого;

5. Юридичні обов’язки засуджених: поняття, зміст, структура.Юридичні обов’язки засуджених – це встановлені в обовязуючих і забороняючих нормах міра необхідної поведінки засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує досягнення мети покарання, підтримання правопорядку під час його відбування. Дотримання прав і законних інтересів, як самого засудженого так і ін. осіб.

Сутність юридичних обов’язків засуджених проявляється через їх зміст або структуру, до якої входить два елементи. Це, по-перше, необхідність вчинення певних дій (обов’язок засуджених до позбавлення волі і виправних робіт працювати, обов’язок особи, засудженої до штрафу, сплатити суму штрафу у встановлений законом строк тощо); по-друге, необхідність утриматися від встановлених законом дій (заборона засудженим до позбавлення волі мати при собі гроші і цінні речі, звільнення засуджених до виправних робіт за своїм бажанням тощо). Юридичні обов’язки засуджених внаслідок двоелементної структури мають різні форми вияву в праві, якщо необхідність вчинення певних дій встановлюється за допомогою зобов’язуючих норм, то утримання від вчинення визначених законом дій — за допомогою забороняючих норм.

Отже, юридичний обов’язок засуджених можна визначити як встановлену в зобов’язуючих І забороняючих нормах права міру необхідної поведінки засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує досягнення цілей покарання, підтримання правопорядку під час його відбування, дотримання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і інших осіб.

6. Законні інтереси засуджених:поняття,зміст,структура,види.

Законні інтереси засудженого – це закріплені в правових нормах конкретні дії і прагнення засудженого до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки адміністрацією УВП, посадовими особами органів виконання покарання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання.

Види законних інтересів засуджених можуть бути поділені на три групи:

1. законні інтереси, спрямовані на отримання заохочення, можливість якого закріплена в заохочувальних нормах кримінального (умовно-дострокове звільнення), кримінально-виконавчого (надання поліпшених умов тримання засуджених до позбавлення волі) та інших галузей права.

2. законні інтереси, спрямовані на отримання пільг засудженими. Такі пільги передбачені для засуджених і кримінально-виконавчим законодавством (наприклад, можливість у місцях позбавлення волі пересуватися без конвою або супроводу).

3. законні інтереси, спрямовані на отримання благ, які за своєю соціально-правовою суттю не є для засудженого ні заохоченнями, ні пільгами. В одних випадках вони закріплені в законі у вигляді законного інтересу. Наприклад, згідно із ст. 49 ВТК адміністрація установи залучає засуджених до праці з урахуванням їх працездатності і, по можливості, спеціальності.

зміст включє 3 елементи:1) прагнення отримати передбачене законом матеріальне чи духовне соціальне благо (отримання додаткових посилок чи передач, короткострокових чи тривалих побачень, дозволу на додаткову телефонну розмову, переведення до дільниці соціальної адаптації тощо). 2) можливість клопотати перед посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом про їх відповідні дії щодо реалізації законних інтересів;3) можливість звертатися до компетентних органів за захистом законних інтересів.

7. Основи правового статусу засуджених.Держава поважає і охороняє права, свободи і законніінтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправленняі ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими К У, за винятком обмежень, визначених КВК, законами Укр і встановлених вироком суду.Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВРУкр.Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного тасоціального походження, майнового стану, місця проживання, замовними або ін. ознаками забороняється.

8. Основні права засуджених.Мають право на:на отримання інформ. про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання; на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності;звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого ВР Укр з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Укр, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, ін. органів держ. влади, органів МС та об'єднань громадян;давати пояснення і вести листування, звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою.на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я за винятком обмежень, передбачених законом.Засудженому гарантується право на правову допомогу.

9. Спеціальні права засуджених іноземців та осіб без громадянства.

Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, – з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.

10. Основні обов’язки засуджених повинні виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян Укр., неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені

для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність

інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ

виконання покарань; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують

установи виконання покарань до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань. За невиконання засудженими своїх обов'язків тягне за собою встановлену законом відповідальність.

11. Підстави для застосування заходів забезпечення особисто безпеки засуджених.

Підставою для застосування заходів забезпечення безпеки

осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, є дані, що

свідчать про наявність реальної загрози їх життю і здоров'ю.

Приводами для застосування заходів забезпечення безпеки

можуть бути:а) заяви осіб, які є учасниками кримінального судочинства;

б) заяви близьких родичів або членів сімей осіб, які беруть

участь у крим. судочинстві; в) отримання оперативної та ін. інформації про наявність

загрози життю і здоров'ю зазначених осіб.

Рішення про застосування заходів щодо забезпечення безпеки

осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, приймається

тим органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, у провадженні

яких знаходяться кримінальні справи про злочини, у розслідуванні

чи судовому розгляді яких брали або беруть участь зазначені особи.

У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я

Засуджених можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання; переведення в іншу установу виконання покарань.

12. Види заходів особистої безпеки, що застосовуються до засуджених.

У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я

Засуджених адміністрація установи виконання покарань вживає

заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до

зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи: ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.

13. Порядок застосування заходів особистої безпеки, що застосовуються до засуджених.У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених ,вони мають право звернутись з заявою до будь-якої посадової особи орагану чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. Посадова особа зобов’язана вжити невідкладних заходів щодо безпеки засудженого.Адміністрація переводить засудженого в безпечне місце, ізоляція засудженого на час підготовки необхідних матеріалів на переведення його до іншої установи, за мотивованою постановою начальника установи, дозволяється тримати його в окремій камері , загальних підставах до закінчення перевірки, усунення небезпеки, остаточного розв'язання конфлікту .

14. Права засуджених до покарання у виді штрафу.Зсуджених до покарання у виді штрафу зберігаються всі права крім права на вільне використання коштів відносно яких постановлено вирок суду та право на розстрочку виплати штрафу певними частинами у розміри та строки,встановлені вироком суду.

15. Обовязки засуджених до покарання у виді штрафу.Засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

16-17.Права засуджених до покарання позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК).Цей вид покарання є додатковим, разовим і не згадується у санкціях статей Особливої частини Кодексу. При його застосуванні суд має посилатися на ст. 54 КК.Суд, виходячи з певних підстав (способу вчинення злочину, його наслідків, форми вини тощо), які мають бути викладені в мотивувальній частині вироку, враховуючи особливі властивості злочинця (агресивність, бажання заплутати обставини справи тощо), може, але не зобов'язаний застосувати до такої особи, визнаної винною у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, зазначене додаткове покарання.Каральна особливість цього виду покарання полягає у втраті засудженим привілеїв і пільг, пов'язаних з його військовим, спеціальним званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом, яких суд його позбавив.

18.Права засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є як основним, так і додатковим покаранням. За один і той самий  злочин його не може бути призначено і основним, і додатковим одночасно. Застосування цього покарання як основного можливе на строк від двох до п'яти років за умови, що воно передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України чи якщо суд визнає за необхідне перейти до більш м'якого покарання на підставі статті 69 КК України. Застосування цього покарання як додаткового можливе на строк від одного до трьох років за умови, що воно передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України як обов'язкове; якщо воно факультативне,але суд визнає за неможливе збереження за особою права продовжувати обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; може бути призначено при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням; в разі переходу до більш м'якого покарання суд може і не призначати цей вид покарання. Під обійманням певної посади слід розуміти обіймати будь-які посади: платні чи безоплатні, виборні чи призначувані, тимчасові чи постійні тощо; під діяльністю можна розуміти будь-яку діяльність: професійну, підприємницьку чи іншу (право полювання чи керування автомобільним транспортом — за аналогією з відповідним адміністративним стягненням). Якщо в санкції статті прямо не вказано вид діяльності чи перелік посад, суд має вказати це у вироку. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зобов'язаний виконувати вимоги  вироку суду, надавати документи, з'являтися за викликом на вимогу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця роботи і проживання. В разі неприбуття за викликом засудженого може бути піддано приводу органом внутрішніх справ. Поважними причинами неявки визнаються: несвоєчасне одержання вироку, хвороба, інші обставини, які фактично позбавляють можливості вчасно прибути за викликом і документально підтверджені. Засудженому забороняється виїжджати за кордон без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. В разі ухилення від відбування покарання засудженим він притягується до кримінальної відповідальності.

19.Обовязки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Засудженій особі забороняється без дозволу інспекції виїжджати за межі України. Інспекція може давати такий дозвіл тільки у випадках направлення засудженої особи у відрядження з місця роботи, у разі потреби проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно бути підтверджено документально. У таких випадках ксерокопії відповідних документів долучаються до особової справи засудженої особи.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозволу на виїзд за межі України (відмови в наданні дозволу на виїзд) працівник інспекції виносить мотивовану постанову, яка видається засудженій особі. Копія такої постанови долучається до особової справи засудженої особи.

У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджені особи за поданням інспекції можуть бути піддані приводу через відповідні органи внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

У разі ухилення засудженої особи від відбування покарання до прокуратури направляються подання, копія вироку суду та матеріали, що свідчать про ухилення від відбування покарання, для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності .

20.Особливості правового статусу засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю як додаткового покарання. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання належить до змішаних, оскільки може бути застосоване як основне і як додаткове. Воно має строковий характер, уособлює групу покарань, пов'язаних із позбавленням засудженої особи певних прав, може бути застосоване лише до певної групи осіб, а саме тих, вчинення злочинів якими пов'язане з використанням можливостей, зумовлених певною посадою або певною діяльністю. Позбавлення права займати певні посади полягає в звільненні засудженого на вказаний у вироку суду строк з посади, яку він займав під час вчинення злочину, і позбавленні його права займати аналогічні посади на інших підприємствах, в установах чи організаціях. Позбавлення права займатися певною діяльністю -це заборона засудженому займатися тією діяльністю, у зв'язку з якою ним було вчинено злочин. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, з моменту набрання законної сили вироком. Суд може не призначати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове додаткове покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачене законом. ЗУ випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні та позбавлення воді на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду для даного виду покарання. Строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання. Якщо дане покарання призначається як додаткове до інших видів основних покарань, його строк обчислюється з моменту набрання законної сили вироком суду. Так само обчислюється строк цього додаткового покарання у разі звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням.

21.Права засуджених до покарання у виді громадських робіт.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний час від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Згідно з ч. 2 ст. 56 КК, громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і використовуються не більше, як чотири години на день.

Засуджений відбуває громадські роботи особисто, повинен сумлінно ставитися до праці на визначеному об'єкті, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати без дозволу інспекції за межі України. Фронт громадських робіт може бути різним: це прибирання в місцях відпочинку громадян (в парках,скверах), підмітання вулиць, очищення від снігу тротуарів тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 56 КК, громадські роботи не призначаються особам, визнаних інвалідами першої або другої групи, вагітним,особам які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

22.Обовязки засуджених до покарання у виді громадських робіт.

Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.Особи, засуджені до покарання у виді ГР, не відбувають покарання у вихідні та святкові дні в разі відсутності можливості здійснення контролю за виконаним ними обсягом робіт..