2 Соціологі молоді

Соціологія молоді – це галузь соціології, яка досліджує соціальну

демографічну спільність суспільства, що перебуває у процесі переходу від

дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та поза сімейної.

Соціологізація, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і

професійних очікувань, ролей, статусу.

Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:

— вироблення понятійно-категоріального апарату для .визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності у суспільстві;

— опис стану та виявлення динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

— вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних і естетичних інтересів та позицій;

— вивчення чинників, які впливають на формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

— визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

— вивчення механізму формування свідомості молоді

співвідношення біологічного та соціального, а також чинників, які впливають на свідомість і поведінку молодої людини;

— дослідження взаємодії поколінь та визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

— вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.

Об'єкт соціологи молоді — молодь, тобто велика соціально-

демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових

характеристик, особливостей стану, соціально-психологічних особливостей.

3. Соціальні зміни: поняття, сутність та види

Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Це поняття фіксує факт зрушення, зміни в широкому розумінні слова. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп, на місцевому, соціетальному та глобальному рівнях.

Соціологія аналізує різні типи соціальних змін: еволюційні й революційні, короткострокові й довгострокові, організовані й стихійні, насильницькі й добровільні, усвідомлені й неусвідомлені, а також зміни на рівні індивіда, групи, організації, інституту, суспільства та ін.

Серед багатьох макро соціологічних теорій соціальних змін розрізняють три групи: соціокультурні, індустріально-технологічні та соціально-економічні.

Соціокультурні теорії На передній план вони висувають зміни в соціокультурній сфері — світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох.

Індустріально-технологічні теорії Вони інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін в технології матеріального виробництва. Індустріальну (промислову) технологію розглядають як фундамент, на якому відбуваються зміни, і як головне джерело їх.

Соціально-економічні теорії Вирішальним фактором соціальних змін є економічний розвиток, точніше — діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

4. Соціальна сутність культури

Одним із найцінніших здобутків соціуму, який впливає на фундаментальні процеси в ньому, є культура. Спершу слово «культура» (лат. cultura agri) означало догляд землі. Згодом ним стали позначати все, що створила людина, а культурою вважати все, що відрізняє людину від природи. В цьому розумінні розвиток людства — це розвиток його культури.

Культура як соціальний феномен — явище складне, поліструктурне. Вона інтегрована в різноманітні сфери життєдіяльності людини.

Культура як предмет соціологічного аналізу є сукупністю структур, процесів, пов´язаних з функціонуванням суспільства на різних рівнях розвитку, системою контролю за соціальною поведінкою.

Існує кілька методологічних підходів до соціологічного аналізу культури.

Функціональний підхід. Розглядає основним елементом культури цінності. Конфліктний підхід. Аналізує культуру як динамічну, суперечливу систему, арену конфліктів, породжених соціальною нерівністю.

Технологічний підхід. Розглядає культуру як технічно-цивілізаційне явище, продукт людської діяльності, сукупність створених людством матеріальних та духовних цінностей.

Діяльнісний підхід. В його основі ідея розвитку творчого начала культури. Зосереджуючись на продукуванні нових цінностей, ідей, концепцій, особливостях їх поширення, виявляє не меншу увагу до особистості.