Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет1-30.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
644.1 Кб
Скачать

3. Соціальні рухи їх природа і типи.

Соціальні рухи — сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.

Спричинюють їх незадоволеність людей життям в цілому або певними його аспектами.

Соціальні рухи, з одного боку, можуть нагнітати напруження і конфлікти у суспільстві, з іншого — бути засобом та інструментом їх подолання.

У своєму розвитку соціальні рухи проходять кілька стадій: виникнення, об´єднання, формалізації, розпаду і зникнення.

Причини розгортання суспільних рухів в соціології трактуються неоднаково.

= люди об´єднуються у суспільні рухи внаслідок певних матеріальних втрат, а участь у рухах є засобом пошуку джерел прибутків.

= суспільні рухи виникають як результат об´єднання людей, що відчувають дефіцит соціальних зв´язків та спілкування.

= розвиток суспільних рухів пояснюється прагненням людей реалізувати свої ціннісні орієнтації.

розглядає нові соціальні рухи як відповідь на експансію державної влади, засобів масової інформації.

4. Основні методи збору соціологічної інформації

У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.

1. Спостереження – фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів.

Відрізняють спостереження структуровані і неструктуровані.

Спостереження може бути за участю спостерігача і без нього, коли воно проводиться прихованою камерою; відкритим, коли усі бачать і знають про спостерігача, і закритим, коли спостерігач спостерігає таємно і ніхто про це не знає;

2. Аналіз документів – це теж досить поширений метод збору інформації, що найбільш притаманний для теоретичних досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпіричних досліджень.

Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці переведено у кількісні. Ці аналізи, як правило, доповнюють один одного. Формалізований вважається точнішим, але, на жаль, не все піддається формалізації. Буває, що при формалізації втрачаються певні важливі риси досліджуваного об’єкта.

3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної ін­формації в соціології. Виділяють такі види опитувань:

інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджуваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосереднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою телефону тощо, і заочним; стандартизованим (за наперед розробленим планом) і нестандартизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і багаторазовим тощо;

анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпосередньо в руки і після заповнення забрати, можуть цю анкету надіслати поштою або опублікувати в газеті чи журналі.

експертне опитування проводиться тоді, коли дослідник підбирає респондентів за наперед заданими характеристиками. Якщо йому треба знати оцінку того чи іншого прийнятого закону, то він опитує фахівців з тої чи іншої галузі знання: економістів, якщо цей закон стосується економіки, юристів, якщо він стосується правової сфери тощо.

4. Вибірковий метод – коли після аналізу частини (вибірки) робиться висновок про ціле (генеральну сукупність). Цей метод запозичений з статистики і використовується в соціології дуже широко. Він є узагальнюючим методом.

Вибірки можуть бути таких видів:

– випадкова

– механічна

– cтихійна

– квотна

Отже, перелічені чотири методи збору соціологічної інформації є основними, що застосовуються соціологами. Звичайно, ними не обмежується соціологічне дослідження, є й інші методи, з’являються нові, але вони більш специфічні і не мають такого широкого, загального поширення.