4. Урбанізація

Урбанізація — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

Характерні риси

Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.

Друга риса — концентрація населення і господарства в основному у великих містах.

Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території.

5. Експеримент як метод соціологічного дослідження

Експеримент-це загальнонауковий метод отримання нових знань у

керованих та контрольованих умовах. Він має широке застосування у

соціології і носить назву - соціальний експеримент. Знання, отримані в

результаті експерименту, носять характер причинно-наслідкових. Соціальний

експеримент виконує дві функції:

• досягнення результату у практичній діяльності;

• перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інформації про кількісні

та якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкта під

впливом на нього керованих та контрольованих факторів.

Експеримент може бути:

• натуральний;

• розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання

дослідника у природний хід подій. Розумовий експеримент-це

маніпулювання не з реальними об'єктами, а з інформацією про них без

втручання у хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

• контрольований;

• неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати відносно чистий

ефект впливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають та

вирівнюють інші умови, які можуть виникнути та викривати вплив

експериментального фактора.

До 20-х років XX століття цей науковий метод використовувався

переважно у природничих науках, а пізніше знайшов широке застосування у

суспільних науках.

Білет № 11

1. Соціальна група як елемент соціальної структури суспільства

Соціальні групи — це відносно сталі спільності людей, що історично склалися і різняться роллю та місцем у системі соціальних зв’язків певного історичного суспільства.

Одним із головних критеріїв типології груп є їхня чисельність. У соціології розрізняють малі, середні та великі групи. Чим менша група, тим більше можливостей індивід отримує для того, щоб пізнати інших людей і встановити з ними тісні стосунки.

Для первинних груп характерна постійна взаємодія та особистісні

контакти. Вони можуть виникати для досягнення спільної мети, але їм

притаманні партнерські відносини з емоційним забарвленням.

Для вторинних груп характерними є лише функціональні, обов'язкові

контакти, пов'язані з досягненням конкретної мети. Вторинні групи можуть

складатися з декількох первинних груп.

Елементарною складовою суспільства, яка зосереджує в собі всі види

соціальних зв'язків, є мала група. Мала група - невелика за чисельністю сукупність людей, об'єднаних

загальними цілями, потребами, цінностями, нормами, правилами поведінки

та постійною взаємодією.

До вторинних відносять великі групи. Великі групи відрізняються від

малих не лише розміром, але й якісно іншими соціально-психологічними

ознаками, а саме:

• вони орієнтовані на чітко визначені раціональні дії;

• у них відсутні групові норми, неписані правила;

• соціальний контроль здійснюється зверху до низу за формальними

нормами.

В залежності від ідентифікації людини з групою виділяють: інгрупи,

аут групи, референтні групи.

Інгрупи - це групи, які людина визнає своїми, ідентифікує себе з ними,

вважає себе їх часткою (сім'я, родичі, друзі та ін.).

Аутгрупи- це такі групи, які людина сприймає як "інші", "чужі", до яких

вона не належить.

Референтні групи - це реальні, або умовні соціальні спільноти, які

індивід сприймає як взірець, і на норми, цінності та ідеали яких він

орієнтується в своїй поведінці.