- •1. Предмет і об’єкт соціології
- •2. Соціальна структура сучасного українського суспільства
- •3. Соціологія політичних партій як складова соціології політики
- •4. Демографічна політика і соціальні проблеми шлюбно-сімейних відносин в україні.
- •5. Види та типи Конкретних соціологічних досліджень
- •1. Виникнення і становлення соціології як самостійної науки
- •2 Соціологі молоді
- •3. Соціальні зміни: поняття, сутність та види
- •4. Соціальна сутність культури
- •5. Соціалізація особистості
- •1. Проблема типологізації суспільства
- •2. Соціальні інститути: види і функції
- •3. Базові елементи економіки та економічний устрій
- •4. Ключові питання та категорії соціології особистості
- •5. Етнографічні процеси в Україні
- •1.Структура соціології та її функції
- •2. Типологія і спосіб життя сільських поселень
- •3. Соціальні рухи їх природа і типи.
- •4. Основні методи збору соціологічної інформації
- •5. Масова культура та її роль у сучасному суспільстві
- •1. Українська протосоціологія.
- •2. Предмет і об’єкт соціології
- •3. Основні категорії соціології культури.
- •4. Шлюб як складова інституту сім'ї
- •5. Види соціологічних досліджень
- •1. Початок Української соціології
- •2. Основні функції сім’ї
- •3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості
- •4. Сучасні тенденції розвитку культури і завдання соціології.
- •5.Соціальний контроль як механізм соціального регулювання поведінки
- •1. Закони і категорії соціології.
- •2.Економічна соціологія як наука: її предмет та функції
- •3. Види і функції соціальних інститутів
- •4. Основні канали висловлення громадської думки.
- •5. Етносоціологія як наука: специфіка, предмет вивчення. Функції.
- •1. Виникнення і становлення соціології як самостійної культури
- •2. Соціальні інститути: види і функції
- •3. Соціальні процеси та їх різновиди
- •4. Особистість: сутність структура та соціологічні теорії.
- •5. Основні характеристики міського способу життя.
- •1. Основні школи і напрями сучасної сучасної західної соціології
- •2. Особливості урбанізаційних процесів в сучасній Україні.
- •3. Соціологія політичних партій як складова соціології політики
- •4. Програма соціологічного дослідження
- •5. Основні поняття та категорії соціології молоді.
- •2. Поняття соціальний інститут. Інституалізація як соціальний феномен
- •3. Соціологія політичних партій як складова соціології політики.
- •4. Урбанізація
- •5. Експеримент як метод соціологічного дослідження
- •2. Основні тенденції розвитку сім’ї в сучасному світі
- •3. Грушевський і українська соціологія
- •4.Субкультура як форма культури: загальна характеристика
- •5. Основні проблеми соціології особистості
- •1. Функції соціології
- •2. Категорії економічної категорії
- •3. Соціальна структура суспільства
- •4. Засоби масової інформації як канал висловлення громадської думки
- •5. Процес урбанізації в україні та його прояви.
- •1. Значення соціології у сучасному суспільстві
- •2. Молодіжні субкультури і контр культури
- •3. Сім’я як соціальна система
- •4. Девіантна її види і причини виникнення
- •5. Культурні процеси в сучасній Україні
- •1. Українська соціологія кінця XIX початку XX ст.
- •2. Соціологічні проблеми міста і села
- •3. Соціологічна структура особистості.
- •4. Суть та зміст економічної соціології.
- •5. Компоненти культури та їх загальна характеристика
- •1. Структура соціологічного знання
- •2. Соціальні організації та їх характеристика
- •3.Соціологія сім’ї: об’єкт. Предмет
- •4. Трансформація соціальної структури українського суспільства
- •5.Основні рівні культури
- •1. Соціалізація особистості як процес.
- •2.Соціологічне дослідження: поняття, етапи.
- •3. Етнографічні процеси в Україні.
- •4. Соціальні зміни: поняття, сутність та види
- •5. Форми культури: субкультура, контркультура, суперкультура.
- •1. Закони і категорії соціології.
- •2. Соціальна структура: сутність та основні елементи
- •3. Соціологія села
- •4. Поняття маргінальності та маргіналізації в соціології.
- •5. Основні тенденції соціальних процесів у молодіжному середовищі України.
- •2. Молодь як соціально демографічна група: основні характеристики
- •3. Компоненти культури та їх загальна характеристика
- •4. Методи збору та аналізу соціологічної інформації.
- •5. Основні складові політичної системи суспільства.
- •1. Структура соціології та її функції.
- •2. Види і функції соціальних інститутів
- •3. Соціокультурна реальність України
- •4. Основні характеристики міського способу життя.
- •5. Програма соціологічного дослідження: суть і структура.
- •1. Виникнення і становлення соціології як самостійної науки
- •2. Соціальна мобільність та її види.
- •3. Типологія і спосіб життя сільських поселень.
- •4. Громадянське суспільство як об’єкт соціології політики.
- •5. Молодіжні субкультури і контр культури
- •1.Соціологічна структура особистості.
- •3. Основні форми сім’ї і різновиди шлюбу
- •4. Проблема модернізації та трансформації українського суспільства.
- •5. Глобальні проблеми сучасності в трактуванні соціології.
2. Види і функції соціальних інститутів
Соціальний інститут - це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, засад, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності і організують їх у систему соціальних статусів і ролей.
головні соціальні інститути: • потреба у відтворенні роду - інститут сім'ї та шлюбу;
• потреба у виробництві та розподілі засобів існування – економічні інститути, виробництво;
• потреба у безпеці, соціальній злагоді та порядку – політичні інститути, держава;
• потреба у передачі знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь - інститут освіти;
• потреба у вирішенні духовних проблем, передача духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність і злагоду - інститут релігії.
Функції бувають:
• явні, якщо вони офіційно заявлені, усіма усвідомлені та очевидні. Очікувані та необхідні явні функції формуються і декларуються у кодексах і закріплені у системі статусів та ролей. • латентні, якщо вони приховані, не заявлені, не заплановані. До явних функцій соціальних інститутів, що забезпечують закріплення та
відтворення суспільних відносин, відносять:
- регулятивну, яка забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства за допомогою формування моделей поведінки;
- інтегративну, яка забезпечує згуртованість, взаємозалежність та взаємовідповідальність членів соціальних груп, що формуються під впливом інституціоналізації правил, норм, санкцій, систем ролей;
- транслюючу, яка пов'язана з передачею соціального досвіду;
- комунікативну, яка забезпечує розповсюдження інформації, що виникла в даному інституті, як всередині саме цього інституту для управління та контролю за дотриманням норм, так і у взаємодіях міжінститутами.
3. Соціокультурна реальність України
Глибинні зміни в культурі — процес іманентний, еволюційний, довготривалий. Разом з тим еволюційно назрілі перетворення, які супроводжують появу нової культурної епохи, відбуваються бурхливо, «вибухово».
Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX — початку XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спираються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років (вона і розвивалася, якщо не в радянській Україні, то за кордоном) і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років як гілку альтернативної, національно спрямованої культури (Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба та ін.).
Значну позитивну роль у підготовці майбутніх змін у національній культурі мав період, званий перебудовою. Упроваджувана поступово, а здебільшого навіть стихійно, лібералізація духовного життя породила енергію постійних зрушень і новацій. Істотно урізноманітнилось духовне життя суспільства за рахунок проникнення (спочатку напівмаскованого, а потім відвертого) зарубіжних модерністських і постмодерністських напрямів.
Риси нової культурної реальності, які вже достатньо визначилися, необхідно подати хоча б описово.
Якісним стрижнем, який пронизує всі складові культури і суспільства в цілому, є зміна статусу, а відповідно ролі й функцій національної культури, яка стає одним з визначальних чинників прогресу суспільства, його державності, формування національної ідентичності. Власне, національна самодостатність культури стає ніби критерієм і мірилом оцінки характеру та якості змін, а тому сама сучасна соціально-культурна реальність своєю серцевиною має національно-культурне осердя, постає як оживляючий, стимулюючий струмінь.