3. Соціологічна структура особистості.

Під структурою у соціології розуміють будову чогось, окремі елементи якого складають єдине ціле.

У науковій літературі можна зустріти різні підходи до розуміння структури особистості. Загальноприйнятої точки зору з даного питання немає.

Російський психолог А.Платонов вважає, що структура особистості може бути представлена в єдності її складових - чотирьох підструктур:

• біологічно обумовлена підструктура (темперамент, статеві, вікові властивості психіки тощо);

• психологічна підструктура (індивідуальні психологічні особливості - пам'ять, емоції, відчуття, уявлення, почуття, воля, інтелект тощо);

підструктура соціального досвіду (набуті емпіричні та теоретичні знання, навички, уміння, звички, традиції, норми тощо): • підструктура спрямованості особистості (бажання, цілі, ідеали, мотиви, потреби, прагнення, ціннісні орієнтації тощо).

Найбільш знаною і широко вживаною у соціології є тричленна структура особистості, представлена її складовими: соціальним статусом, соціальною роллю та спрямованістю особистості.

Соціальний статус - це певне місце, позиція людини у суспільній ієрархії групи або суспільства в цілому. Статуси можуть бути приписані або вроджені та набуті або досягнуті. Соціальна роль - динамічна характеристика статусу, яка виражається шаблонною, очікуваною поведінкою, заданою певним статусом. Спрямованість особи - це особливе ставлення людини до дійсності і самої себе, що виражається у цінностях, мотивах, потребах, установках, прагненнях, переконаннях, ідеалах. Вона виявляється у соціальній поведінці

особистості.

4. Суть та зміст економічної соціології.

Вивчаючи це питання, слід взяти до уваги, що для характеристики економічних процесів та явищ у соціології використовується ціла система понять. Найширшим із них є поняття економічної сфери. Економічна сфера — це цілісна підсистема суспільства, відповідальна за виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.

До економічної сфери відносили виробництво, розподіл, облік, споживання, а до не економічної — політику, культуру, етнос і стратифікацію.

Важливе місце займали дослідження на стику економіки і соціології, зокрема трудової мобільності — плинності, міграції, міжгалузевих переміщень, ставлення молоді до праці і до професії, соціальних проблем міста і села, бюджету часу тощо. Предметом економічної соціології є:

• закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя;

• соціальний механізм взаємозв'язку економічного і соціального розвитку:

• соціально-економічні відносини;

• розвиток економіки як соціального процесу тощо

5. Компоненти культури та їх загальна характеристика

Соціологія зосереджує свою увагу головним чином на вивченні нематеріальної культури — духовних цінностей суспільства, створених працею багатьох поколінь людей.

Першим і найважливішим елементом нематеріальної культури є понятійно-логічний апарат, тобто знання, сформульовані у вигляді певних понять і уявлень, що зафіксовані в мові.

Мова — головний засіб людського спілкування. Саме завдяки їй спільнота згуртовується, нагромаджує і передає культурні надбання, соціалізує своїх членів.

Знання і переконання — це погляди людей стосовно того, яким є світ. Знання і переконання є важливою частиною нашого культурного спадку.

Цінності — це предмети і явища, важливі для культури, духовного життя певного народу, суспільства, це загальновизнані переконання щодо цілей до яких соціальна спільнота.

В рамках європейської культури до основних цінностей належать такі, як: індивідуальна свобода самовираження, демократія, раціоналізм, успіх у роботі, сімейний добробут тощо.

Білет 15